Справа № 640/18576/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
12 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Григорук В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, податкових повідомлень-рішень, вимоги, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, податкових повідомлень-рішень, вимоги.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
24 вересня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від відповідача, в якому останній просить залишити без задоволення апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 16.07.2018 року по 20.07.2018 року ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, за результатами якої Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 27.07.2018 року №3312/26-15-42-03/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема: п. 49.2 з урахуванням пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до несвоєчасного подання декларацій про майновий стан та доходи за 2015, 2016 роки; п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2016 року за невстановленою формою; п. 177.2, п.177.4 ст. 177 ПК України - заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 763565,50 грн., а саме по періодах: за 2015 року - 279132,66 грн., за 2016 року - 305837,41 грн., за 2017 року - 178595,43 грн.; п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 ПК України - заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2015 - 2017 роки на загальну суму 753597,00 грн.; абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, ч. 2 ст. 9, пп. 1 п. 2 ст.6, п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI - ненарахування та несплата до бюджету ЄСВ за 2015 - 2017 рр. в сумі 262222,08 грн., а саме по періодах: за 2015 рік - 84701,24 грн., за 2016 рік - 91144,00 грн., за 2017 рік - 86376,84 грн.; п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - ненарахування та несплата військового збору за 2015-2017 рр. в сумі 61597,43 грн.; п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 ПК України - ненадання до перевірки книги обліку доходів та витрат, а також первинних документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю.
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві 29.08.2018 року були складені та направлені позивачу оскаржувані: податкове повідомлення-рішення №0096954203 про донарахування податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями в розмірі 753597,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 188399,25 грн.; податкове повідомлення-рішення №0096944203 про донарахування суми грошового зобов'язання по військовому збору за податковими зобов'язаннями в розмірі 61597,43 грн. та штрафні санкції в розмірі 15399,37 грн.; податкове повідомлення-рішення №0096934203 про донарахування суми штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб у сумі 340,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0096924203 про донарахування суми штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0096914203 про донарахування суми податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов'язаннями в розмірі 763565,50 грн. та штрафні санкції в розмірі 190891,39 грн.; вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-261, з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування на суму 262222,08 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0096894203; рішення про застосування штрафних санкцій за неподання несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №00969904203.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.07.2005 року та 26.07.2005 року взятий на податковий облік.
З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2012 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.
Пунктом 291.2 ст. 291 ПК України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.12.2014 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку повноти нарахування та сплати позивачем єдиного податку за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31.12.2014 року №7592/26-56-17-05-26, згідно з висновками якого ФОП ОСОБА_1 порушено пп. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України, а саме, наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому цим Кодексом, податковий борг, який виник станом на 01.07.2014 року.
31.12.2014 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у зв'язку з наявністю у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому ПК України, відповідно до пп. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК, прийнято рішення №698/26-56-17-05-51 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , яке надіслане 15.01.2015 року на адресу позивача.
Суд критично сприймає доводи представника позивача про неотримання ним рішення №698/26-56-17-05-51 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , яке надіслане 15.01.2015 року на адресу позивача, оскільки відповідачем дотримано вимоги законодавства про надсилання такого рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення (оригінали яких містяться в матеріалах справи).
Наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, який виник станом на 01.07.2014 року, позивачем не заперечувалось, а вказане вище рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 останнім не оскаржувалось.
Пунктами 299.10, 299.11 ст. 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Враховуючи вищезазначене, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення та вимогу, обґрунтовано виходив з того, що з 01.01.2015 р. ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподатковування.
Підпунктом 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Підпунктом 177.5. ст. 177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем декларацію про майновий стан і доходи за 2015-2016 до ДПІ у строки, передбачені ст. 49 ПК України подано не було.
Згідно з підпунктом 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, зокрема належать: інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з пп. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, в т.ч. фізична особа резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України визначено об'єкт оподаткування військовим збором.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України (пп. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України).
Враховуючи вищезазначене, зокрема, зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 не надав належних доказів переходу на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку, а також зважаючи на те, що позивачем не ставились під сумнів суми, розрахованих оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, грошових зобов'язань, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2018 року №0096954203, №0096944203, 0096934203, №0096924203, №0096914203.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464).
Згідно ч. 3 ст. 7 Закону №2464, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону №2464).
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст. 25 Закону №2464).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 5 відсотків, а після 01 січня 2015 року 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Оскаржувані вимога та рішення про застосування фінансових санкцій є похідними від податкового повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб, в результаті чого контролюючий орган правомірно донарахував єдиний внесок та штрафні санкції та відповідно прийняв вимогу про сплату боргу.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено 15 жовтня 2020 року.