01 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 905/105/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Краснова Є. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 (колегія суддів: Пуль О. А. головуючий, Білоусов Я. О., Тарасов І. В.) та ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 (суддя Макарова Ю. В.), у справі
за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харбор"
про зобов'язання повернути земельну ділянку,
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1. Керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харбор" (далі - ТОВ "Харбор") про зобов'язання повернути на користь Маріупольської міської ради земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер 1412300000:03:008:0118, яка знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Заозерна, б/н (далі - спірна земельна ділянка) у стані не гіршому порівняно з тим, у якому одержано її в оренду.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.02.2020, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020, повернуто прокурору позовну заяву №01-45-4785 вих-19 від 27.12.2019, подану в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до ТОВ "Харбор", про зобов'язання повернути земельну ділянку та додані до неї документи на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прокурор не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, а саме прокурор не подав доказів сплати судового збору у сумі 2 764,31 грн за звернення до господарського суду з позовною заявою.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 та ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.02.2020, прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, вирішити питання про розподіл судових витрат.
3.2. Скаржник, обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначає про порушення судами положень статті 174, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та неправильне застосування статті 4 Закону України "Про судовий збір" при ухваленні оскаржених постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 та ухвали Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 у справі № 905/105/20. На думку скаржника, предметом спору є істотне порушення умов договору з боку орендаря, оскільки ТОВ "Харбор" після припинення дії договору оренди від 04.04.2009, укладеного між Маріупольською міською радою та ТОВ "Харбор", не повернуло спірну земельну ділянку. За твердженням прокурора, вимога про повернення земельної ділянки є похідною від припинення договору оренди землі та свідчить про існування між сторонами саме договірних правовідносин; земельна ділянка, яка повертається, із комунальної власності не вибувала, а передавалося лише у користування, тому вимоги мають зобов'язальний характер. Прокурор зазначає, що позовна вимога у справі не пов'язана з вартістю земельної ділянки, має зобов'язальний характер, а позов фактично спрямований на усунення перешкод у користуванні майном. Посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 915/742/17, прокурор зазначає про помилковість посилання суду першої та апеляційної інстанції на ухвалу Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 923/441/18, оскільки суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України). Крім того, прокурор зазначає, що у справі № 915/441/17 спір не є подібним до спору у цій справі, оскільки позовні вимоги стосуються витребування земельної ділянки з постійного користування.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.
4.2. Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, про зобов'язання ТОВ "Харбор" повернути спірну земельну ділянку. Підставою позову є порушення ТОВ "Харбор" пункту 7.1 договору оренди, укладеного між Маріупольською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Харбор" (орендар), щодо зобов'язання орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду, після припинення дії договору оренди.
4.3. Предметом касаційного перегляду є постанова, винесена за результатами перегляду ухвали про повернення позовної заяви з підстав, передбачених частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (неусунення недоліків позовної заяви щодо сплати судового збору у строк, встановлений судом).
4.4. Відповідно до положень статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з вимогами частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
4.5. Як установив суд апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.01.2020 позовну заяву прокурора залишено без руху; зобов'язано прокурора усунути недоліки позовної заяви шляхом подання доказів сплати судового збору за подання позову у сумі 2 764, 31 грн; встановлено прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять робочих днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зазначена ухвала місцевого суду мотивована тим, що за положеннями пункту 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається згідно з вартістю спірної земельної ділянки. При застосуванні норми права до спірних правовідносин суд першої інстанції послався на висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду у справі № 923/441/18 від 04.03.2019. Натомість прокурор надав докази оплати судового збору за ставкою, яка передбачена для позовів немайнового характеру.
03.02.2020 прокурор звернувся до суду першої інстанції з листом №39-01-45-498 вих-20 від 31.01.2020, у якому зазначив, що за звернення з позовною заявою судовий збір має сплачуватися як за вимогу немайнового характеру у розмірі 1 921,00 грн, і при зверненні з позовом надані докази сплати судового збору саме у такому розмірі. Прокурор зазначав, що предметом позовних вимог є істотне порушення умов договору з боку орендаря, а вимога про повернення орендованої земельної ділянки заявлена у зв'язку з припиненням договору оренди і є похідною вимогою немайнового характеру.
Господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вимоги ухвали Господарського суду Донецької області від 23.01.2020 про залишення позовної заяви без руху прокурор не виконав, докази доплати судового збору за звернення з позовною заявою у сумі 2 764, 31 грн суду не надав, отже, у встановлений судом строк для усунення недоліків позову прокурор недоліки позовної заяви не усунув, а відтак позовна заява подана з порушенням вимог статті 164 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку надати докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом спору є повернення земельної ділянки вартістю 312 354,14 грн і прокурор заявив одну єдину вимогу - зобов'язання її повернути на користь Маріупольської міської ради, а тому ця єдина вимога не може бути похідною відповідно до положень частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на постанову Європейського суду з прав людини від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський", зазначив, що розмір судового збору не може визначатися в залежності від того, чи витребовується майно у договірних чи позадоговірних зобов'язаннях, оскільки таке тлумачення закону суперечить критерію "передбачений законом".
4.7. Отже, прокурор стверджував про немайновий характер спірних правовідносин та сплатив судовий збір у розмірі, встановленому для спорів немайнового характеру, натомість суди дійшли висновків про те, що прокурор заявив вимогу майнового характеру і, не доплативши судовий збір, не усунув недоліки позовної заяви.
4.8. Колегія суддів виходить із того, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці (пункти 52 -57 постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19).
4.9. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.
Як зазначалося, предметом позову у цій справі є вимога про повернення орендарем земельної ділянки орендодавцеві згідно з умовами договору оренди вартістю 312 354,14 грн.
Статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з частиною 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Як зазначалося, позовні вимоги про повернення земельної ділянки є майновою вимогою, тобто судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.
4.10. З урахуванням наведених положень, колегія суддів вважає, що позовна вимога прокурора про зобов'язання повернути земельну ділянку у цьому спорі має майновий характер, оскільки є вимогою про захист права, об'єктом якого є земельна ділянка, тобто благо, що підлягає грошовій оцінці, тому судовий збір повинен визначатися з урахуванням вартості спірної земельної ділянки.
4.11. Водночас при вивченні матеріалів касаційної скарги заступника прокурора Харківської області у справі № 905/105/20 колегією суддів було встановлено, що на сьогодні існує різна судова практика у питанні щодо віднесення позовних вимог про повернення майна до вимог майнового чи немайнового характеру.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 915/742/17 (колегія суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.) за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина", про розірвання договору оренди та повернення державного майна, зазначено таке: "Перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся з позовом до господарського суду у липні 2017 року з вимогами про розірвання договору та про повернення майна. Тобто було заявлено дві вимоги немайнового характеру та сплачено судовий збір відповідно у розмірі 3 200 (1 600х2) грн. "
У постанові Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 910/2431/19 (колегія суддів у складі: Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Пількова К.М.) за позовом керівника Київської місцевої прокуратури №7 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенсфорд-Україна", Корпорації "Альтіс-Холдинг" про припинення робіт та повернення земельної ділянки викладено такий висновок: "Позовні вимоги про повернення земельної ділянки у розумінні наведеної статті є майновою вимогою, тобто судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру".
Аналогічний висновок викладено також в ухвалі Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 923/441/18 (суддя Суховий В. Г.) за позовом заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області до Фермерського господарства "Медвідь" про повернення земельної ділянки, де Суд дійшов висновку, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру, а тому позивач повинен був сплатити судовий збір за ставкою, що підлягала сплаті при поданні позову, виходячи з вартості земельної ділянки, а саме з 1 830 220,80 грн.
Наведене свідчить про неоднакове застосування Касаційним господарським судом положень статті 163 Господарського процесуального кодексу України та статті 4 Закону України "Про судовий збір" при визначенні ставки судового збору за позовами про повернення земельної ділянки (майна), зокрема у разі припинення договору оренди землі (майна).
4.12. Частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Наведена норма процесуального права зобов'язує колегію суддів у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, передати справу на розгляд об'єднаної палати
4.13. Оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування статті 163 Господарського процесуального кодексу України та статті 4 Закону України "Про судовий збір" у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі № 915/742/17, яка розглядалася колегією суддів Касаційного господарського суду, що входить до складу іншої палати (судової палати для розгляду справ про банкрутство), справа № 905/105/20 разом із касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області підлягає передачі на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з частиною 2 статті 302 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, частиною 2 статті 302, статтею 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Справу № 905/105/20 разом із касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді В. А. Зуєв
Є. В. Краснов