18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
10 вересня 2020 року м. Черкаси справа № 925/651/20
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», Черкаська область, Кам'янський район, с. Ревівка, вул. Підлісна, 8
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14», Черкаська область, Кам'янський район, с. Лубенці, вул. Завгороднього, буд. 2А
про стягнення 2458550,00 грн заборгованості та нарахувань за договорами,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Колесник Д.В. - адвокат - за ордером;
від відповідача: Весеньов Є.В. - адвокат - за ордером.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14» про стягнення 2458550,00 грн за договорами безвідсоткової позички:
від 08.04.2016, з яких:
1095000,00 грн основного боргу,
293315,64 грн інфляційних втрат,
102564,84 грн - 3% річних;
та від 23.06.2016, з яких:
740000,00 грн основного боргу,
163465,34 грн інфляційних втрат,
64204,18 грн - 3% річних,
та відшкодування судових витрат.
Короткий опис руху справи:
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 19.03.2020, справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
Підготовче засіданні у справі призначено на 16.04.2020, відкладено на 12.05.2020.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.05.2020 підготовче засідання було відкладено на 14:30 год. 03 червня 2020 року.
Повторно підготовче засідання відкладено на 12:00 год. 09 липня 2020 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09 липня 2020 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 15:00 год. 30.07.2020.
В судовому засіданні за клопотанням сторін оголошувалась перерва з 08.09.2020 до 12:30 год. 10.09.2020.
В засіданні суду 10.09.2020 були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.
В судовому засіданні:
Представник позивача вимоги підтримав. Вказує на партнерські стосунки учасників та наявність заборгованості відповідача за договорами позички. Надав оригінали документів для огляду.
Представник відповідача вимоги заперечив. Заявляє про застосування строків позовної давності та недійсність договорів з моменту їх укладення. Просить в позові відмовити з мотивів перевищення керівником господарства своїх повноважень.
Інших доказів не подано. Сторони не змогли вирішити спір в позасудовому порядку.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
Позивач звернувся в господарський суд з позовом про стягнення коштів з застосуванням приписів ст. 1212 ЦК України у зв'язку з невиконанням договорів безвідсоткової позики.
08.04.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп» (позикодавець, позивач) в особі директора Колоса Михайла Михайловича, що діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос 14» (позичальник, відповідач) в особі директора Срібного Ігоря Миколайовича, що діє на підставі Статуту був укладений договір безвідсоткової позики (а.с. 6)
Відповідно п. 1. Договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, зобов'язується передати у власність позичальнику грошові кошти у сумі 1500000,00грн, а позичальник зобов'язується повернути позику позикодавцеві у визначений цим договором строк.
Відповідно п. 2. Договору позика надається позичальникові на безвідсотковій основі.
Відповідно п. 3. Договору позичальник повинен повернути позику до 08.04.2017.
08.04.2016 позивачем було здійснено перерахування суми позики на рахунок відповідача в сумі 1500000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №1004 від 08.04.2016 (а.с. 12).
23.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп» (позикодавець, позивач) в особі директора Колоса Михайла Михайловича, що діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос 14» (позичальник, відповідач) в особі директора Срібного Ігоря Миколайовича, що діє на підставі Статуту був укладений Договір безвідсоткової позики (а.с. 7).
Відповідно п.1. Договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, зобов'язується передати у власність позичальнику грошові кошти у сумі 1000000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути позику позикодавцеві у визначений цим договором строк.
Відповідно п. 2. договору позика надається позичальникові на безвідсотковій основі.
Відповідно п. 3. договору позичальник повинен повернути позику до 01.07.2017 року.
23.06.2016 позивачем було здійснено перерахування частинами суми позики на рахунок відповідача в сумі 300000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №1937 від 23.06.2016 (а.с. 8).
22.07.2016 позивачем було здійснено перерахування другої частини суми позики на рахунок відповідача в сумі 300000,00грн, про що свідчить платіжне доручення №2263 від 22.07.2016 року (а.с. 9).
25.08.2016 позивачем було здійснено перерахування третьої частини суми позики на рахунок відповідача в сумі 100000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №2723 від 25.08.2016 (а.с. 10).
09.09.2016 позивачем було здійснено перерахування четвертої частини суми позики на рахунок відповідача в сумі 200000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №2991 від 09.09.2016 (а.с. 11).
Загальна сума перерахована позивачем відповідачу за договором безвідсоткової позики від 23.06.2016 становить 900000,00 грн.
Відповідно п.15 договору безвідсоткової позики від 08.04.2016 та договору безвідсоткової позики від 23.06.2016 сторони домовились, що позика, згідно пункту 1 може надаватись позичальнику частинами, а перерахування суми позики, як і будь-якої її частини, буде здійснюватись тільки після повідомлення позичальника про перерахування необхідної суми.
Судом встановлено, що загальна сума позики, перерахована позивачем відповідачу за договором безвідсоткової позики від 08.04.2016 та договором безвідсоткової позики від 23.06.2016 - становить 2 400 000,00 грн.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2016 - 22.05.2020 між ТОВ «Олімп» і ТОВ «Колос 14» за договором безвідсоткової позики від 08.04.2016 року за даними позивача відповідачем було повернуто частину коштів у сумі 405000,00 грн.:
09.11.2018року - 100000,00 грн.;
23.11.2018 року - 15000,00 грн.;
19.12.2018 року - 150000,00 грн.;
28.12.2018 року - 140000,00 грн. (а.с.13)
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2016 - 22.05.2020 між ТОВ «Олімп» і ТОВ «Колос 14» за договором безвідсоткової позики від 23.06.2016 за даними позивача відповідачем 03.05.2017 було повернуто частину коштів у сумі 160000,00 грн (а.с.14).
Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість з повернення суми позики за договором безвідсоткової позики від 08.04.2016 та договором безвідсоткової позики від 23.06.2016 у сумі 1835000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.
Заперечення відповідача мотивовані тим, що керівник відповідача діяв у вказаних правовідносинах з перевищенням своїх повноважень. Відповідач посилається на ту обставину, що в Статуті ТОВ «КОЛОС 14» не визначено, що отримання безвідсоткових позик є звичайною господарською діяльністю товариства.
Відповідач посилається на п. 16.1. Статут товариства, де зазначено, що векселі, інші фінансові документи Товариства, угоди щодо розпорядження нерухомим майном Товариства (включаючи придбання або відчуження), угоди щодо залучення та надання Товариством кредитів (позик), повинні підписуватись двома особами - Генеральним Директором та Фінансовим Директором, якщо інше не передбачено рішенням Зборів Учасників Товариства.
Відповідач вважає, що договори позики, укладені сторонами, є недійсними, оскільки підписані з порушенням вимог Статуту, адже не містять двох підписів, як це передбачено п. 16.1 Статуту ТОВ «Колос 14».
Інших доказів не надано.
Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до приписів ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом про стягнення заборгованості та обтяжень боргу за неналежне виконання умов договорів безвідсоткової позики від 08.04.2016 року та від 23.06.2016 року..
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами, за своєю правовою природою договір, укладений сторонами є договором підряду та регулюється положеннями Глави 61 Цивільного кодексу України.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору безвідсоткової позики від 08.04.2016 та договором безвідсоткової позики від 23.06.2016 (а.с. 6-7). Договори не заперечні сторонами, не визнані судом недійсними, не розірвані сторонами та є дійсними. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).
Як встановлено судом, за своєю правовою природою відносини сторін є правовідносинами позички та врегульовані статтею 827 Цивільного кодексу України. За договором позички одна сторона (позичкодавець) передає у користування другій стороні (користувачеві) грошові кошти або інші речі - на визначений термін, а позичальник зобов'язується повернути позичкодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позички) або ту ж річ. Договір позички є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.
За змістом передбачених Договорами зобов'язань його сторін ці договіри є договором позички в розумінні ст. 827 Цивільного кодексу України, яким встановлена безвідсотковість позички, тобто відсутність у кредитора права на одержання від позичальника процентів як плати за користування позикою, що відповідає вимогам ч. 2 статті.
На виконання умов договору позивачем були перераховані суми безвідсоткової позики у розмірі 2 400 000,00 грн на користь відповідача, що підтверджено платіжними дорученнями:
№1937 від 23.06.2016 року,
№2263 від 22.07.2016 року,
№2723 від 25.08.2016 року,
№2991 від 09.09.2016 року,
№1004 від 08.04.2016 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 8-12).
Строк повернення позики за договором безвідсоткової позики від 08.04.2016 року - до 08.04.2017 року; строк повернення позики за договором безвідсоткової позики від 23.06.2016 року - до 01.07.2017 року визначений п. 15 договорів - тобто строк виконання зобов'язання є таким, що настав і виконання прострочено боржником.
Відповідач частково повернув суму наданої позики, що підтвердив позивач і спору в цій частині немає.
Суд вважає доведеними позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по наданих в позичку коштах, які підлягають до задоволення. Належить стягнути за договором безвідсоткової позики від 08.04.2016 року - суму основного боргу у розмірі 1095000,00 грн; за договором безвідсоткової позики від 23.06.2016 року суму основного боргу у розмірі 740000,00 грн з відповідача на користь позивача - як грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до приписів ст.ст. 833, 836 ЦК України позичкодавець має право вимагати примусового повернення позички.
Відповідач жодних доказів на підтвердження належного та повного повернення позички чи оплати заборгованості за Договорами перед позивачем - суду не надав.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат, % річних за користування грошовими коштами та пені.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
На підставі вказаних положень позивачем нараховано відповідачу 293315,64 грн інфляційних втрат за договором безвідсоткової позики від 08.04.2016 року за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме за період з 09.04.2017 - по 22.05.2020 та 163465,34 грн інфляційних втрат за договором безвідсоткової позики від 23.06.2016 року за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме за період з 02.07.2017 - по 22.05.2020.
Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування 3% річних та інфляційних витрат нараховується позивачем на суму заборгованості по кожному договору позики, починаючи з наступного дня, що слідує за останньою датою, встановленого кожним договором позики для повернення позики до моменту подання позову до суду та становить 102564,84 грн за договором безвідсоткової позики від 08.04.2016 року за період прострочення з 09.04.2017 - по 22.05.2020 та 64204,18грн договором безвідсоткової позики від 23.06.2016 року за період прострочення з 02.07.2017 - по 22.05.2020.
Здійснивши перевірку правильності нарахування, інфляційних втрат і річних нарахувань за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон", судом встановлено, що позивачем вірно здійснено розрахунки та нарахування.
Відповідач доводи позивача не спростував, свого розрахунку не надав.
З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що позивачем доведено та належними доказами підтверджено в діях відповідача порушення умов договору та підстави для застосування нарахованих обтяжень на суму боргу до ТОВ «Колос 14», суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ТОВ «Олімп» до ТОВ «Колос 14». Позов підлягає до задоволення. Належить стягнути з Відповідача на користь позивача 2458550,00 грн за договорами безвідсоткової позички:
від 08.04.2016, з яких:
1095000,00 грн основного боргу,
293315,64 грн інфляційних втрат,
102564,84 грн - 3% річних;
та від 23.06.2016, з яких:
740000,00 грн основного боргу,
163465,34 грн інфляційних втрат,
64204,18 грн - 3% річних,
Стосовно перевищення повноважень керівником відповідача при підписанні договорів. Суд вважає, що в даному випадку договір є виконаним та містить ознаки подальшого схвалення відповідачем, оскільки проведений частковий розрахунок за договорами. Відповідачем не заявлено вимог про визнання договорів недійсними в розумінні приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України. Зобов'язання по поверненню грошових сум позивачеві (кредитору) за договорами - є чинними. Докази належного виконання розрахунку відсутні, в справу не подавались.
Стосовно застосування строків позовної давності до позовних вимог.
Відповідно умов укладених договорів відповідач мав виконати свої зобов'язання:
за договором безвідсоткової позики від 23.06.2016 року - до 01.07.2017 року;
за договором безвідсоткової позики від 08.04.2016 року - до 08.04.2017 року.
Строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, закінчується за договором безвідсоткової позики від 23.06.2016 року - 01.07.2020 року,
за договором безвідсоткової позики від 08.04.2016 року - 08.04.2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року на всій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» внесено зміни, відповідно до яких карантин продовжено до 24.04.2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» внесено зміни, відповідно до яких карантин продовжено до 11.05.2020 року.
07.05.2020 року на Урядовому порталі оприлюднена Постанова Кабінету Міністрів України від 04.05. 2020 року №343 про продовження карантину до 22.05.2020 року.
Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, строки визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.
Позивач не пропустив встановлений законом загальний трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України. Порушене право підлягає захисту.
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» nо.23465/03 від 08.03.2012р.);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення «Трофімчук проти України» nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);
- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).
У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» («Chapman v. the United Kingdom»), заява N 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
У пункті 49 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку.
Позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права відповіла до приписів ст.ст. 15-16 ЦК України. Відповідач не спростував доводи позивача та не надав доказів належного виконання умов договору. Позов підлягає до повного задоволення. Належить стягнути на користь позивача 2458550 грн боргу з урахуванням нарахувань на грошове зобов'язання.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 36878,25 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос 14», Черкаська область, Кам'янський район, с. Лубенці, вул. Завгороднього, буд. 2А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36027856, номер рахунку в банку невідомий
на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», Черкаська область, Кам'янський район, с. Ревівка, вул. Підлісна, 8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32230658, номер рахунку в банку невідомий
2458550,00 грн за договорами безвідсоткової позички:
від 08.04.2016, з яких:
1095000,00 грн основного боргу,
293315,64 грн інфляційних втрат,
102564,84 грн - 3% річних;
та від 23.06.2016, з яких:
740000,00 грн основного боргу,
163465,34 грн інфляційних втрат,
64204,18 грн - 3% річних,
та 36878,25 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.
Повне рішення складено 11.09.2020.
Суддя Г.М. Скиба