18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
06 жовтня 2020 року м. Черкаси справа № 910/6369/20
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
від позивача - представник не з'явився,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ
до фізичної особи-підприємця Бусаєва Сергія Вікторовича, м. Сміла, Черкаська область
про стягнення 10 357,68 грн.,
Комунальне підприємство "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Басейна, Ѕ-а, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 36927573) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Бусаєва Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором №ДА-П-10137/1218 від 13.02.2017 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі у розмірі 10 357 грн. 68 коп., з яких: основний борг за договором становить 10 281 грн. 83 коп., 3 проценти річних становлять 65 грн. 00 коп., пеня 10 грн. 85 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на неналежне (несвоєчасне) виконання відповідачем грошових зобов'язань за укладеним між сторонами договором .
Ухвалою від 08.05.2020 Господарський суд міста Києва матеріали позовної заяви у справі №910/6369/19 направив за територіальною підсудністю до Господарського суду Черкаської області.
Ухвалою від 16 червня 2020 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; задовольнив клопотання комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; призначив справу до судового розгляду по суті на 20 серпня 2020 року; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права.
Відповідно до частин 1, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі та ухвала суду від 20 серпня 2020 року про відкладення розгляду справи надіслані відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями за адресою, яка вказана в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте, вказані поштові відправлення не було вручено відповідачу, а було повернуто до господарського суду з відміткою пошти „за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.
Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).
Відповідно до п. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи судом, тому відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду відзив на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують заперечення по суті позовних вимог, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.
У відповідності до ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних пав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 240 ГПК України в судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення без проголошення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини справи.
16 січня 2017 року фізична особа-підприємець Бусаєв Сергій Вікторович подав заяву №5527 на розміщення дрібнороздрібної торгівельної мережі для участі в торгах (а.с. 23).
31 січня 2017 року протоколом про результати торгів № 60 (далі -Протокол) Бусаєв Сергій Вікторович був визнаний переможцем за лотом № ДА-П-10137 на розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі за адресою: вулиця Славгородська, 47, м. Київ, функціональне призначення: швидке харчування.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про затвердження Порядку розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві» від 02.04.2015 № 300 (далі - Розпорядження) детально регламентовано порядок розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві.
Пунктом 4 Розпорядження встановлено, що право на розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торгівельної мережі виборюється на торгах.
Пунктом 3.18 Розпорядження передбачено, що протягом 10 (десяти) робочих днів після оприлюднення інформації про результати торгів переможець торгів повинен укласти з КП «Міський магазин» договір щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі.
13 лютого 2017 року на підставі Протоколу між комунальним підприємством «Міський магазин» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач), в особі директора Андрущенка Андрія Валерійовича, та фізичною особою-підприємцем Бусаєва Сергія Вікторовича (далі - відповідач) було укладено Договір № ДА-П-10137/1218 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (а.с. 24 - 32, далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. договору відповідач на підставі протоколу про результати торгів від 31.01.2017 №60 отримує можливість провадити підприємницьку діяльність в засобі пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, який розміщується у визначеному згідно з пунктами 1.2. та 1.3. цього договору місці, відповідає вимогам, що зазначені в п. 1.4. цього договору, та отримує послуги з облаштування і утримання місця, а позивач надає послуги з облаштування та утримання місця на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2., п. 1.3. договору місце, визначене відповідно до схеми розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва, затвердженої розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.09.2015 № 952/ від 23.07.2015 №731/ від 27.04.2016 № 291. Місце знаходиться за адресою: вул. Славгородська, буд. 47.
У відповідності до п. 2.1. договору загальна плата за облаштування та утримання місця визначена за результатами торгів, затверджених протоколом про результати торгів 31.01.2017 № 60, складає суму в розмірі: 88803,01 грн, в тому числі ПДВ (14800,50 грн), за дванадцять місяців.
В пункті 2.2. договору встановлено, що починаючи з дати укладання цього договору плата за облаштування та утримання місця за один місяць складає суму в розмірі 7400,25 грн, в тому числі ПДВ (1233,38 грн).
Пунктом 2.5. договору передбачено, що плата за облаштування та утримання місця, зазначена в п. 2.2. цього договору, сплачується відповідачем на рахунок позивача щомісячно, починаючи з другого місяця дії цього договору протягом перших п'яти календарних днів другого місяця у вигляді платежу в розмірі не менше ніж плата за обслуговування та утримання місця за місяць з обов'язковим підписанням акта приймання-передачі послуг з облаштування та утримання місця за місяць протягом п'яти робочих днів з дня настання наступного місяця.
В п. 2.6. договору сторони погодили, що гарантійний внесок, який був внесений відповідачем для участі в торгах, першочергово зараховується як частина або вся сума авансового платежу, зазначеного в п. 2.7. цього договору, а залишок, якщо лишився, зараховується як частина плати за цим договором в наступний черговий платіж (наступні чергові платежі). Якщо сума гарантійного внеску є меншою авансового платежу, відповідач зобов'язаний сплатити обсяг коштів, яких не вистачає, в строк, зазначений в п. 2.7. цього договору.
Гарантійний внесок, який був внесений відповідачем для участі в торгах, складає суму в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.7. договору зобов'язання відповідача по сплаті плати та утримання місця забезпечується у вигляді авансового платежу в розмірі не менше ніж плата за облаштування та утримання місця за три місяці, а саме: відповідач сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання цього договору, а позивач зараховує авансовий платіж як плату за облаштування та утримання місця за перший та два останніх місяці строку дії цього договору.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що строк його дії складає з 13.02.2017 по 12.02.2018, а в частині сплати відповідачем плати за облаштування та утримання Місця - до повного виконання своїх зобов'язань.
01 лютого 2018 року додаткової угодою №1 до Договору сторони продовжили дію договору до 12.02.2019, а в частині сплати відповідачем плати за облаштування та утримання Місця - до повного виконання своїх зобов'язань (а.с.39).
12 лютого 2019 року додаткової угодою №2 до Договору сторони продовжили дію договору до 12.02.2020 року, а в частині сплати відповідачем плати за облаштування та утримання Місця - до повного виконання своїх зобов'язань за договором (а.с. 40).
У період з лютого 2017 року по лютий 2020 року на виконання умов договору позивачем надано послуги на користь відповідача на загальну суму 266 409,03 грн, що підтверджується актами наданих послуг.
Відповідно до довідки від 28.04.2020№ 28/04п відповідачем сплачено за Договором грошові кошти у сумі 256127,20 грн., таким чином виникла заборгованість у розмірі 10281,83 грн (а.с. 54).
Отже, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 10281,83 грн.
Також у позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем були проігноровані повідомлення позивача про необхідність підписання деяких Актів про надання послуг та не було надано жодної відповіді.
Невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка становить 10281,83 грн.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору щодо розміщення засобу дрібно роздрібної торговельної мережі № ДА-П-10137/1218, отже за своєю правовою природною даний договір є договором про надання послуг, зміст якого врегульовано Главою 63 ЦК України та, зокрема, статтею 901 ЦК України, відповідно до якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Відповідно до статей 902, 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором № ДА-П-10136/1218 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі від 13.02.2017 належним чином на загальну суму 266409,03 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг.
Однак, відповідач за надані послуги розрахувався частково в розмірі 256127,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.
За таких обставин, заборгованість ФОП Бусаєва С.В. перед КП «Міський магазин» складає 10281,83 грн.
Водночас, враховуючи невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 10,85 грн та 3% річних в сумі 65,00 грн, нарахованих на суму боргу у період з 13.02.2020 по 30.04.2020.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що за несвоєчасну сплату платежів за облаштування та утримання місця відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за облаштування та утримання місця за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку правильності розрахунку пені, 3% річних за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон" судом встановлено, що розрахунки здійснено позивачем вірно.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позивач в обґрунтування позовних вимог надав належні докази, які дають підстави суду задовольнити позов в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бусаєва Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Басейна,1/2-а, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 36927573) - 10 281 грн. 83 коп. основного боргу, 3% річних в розмірі 65 грн. 00 коп., пеню в сумі 10 грн. 85 коп та 2102 грн витрат на сплату судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 13 жовтня 2020 року.
Суддя О.В. Чевгуз