вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"01" жовтня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/606/20
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.
при секретарі Сичук І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ", вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, код - 41835359
до: Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК", вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, 2-Е, м. Вінниця, 21030, код - 23110524
про стягнення 1 062 968,98 грн
16.06.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" до Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" про стягнення 1 062 968,98 грн заборгованості з яких 964 046,10 грн основного боргу, 90 809,74 грн пені, 8 113,14 3% річних за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № ВІ-220100 від 21.06.2019 року.
Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № ВІ-220100 від 21.06.2019 року в частині оплати за спожиту електроенергію, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 1 062 968,98 грн.
Ухвалою суду від 22.06.2020 року відкрито провадження у справі № 902/606/20 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.08.2020 року.
В судовому засіданні 11.08.2020 року судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, яку занесено до протоколу судового засідання.
За результатами судового засідання 11.08.2020 року засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/606/20 для судового розгляду по суті на 01.10.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 13.08.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.
18.08.2020 року на адресу суду від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 9645 від 17.08.2020 року.
01.10.2020 року до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 01.10.2020 року), в якій останній зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задоволити позов.
В судове засідання 01.10.2020 року представник відповідача з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.
Обізнаність відповідача про дату судового засідання підтверджується поштовим повідомленням № 2102901655442, яке наявне у матеріалах справи.
Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці відповідача в судове засідання враховується наступне.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/606/20 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ними.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"), це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено наступне.
Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" та Дочірнім підприємством "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" договору про постачання електричної енергії споживачу № ВІ-220100 від 21.06.2019 року.
В зв'язку з неналежне виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № ВІ-220100 від 21.06.2019 року в частині оплати за спожиту електроенергію, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 1 062 968,98 грн.
Враховуючи викладене позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 964 046,10 грн основного боргу, 90 809,74 грн пені, 8 113,14 3% річних за спожиту електричну енергію.
Матеріали справи не містять відзиву або іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 21.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (Постачальник) та Дочірнім підприємством "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" договору про постачання електричної енергії споживачу № ВІ-220100 (а.с. 13-17, т. 1).
Відповідно п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
За змістом п. 3.1 Договору початок постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.
Споживач має право вільно змінювати Постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору (п. 3.2 Договору).
Для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії Споживачу Постачальник зобов'язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечить задоволення попиту на споживання електричної енергії Споживачем (п. 4.1 Договору).
Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до Договору (п. 5.1 Договору).
Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2 Договору).
Інформація про діючу ціну на електричну енергію Постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування (п. 5.3 Договору).
Відповідно п. 5.4 Договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за договором у тому числі її зміни.
У випадку застосування до Споживача диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію суми вказані в рахунках відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів).
Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору).
Розрахунки Споживача за договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунку Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов договору. Поточний рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 5.6 Договору).
Оплата рахунка Постачальника за договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим робочих днів з моменту Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції прийнятої Споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.7 Договору).
Відповідно п. 5.8 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за договором в строки передбачені комерційною пропозицією Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.
У разі порушення Споживачем строків оплати за договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до договору.
Згідно п. 13.2 договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднання.
Також до договору про постачання електричної енергії споживачу № ВІ-220100 від 21.06.2019 року між сторонами підписано ряд додатків, а саме:
- додаток "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам на 2019 рік" (а.с.17 (зворотна сторона), т. 1);
- додаток №1 заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником (а.с. 20, т. 1);
- додаток № 2 комерційна пропозиція № 1.2.3.1 для споживачів, які не відносяться до сегменту ринку, обов'язки постачання якому покладені на Постачальника універсальної послуги, за умовами якої зазначено ціну, спосіб оплати, терміни надання послуг (а.с. 18-19, т. 1).
Згідно з умовами Додатку № 2 до договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановими платежами за наступним графіком:
- до 24 числа місяця, що передує розрахунковому 50% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ; - до 5 числа розрахункового місяця - 50% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ; з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.
Планові платежі здійснюються до 24 числа місяця, що передує розрахунковому та до 5 числа розрахункового місяця у розмірах, кожний з яких визначається за наступною формулою: О = 0,5"Wзаяв"Ц, де Wзаяв - заявлені споживачем обсяги споживання на розрахунковий період, Ц - прогнозована ціна (тариф), механізм визначення якої вказаний у розділі "Ціна" цієї комерційної пропозиції.
За твердженнями позивача, в період з липня 2019 року по травень 2020 року у відповідача виникла дебіторська заборгованість, яка становить 964 046,10 грн.
Також, як зазначає позивач, відповідачу щомісячно виставлялись рахунки - фактури на оплату за поставку електричної енергії та надавались акти приймання-передавання товарної продукції - активної електричної енергії.
На підтвердження заборгованості матеріали справи містять довідку про сальдові обороти по споживачу за календарний період.
21.05.2020 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 852/2020 з вимогою оплатити заборгованості за спожиту електричну енергію (а.с. 42-43, т. 1).
26.05.2020 року позивачем на адресу відповідача з метою оплати наданих послуг надіслано лист № 1.13-6454 з рахунками за січень-квітень 2020 року (а.с. 31, т. 1).
04.06.2020 року відповідачем надано відповідь на претензію (вих. № 263 від 04.06.2020 року), в якій останній визнає заборгованість за договором № ВІ-220100 та з метою її погашення, просить розглянути можливість укладення графіку погашення заборгованості за умовами п. 5.9 Договору або договору реструктуризації строком на 12 місяців (а.с. 44, т. 1).
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 2 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
На виконання вимог Закону щодо відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії, створено ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ", яке згідно отриманої ліцензії (Постанова НКРЕКП від 14.06.2018р. № 429) з 01.01.2019 року почало здійснювати діяльність з постачання електричної енергії юридичним та фізичним (побутовим) споживачам.
У відповідності до ч. 30 ст. 1 Закону електропостачальник - суб'єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.
Згідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно ч. 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (надалі - ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 1.2.7. ПРРЕЕ Постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на 2 основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Положенням п. 3.2.1. ПРЕЕ передбачено, що Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов'язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи підтверджують неналежне виконання Відповідачем договірних зобов'язань щодо проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, у встановлений Договором строк.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, Позивачем правомірно заявлено до стягнення з Відповідача 964 046,10 грн заборгованості за спожиту електроенергію.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 809,74 грн пені, 8 113,14 грн 3% річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.
Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 3% річних судом помилок не виявлено, в зв'язку з чим вимоги позову у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 809,74 грн пені, нарахованих у період наявності зобов'язальних відносин.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушення зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Розділом 9 договору сторонами погоджено відповідальність сторін.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).
Зокрема п. 5.8 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.
У разі порушення Споживачем строків оплати за договором, Постачальник має право вимагати сплату пені.
Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.
Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до договору.
Водночас, пеня є акцесорним зобов'язанням та виникає на підставі письмового договору між сторонами.
В силу ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Отже, зобов'язання зі сплати пені та її розмір повинен погоджуватись сторонами у підписаному договорі.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.
При визначенні остаточної до стягнення суми пені суд враховує наступне.
Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Дослідивши матеріали даної справи, суд враховує:
- ступінь виконання основного зобовязання, яке погащено за період з липня 2019 по грудень 2019 рр.;
- термін прострочення виконання грошових зобов'язань;
- захищеність інтересів позивача шляхом нарахування 3 % річних.
Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення як штрафу з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.
Тому, суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення суми пені на 30%, що становить 27 242,92 грн.
Зменшення даних виплат за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.
Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню 63 566,82 грн - пені.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного розрахунку заборгованості, доказів повної сплати боргу тощо.
Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наведених вище мотивів щодо зменшення розміру пені.
Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Водночас, зменшення судом розміру пені не впливає на розподіл судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 226, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" (вул. Воїнів-Інтернаціоналівстів, 2-Е, м. Вінниця, 21030, код - 23110524) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (код - 41835359, у ВОУ АТ "Ощадбанк", НОМЕР_1 ; вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037) 964 046,10 грн - боргу за Договором про постачання електричної енергії споживачу № ВІ-220100 від 21.06.2019 року.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" (вул. Воїнів-Інтернаціоналівстів, 2-Е, м. Вінниця, 21030, код - 23110524) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (код - 41835359, у ВОУ АТ "Ощадбанк", НОМЕР_2 ; вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037) 63 566,82 грн - пені, 8 113,14 грн - 3% річних, нарахованих за період з 16.07.2019 по 16.10.2019 рр. - прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу № ВІ-220100 від 21.06.2019 року.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" (вул. Воїнів-Інтернаціоналівстів, 2-Е, м. Вінниця, 21030, код - 23110524) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (код - 41835359, у ВОУ АТ "Ощадбанк", НОМЕР_2 ; вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037) 15 945,00 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
5. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" 27 242,92 грн - пені.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
Повний текст судового рішення складено 12 жовтня 2020 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037)
3 - відповідачу (вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, 2-Е, м. Вінниця, 21030)