проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"05" жовтня 2020 р. Справа №917/100/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М.,
при секретарі Довбиш А.Ю.,
за участю представників:
позивача (у режимі відеоконференції) - Мирко Р.О., посвідчення №2539 від 17.01.2019 року, довіреність №185 від 19.06.2020 року;
відповідача (у режимі відеоконференції) - Марченко Г.І., свідоцтво №1158 від 25.01.2012 року, ордер серія ПТ№037335 від 31.07.2018 року;
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. фізична особа Гонтовий С.А., 2. фізична особа ОСОБА_1 - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - фізичної особи-підприємця Калуцького Олександра Вікторовича, м.Полтава, (вх.№102П/1-40) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 року у справі №917/100/17,
за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», м.Чорноморськ,
до фізичної особи-підприємця Калуцького Олександра Вікторовича, м.Полтава,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. фізична особа Гонтовий С.А., м.Полтава,
2. фізична особа ОСОБА_1 , с.Горбанівка, Полтавська область,
про стягнення 12125137,95 грн.,-
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 року у справі №917/100/17 (повний текст рішення складено та підписано 01.03.2017 року, суддя Безрук Т.М.) позов задоволено повністю.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Калуцького Олександра Вікторовича на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» 8688949,88 грн. заборгованості за кредитом, 3436188,07 грн. заборгованості за відсотками, 181877,07 грн. - відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Відповідач - ФОП Калуцький О.В. з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Калуцького Олександра Вікторовича задоволено. Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 року у справі №917/100/17 скасовано, а позов залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 08.08.2018 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 року у справі №917/100/17 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 року апеляційну скаргу ФОП Калуцького О.В. задоволено; рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 року у справі №917/100/17 скасовано та прийнято нове, яким у задоволені позову відмовлено. Крім того, судом апеляційної інстанції здійснено розподіл судових витрат, а саме стягнуто з Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на користь ФОП Калуцького О.В. витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 252000,00 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 року у справі №917/100/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 року відкрито апеляційне провадження за скаргою фізичної особи-підприємця Калуцького Олександра Вікторовича на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 року у справі №917/100/17; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви, клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі, а з урахуванням ухвали суду від 24.01.2019 року призначено справу до розгляду в судове засідання.
29.01.2019 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№973), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Крім того, позивач надав до суду клопотання (вх.№974), в якому просив зупинити провадження у справі №917/100/17 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи №554/5323/14-ц між тими ж сторонами.
15.02.2019 року представник ПАТ «МТБ Банк» (правонаступник позивача) повторно надав до суду клопотання (вх.№1691), в якому просив зупинити провадження у справі №917/100/17 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №554/5323/14-ц.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 року клопотання позивача та відповідача про зупинення провадження у справі задоволено. Керуючись приписами п.5 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі №917/100/17 до набрання законної сили рішення у цивільній справі №554/5323/14-ц. Зобов'язано учасників справи повідомити суд апеляційної інстанції про результати розгляду цивільної справи №554/5323/14-ц.
Так, 06.08.2020 року від позивача надійшло клопотання (вх.№7348), в якому просить поновити провадження у справі з посиланням на те, що 02.07.2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийнято постанову по справі №554/5323/14-ц, яка набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає, тобто усунуто обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.
Ухвалою суду від 11.08.2020 року провадження по розгляду апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Калуцького Олександра Вікторовича на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 року у справі №917/100/17 поновлено, у зв'язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення та призначено дату судового засідання. При цьому, суд запропонував учасникам справи надати апеляційному суду письмові пояснення із викладенням своєї правової позиції по справі з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у постанові по справі №554/5323/14-ц.
Крім того, з огляду на встановлені обставини в межах справи №554/5323/14-ц позивач просить суд закрити провадження у справі №917/100/17, посилаючись на приписи ч.1 ст. 278, п.3 ч.1 та ч.4 ст. 231, п.2 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 02.09.2020 року розгляд справи відкладено на іншу дату згідно приписів ст. 216 та ст. 270 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020 року, у зв'язку з відпусткою судді Склярук О.І., проведено повторний розподіл справи №917/100/17 та сформовано новий склад колегії суддів для розгляду справи, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М.
У судовому засіданні 16.09.2020 року представник позивача наполягав на своїй позиції по справі.
Ухвалою суду від 16.09.2020 року ухвалено позивачу надати до суду обґрунтовані письмові пояснення щодо тотожності сторін, предмету і підстав позову у даній справі та у справі №554/5323/14-ц. Крім того позивачу ухвалено надати до суду копію позовної заяви у справі №554/5323/14-ц з відповідними розрахунками (з урахуванням всіх уточнень та змін), розгляд справи відкладено на іншу дату, а саме на 05.10.2020 року.
30.09.2020 року від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо закриття провадження по справі (вх.№9294) з додатками.
Як зазначає позивач, позовні вимоги ПАТ «МТБ Банк» до ФОП Калуцького О.В. в рамках справи №917/100/17 у розмірі 10236247,02 грн., що складаються з 8688949,88 грн. - заборгованість по кредиту (тіло кредиту) та 1547306,91 грн. - заборгованість за відсотками, є абсолютно тотожними з тими, які були в цивільній справі №554/5323/14-ц та виникають з одних і тих самих підстав та предмету спору. Отже, на думку позивача, суд апеляційної інстанції має закрити провадження в даній справі у відповідній частині на підставі п.3 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що набрало законної сили рішення суду у справі №554/5323/14-ц між тими самими сторонами (ПАТ «МТБ Банк» та ФОП Калуцький О.В.) про той самий предмет і з тих самих підстав (кредитний договір №00308/Р від 02.06.2008 року).
02.10.2020 року на електронну пошту суду від позивача надійшла заява (вх.№3093), в якій зазначає, що у випадку закриття провадження у справі в частині 10236247,02 грн., що складається з 8688949,88 грн. - заборгованість по кредиту (тіло кредиту) та 1547306,91 грн. - заборгованість за відсотками на підставі п.3 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що набрало законної сили рішення суду у справі №554/5323/14-ц між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, залишається невирішеним питання щодо стягнення 1888881,16 грн. донарахованих відсотків, які є також предметом спору у даній справі. Таким чином, позивач, керуючись ст. 274 Господарського процесуального кодексу України просить суд прийняти відмову ПАТ «МТБ Банк» від позовних вимог в частині стягнення 1888881,16 грн. донарахованих відсотків за період з 28.04.2015 року по 19.12.2016 року по справі №917/100/17 за позовом «МТБ Банк» до ФОП Калуцького О.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором №00308/Р від 02.06.2008 року.
До початку судового засідання 05.10.2020 року на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на заяву про закриття провадження у справі (вх.№3106), в якому просить рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/100/17 скасувати та постановити судове рішення, яким провадження по справі закрити.
У судовому засіданні 05.10.2020 року представник позивача підтримав свою позицію по справі щодо закриття провадження.
Представник відповідача проти позиції позивача не заперечував.
Ухвала суду від 16.09.2020 року про відкладення розгляду справи на 05.10.2020 року була направлена третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача рекомендованим листом 17.09.2020 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі. Проте, зазначені ухвали повернулись до суду з позначкою поштового відділення - «адресат відсутній за вказаною адресою» щодо Гонтового С.А. та «за закінченням терміну зберігання» щодо Калуцької Е.А.
Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Таким чином, оскільки ухвала суду була направлена за адресами, яка міститься в матеріалах справи і відсутні відомості щодо іншої адреси, суд вважає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача повідомлені належним чином.
Крім того, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» було здійснено оголошення про розгляд апеляційної скарги у даній справі, про час та місце судового засідання.
Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї та письмових поясненнях доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», назву якого згідно з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 28.12.2017 року, оформленого протоколом №56, змінено на Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ФОП Калуцького О.В. 12125137,95 грн., з них: 8688949,88 грн. заборгованості за кредитом та 3436188,07 грн. заборгованості за відсотками згідно кредитного договору №00308/Р від 02.06.2008 року.
В обґрунтування своїх вимог ПАТ «Марфін Банк» посилалося на неналежне виконання ФОП Калуцьким О.В. своїх грошових зобов'язань за кредитним договором від 02.06.2008 року №00308/Р.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Так, 02.06.2008 року між ВАТ «Морський Транспортний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», нова назва - ПАТ «МТБ Банк») та ФОП Калуцьким О.В. (позичальник, відповідач у справі) укладено кредитний договір №00308/Р, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в сумі 1444620 доларів США строком із 02.06.2008 року по 29.05.2009 року, із процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 13% річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за кредитом; а позичальник - повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи, та інші платежі, які передбачено умовами цього договору.
Між банком та позичальником були укладені договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 23.04.2009 року №1, від 29.12.2009 року №2, від 01.09.2010 року №3, від 18.11.2011 року №4, від 20.09.2012 року №5 та від 17.10.2013 року №6 в частині зміни графіку та валюти кредитування замість доларів США на національну валюту - гривню в сумі 20917839,49 грн.
На виконання умов кредитного договору банк за меморіальним валютним ордером від 03.06.2008 року №12 та платіжним дорученням від 20.09.2012 року №84 перерахував позичальнику кредитні кошти в сумі 9082581,18 грн.
Кінцевим терміном погашення кредиту є 31.05.2016 року (пункт 4 договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 17.10.2013 року №6).
Посилаючись на те, що відповідач своїх зобов'язань за зазначеним договором (з урахуванням додаткових угод до нього) не виконав, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальному розмірі 12125137,95 грн., яка складається із 8688949,88 грн. заборгованості за кредитом, 3436188,07 грн. заборгованості за процентами.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Зі змісту вказаних норм права можна зробити висновок, що однією з цілей цих норм законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, так само як і уникнення можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Отже, передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.
При цьому для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмета, підстав звернення до суду з позовною заявою.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підстави позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Так, у квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Марфін банк», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», звернулося до Октябрського районного суду міста Полтави з позовом до ФОП Калуцького О.В. та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00308/Р від 02.06.2008 року в розмірі 11658187,15 грн., з яких 8688949,88 грн. заборгованість по кредиту (тіло кредиту), 2243983,80 грн. заборгованість за відсотками, 725253,47 грн. заборгованість за пенею станом на 28.04.2015 року.
Сторонами по даній справі №554/5323/14-ц, окрім ПАТ «МТБ Банк», є позичальник - ФОП Калуцький О.В. та поручитель - фізична особа Гонтовий С.А. (відповідачі).
Позов мотивовано тим, що 02.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк» та ФОП Калуцьким О.В. було укладено кредитний договір №00308/Р. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та Гонтовим С.А. було укладено договір поруки №00697-СР від 02.06.2008 року, відповідно до якого поручитель несе солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору, відповідає перед кредитором за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору, солідарно з боржником і в повному обсязі.
Посилаючись на те, що відповідачі своїх зобов'язань за зазначеними договорами не виконали, з урахуванням поданих уточнень, позивач просив суд у справі №554/5323/14-ц стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в загальному розмірі 11658187,15 грн., яка складається із 8688949,88 грн. заборгованості за кредитом, 2243983, 80 грн. заборгованості за процентами, 725253,47 грн. пені.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 01.09.2015 року позов ПАТ «Марфін банк» задоволено. Стягнуто солідарно із ФОП Калуцького О.В. та Гонтового С.А. на користь ПАТ «Марфін банк» заборгованість у розмірі 11658187,15 грн. за кредитним договором. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 30.08.2016 року рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 01.09.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з Гонтового С.А. на користь ПАТ «Марфін банк» 8688949,88 грн. заборгованості за кредитом, 2243983,80 грн. заборгованості за процентами, 703248,40 грн. пені. Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «Марфін банк» до ФОП Калуцького О.В. закрито. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі в частині вимог до ФОП Калуцького О.В. виходив з того, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, а в цій частині спір віднесено до юрисдикції господарських судів.
Як зазначає позивач у даній справі №917/100/17 підставою звернення банка до Господарського суду Полтавської області послугувало саме рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30.08.2016 року про закриття провадження по справі №554/5323/14-ц в частині вимог до ФОП Калуцького О.В.
Разом з тим, постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30.08.2016 року у справі №554/5323/14-ц скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Приймаючи постанову від 06.02.2019 року, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15.12.2017 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 09.12.2019 року апеляційну скаргу ФОП Калуцького О.В. задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 01.09.2015 року змінено в частині розміру заборгованості за кредитом та розподілу судових витрат. Зменшено стягнуту з ФОП Калуцького О.В. та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором № 00308/Р від 02.06.2008 року із 11658187,15 грн. до 11097238,67 грн., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 8688949,88 грн., заборгованості за процентами в сумі 1706068,83 грн., пені за прострочення виконання зобов'язань в сумі 702219,93 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.07.2020 року рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 01.09.2015 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 09.12.2019 року залишено без змін. Визначено, що постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Пунктом 4 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
Здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила, що фактично позов у даній справі було подано зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у справі №554/5323/14-ц у частині стягнення заборгованості за кредитним договором №00308/Р від 02.06.2008 року на суму 10236256,79 грн., що складається з 8688949,88 грн. заборгованості по кредиту та 1547306,91 грн. заборгованості за відсотками. Тобто, частково спірний розмір заборгованості за кредитним договором №00308/Р від 02.06.2008 року був предметом спору в іншій справі, яка розглядалася судами і в якій прийнято рішення, що набрало законної сили, а саме у справі №554/5323/14-ц, тому на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у даній справі №917/100/17 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №00308/Р від 02.06.2008 року на суму 10236256,79 грн., що складається з 8688949,88 грн. заборгованості по кредиту та 1547306,91 грн. заборгованості за відсотками підлягає закриттю.
Колегія суддів відзначає, що закриваючи провадження по даній справі в частині позовних вимог у розмірі 10236247,02 грн., що складається з 8688949,88 заборгованість по кредиту та 1547306,91 грн. заборгованість по відсоткам на підставі п.3 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, залишається невирішеним питання про стягнення 1888881,16 грн. донарахованих відсотків, які є також предметом спору у даній справі.
Так, 02.10.2020 року від позивача на електронну пошту суду надійшла заява (вх.№3093) в порядку ст. 274 Господарського процесуального кодексу України, а саме про часткову відмову від позову. Позивач просить суд прийняти відмову ПАТ «МТБ Банк» від позовних вимог в частині стягнення 1888881,16 грн. донарахованих відсотків за період з 28.04.2015 року по 19.12.2016 року у справі №917/100/17.
Розглянувши заяву позивача про часткову відмову від позовних вимог, вислухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви про часткову відмову від позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Згідно з ч. 1 ст. 274 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
За приписами ч. 2 зазначеної статті, якщо заява про відмову від позову відповідає вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Згідно з ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Виходячи з принципу диспозитивності господарських відносин, з огляду на те, що зазначені дії позивача не суперечать законодавству і не порушують права і охоронювані законом інтереси відповідача і третьої особи та не встановлено обставин, які б не допускали прийняття такої відмови, колегія суддів вирішила прийняти відмову від позову в частині стягнення 1888881,16 грн. донарахованих відсотків за період з 28.04.2015 року по 19.12.2016 року у справі №917/100/17, що має наслідком визнання нечинним рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 року у справі №917/100/17 і закриття провадження у відповідній частині.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням положень п.4 ч.1 ст. 275 та ст. 278 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 року у справі №917/100/17 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №00308/Р від 02.06.2008 року на суму 10236256,79 грн., що складається з 8688949,88 грн. заборгованості по кредиту та 1547306,91 грн. заборгованості за відсотками і закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Також колегія суддів, з огляду на обставини справи та приписи ст. 274 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про визнання нечинним рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 року у справі №917/100/17 в частині стягнення 1888881,16 грн. донарахованих відсотків за період з 28.04.2015 року по 19.12.2016 року у звязку з відмовою від позову і закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 191, 231, 233, 240, 269, 270, 274, п.4, ч.1 ст.275, ст. 277, 278, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Калуцького Олександра Вікторовича задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 року у справі №917/100/17 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №00308/Р від 02.06.2008 року на суму 10.236.256,79 грн., що складається з 8688949,88 грн. заборгованості по кредиту та 1547306,91 грн. заборгованості за відсотками скасувати.
Прийняти в цій частині нове судове рішення.
Провадження у справі №917/100/17 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №00308/Р від 02.06.2008 року на суму 10236256,79 грн., що складається з 8688949,88 грн. заборгованості по кредиту та 1547306,91 грн. заборгованості за відсотками - закрити.
Заяву позивача Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» від 02.10.2020 року (вх.№9370) про відмову від позову в частині стягнення 1888881,16 грн. донарахованих відсотків за період з 28.04.2015 року по 19.12.2016 року - задовольнити.
Прийняти відмову позивача Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» від позову в частині стягнення 1888881,16 грн. донарахованих відсотків за період з 28.04.2015 року по 19.12.2016 року у справі №917/100/17.
Визнати нечинним рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 року (повний текст якого складено та підписано 01.03.2017 року) у справі №917/100/17 в частині стягнення 1888881,16 грн. донарахованих відсотків за період з 28.04.2015 року по 19.12.2016 року.
Провадження в частині стягнення 1888881,16 грн. донарахованих відсотків за період з 28.04.2015 року по 19.12.2016 року у справі №917/100/17 закрити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 12 жовтня 2020 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя Н.М. Дучал