проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"06" жовтня 2020 р. Справа № 922/900/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.,
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх.№1852 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2020, ухвалене суддею Лавровою Л.С. у приміщенні господарського суду Харківської області 01.07.2020 о 10:48 год. (повне рішення складено 08.07.2020) у справі №922/900/19
за позовом: Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області, в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях за участю Прокуратури Харківської області, м.Харків,
до: 1) Харківської міської ради, м.Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні першого відповідача - Департамент реєстрації Харківської міської ради, м.Харків,
2) Приватного акціонерного товариства "Вімм-Білль-Данн Україна", м.Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область,
про визнання недійсним свідоцтва, скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності,
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - РВ ФДМУ) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та Приватного акціонерного товариства "Вімм-Білль-Данн Україна" (далі - ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна") про:
- визнання недійсним свідоцтва від 26.09.2008 про право власності ВАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" в частині права власності на нежитлові приміщення, що є захисною спорудою цивільного захисту (цивільної оборони) - сховищем №77039, по вул. Роганській, 149, у м. Харкові, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради.
- скасування рішення № 43325291 державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Дейнеко Т. В. від 03.10.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" на нежитлові приміщення підвалу № 1-43 загальною площею 1051,1 м2 в літ. "А-6", за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149, що є захисною спорудою цивільного захисту (цивільної оборони) - сховищем № 77039.
- визнання за державою в особі РВ ФДМУ права власності на нежитлові приміщення підвалу № 1-43 загальною площею 1051,1 м2 в літ. "А-6", а саме: захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - сховище № 77039, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.07.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Стосовно першої позовної вимоги місцевий господарський суд зазначив, що свідоцтво про право власності не є нормативним актом чи актом індивідуальної дії, а є лише документом, що підтверджує право власності, сама ж підстава виникнення права власності позивачем не оспорюється та рішення про видачу свідоцтва не оспорюється; окрім того, об'єкт нерухомого майна, свідоцтво на яке оспорюється позивачем, на даний момент юридично вже не існує, замість нього на момент розгляду справи існує два об'єкти нерухомого майна; задоволення такої вимоги саме по собі не призводить до захисту права власності позивача, а лише ставить під сумнів законність подальших реєстраційних дій з частиною майна, яку приватизовано у законний спосіб; вимогу про скасування рішення № 43325291 державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Дейнеко Т.В. від 03.10.2018 суд першої інстанції визнав неналежним способом захисту, оскільки рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію і після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права та інтересу позивача; відмовляючи у позові в частині визнання права власності на спірне майно, місцевий господарський суд зазначив, що на момент пред'явлення позову право власності на спірне приміщення у держави було відсутнє, а на момент розгляду по суті спірне приміщення вже передано до державної власності, право власності на нього вже зареєстровано за державою; з обставин справи не вбачається невизнання або оспорювання з боку відповідачів права власності держави на спірний об'єкт.
Заступник прокурора Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій просить вищевказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі; судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати на користь прокуратури Харківської області за рахунок відповідачів.
Апелянт зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції не досліджувалося питання наявності порушень вимог законодавства при передачі спірного об'єкта нерухомості у приватну власність, не було встановлено підстави набуття вказаного об'єкта другим відповідачем. На думку прокурора, свідоцтво від 26.09.2008 видано виконавчим комітетом Харківської міської ради з перевищенням повноважень, оскільки даний суб'єкт не є розпорядником вказаного нерухомого майна. Апелянт також заперечує щодо висновків місцевого господарського суду по те, що вимога про скасування рішення державного реєстратора є неналежним способом захисту, наполягаючи на тому, що незаконність свідоцтва про право власності спричиняє і незаконність вчиненої на його підставі державної реєстрації такого права. Прокурор також вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо відсутності спору в частині вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно за державою - оскільки акт приймання-передачі майна сам по собі не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій та не має самостійного значення, державна реєстрація в даному випадку не може вважатися підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності; судом при розгляді справи не встановлено наявність невизнання або оспорювання з боку відповідачів права власності держави на спірний об'єкт з урахуванням наявності реєстрації такого права за державою, натомість із матеріалів справи вбачається, що відповідачі не визнають права власності на спірне майно за державою. Окрім того, прокурор не погоджується зі стягненням з прокуратури Харківської області на користь відповідачів витрат останніх на подання апеляційних та касаційних скарг, посилаючись на те, що під час розгляду даної справи прокурор здійснював субсидіарну роль, замінював у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, призначено її розгляд на 22.09.2020, встановлено учасникам справи строк до 17.09.2020 для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв, клопотань тощо.
17.09.2020, тобто в межах установленого законом строку, другий відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивачем обрано неналежні способи захисту, оскільки свідоцтво про право власності лише фіксує факт наявності відповідного права, водночас позивачем не оспорюється сама підстава виникнення права власності, задоволення такої вимоги саме по собі не призводить до захисту права власності, а лише спричиняє шкоду законним інтересам другого відповідача, оскільки ставить під сумнів законність подальших реєстраційних дій з частиною майна, яку приватизовано в законний спосіб; рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію; суд не має можливості визнати за державою право власності, оскільки на момент пред'явлення позову таке право у держави відсутнє, а на момент розгляду по суті спірне приміщення вже передано до державної власності. Другий відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.
18.09.2020, тобто з пропущенням встановленого судом строку, перший відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому також зазначає про те, що на момент пред'явлення позову право власності на спірне приміщення у держави було відсутнє, а на момент розгляду по суті спірне приміщення вже передано до державної власності; оскаржуване свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.09.2008 не засвідчувало окремо право власності на нежитлові приміщення, що є захисною спорудою цивільного захисту (цивільної оборони) - сховищем №77039 по вул. Роганська, 149 в м.Харкові, а тому його скасування в цій частині є неможливим; під час видання розпорядження міського голови про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно та під час видачі вказаного свідоцтва не було допущено порушень вимог чинного законодавства України у сфері державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; підставою виникнення права власності є акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна б/н, виданий 16.05.2019 ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" та Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області, наказ від 11.04.2019 №711 Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області "Про прийняття до державної власності захисної споруди ЦЗ №77039"; скасування рішення № 43325291 державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 03.10.2018 не призводить до захисту порушеного права та не відповідає принципу пропорційності.
У судовому засіданні 22.09.2020 перший відповідач заявив усне клопотання про поновлення пропущеного строку подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що період пропущення є незначним (1 день). Вказане клопотання, проти якого інші учасники справи не заперечували, було задоволено судом.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 06.10.2020.
Ухвалою від 01.10.2020 задоволено клопотання представника другого відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та доручено Дніпровському апеляційному суду забезпечити її проведення.
Присутні в судовому засіданні 06.10.2020 представники позивача, а також другого відповідача (в режимі відеоконференції), підтримали викладену ними письмово правову позицію.
В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Присутні в судовому засіданні представники позивача та другого відповідача погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Наказом регіонального відділення від 18.05.1995 № 334-П (т.1, а.с.24) на базі Орендного підприємства "Харківський молочний комбінат" було створено ВАТ "Харківський молочний комбінат". До статутного капіталу створеного товариства в процесі приватизації увійшов цілісний майновий комплекс (далі - ЦМК). Одночасно у процесі приватизації до статутного капіталу ВАТ "Харківський молочний комбінат" не увійшов об'єкт, державне майно - вбудована захисна споруда цивільного захисту (цивільної оборони) - сховище № 77039, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149, що підтверджується планом приватизації ЦМК Орендного підприємства "Харківський молочний комбінат", затвердженим начальником регіонального відділення від 04.04.1995 та паспортом сховища (т.1, а.с.26).
На підставі Акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства “Харківський молочний комбінат”, погодженого Розпорядженням РВ ФДМУ від 30.06.1994, до статутного фонду AT “Харківський молочний комбінат” було передано адміністративну будівлю за адресою м.Харків вул. Роганська 149, у подальшому було здійснено приватизацію шляхом відчуження акцій AT “Харківський молочний комбінат” та на підставі свідоцтва про право власності № 53 від 28.11.1996, виданого РВ ФДМУ, право власності на адміністративну будівлю було зареєстровано в цілому, що підтверджується листом КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” ХМР (т.1, а.с. 114).
В подальшому ВАТ "Харківський молочний комбінат" було приєднано до ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна", яке є правонаступником вказаного товариства в усіх зобов'язаннях останнього щодо всього майна, майнових та немайнових прав стосовно всіх їх кредиторів і боржників.
При цьому, як вбачається з передавального акту від 19.12.2007 з додатками, що є його невід'ємною частиною (т.2, а.с.45 - 50), ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" було передано, у тому числі, будівлю адміністративного корпусу "А-6".
На підставі вищевказаного акта, а також розпорядження Харківського міського голови від 24.09.2008 №2169 (т.2, а.с.29), ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.09.2008 (т.1, а.с.76), відповідно до якого за товариством зареєстровано право власності на майновий комплекс, розташований за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149, до складу якого увійшла нежитлова будівля літ. "А-6" разом з нежитловими приміщеннями, які є захисною спорудою цивільного захисту (цивільної оборони) № 77039 (оскаржуване свідоцтво).
За інформацією від 24.01.2019, наданою КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради (т.1, а.с.79), встановлено, що згідно з архівними матеріалами реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. "А-6" загальною площею 5505,3 м.кв по вул. Роганській, 149, у м. Харкові проведена КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради за ВАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" на підставі свідоцтва про право власності, виданого 26.09.2008 виконавчим комітетом Харківської міської ради. Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи нежитлові приміщення підвалу № 1-43, загальною площею 1044,1 м.кв у нежитловій будівлі літ. "А-6" по вул. Роганській, 149 у м. Харкові, є сховищем № 77039. Під час поточної інвентаризації встановлено, що площу приміщення підвалу № 1-43 у нежитловій будівлі літ. "А-6" по вул. Роганській, 149 у м. Харкові змінено з 1044,1 м2 на 1051,1 м2.
РВ ФДМУ звернулося із заявою до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, яку прийнято 04.05.2018, щодо реєстрації за державою права власності на об'єкт державного майна - захисну споруду цивільного захисту № 77039. Однак рішенням державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 15.05.2018 № 41093197 (т.1, а.с.52) відмовлено у державній реєстрації права власності на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - сховище №77039, оскільки право власності на літ. "А-6", в якій розташовані нежитлові приміщення вказаної захисної споруди зареєстровано у цілому за іншою особою (товариством "Вімм-Білль-Данн Україна"), відмінною від заявника (РВ ФДМУ), на підставі свідоцтва про право власності від 26.09.2008.
ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 20.09.2018 (т.1, а.с.74) здійснило поділ вищевказаного об'єкта, а саме нежитлових приміщень в будівлі літ. "А-6" загальною площею 5505,3 м.кв по вул. Роганській, 149 у м. Харкові. Внаслідок такого поділу ПАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" окремо виділено в будівлі літ. "А-6" нежитлові приміщення підвалу № 1-43, загальною площею 1051,1 м.кв, які, як встановлено судом, є захисною спорудою цивільного захисту (цивільної оборони) - сховищем № 77039 та є державною власністю.
У подальшому на підставі вищевказаного висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна та свідоцтва про право власності від 26.09.2008 ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" зареєструвало право власності на нежитлові приміщення, про що державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Дейнеко Т. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43325291 від 03.10.2018.
У березні 2019 року, вважаючи права держави порушеними, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - РВ ФДМУ) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом у даній справі.
16.05.2019 (тобто вже в ході розгляду справи господарським судом) між РВ ФДМУ та ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" на підставі рішення правління ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" від 21.03.2019 № б/н та на підставі наказу РВ ФДМУ "Про надання згоди на повернення у державну власність об'єкта нерухомого майна: захисної споруди цивільного захисту обліковий № 77039 (адреса розташування: м. Харків, вул. Роганська, 149)" від 11.04.2019 № 711 було підписано Акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна (т.2, а.с.193), відповідно до якого РВ ФДМУ приймає у державну власність нежитлові приміщення підвалу № 1-43 загальною площею 1051,1 м.кв літ. "А-6", які розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Роганська, 149 (реєстраційний № об'єкта у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1659046463101) та є захисною спорудою цивільного захисту (сховище з обліковим № 77039).
12.06.2019 на підставі акта приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 16.05.2019, наказу РВ ФДМУ "Про надання згоди на повернення у державну власність об'єкта нерухомого майна: захисної споруди цивільного захисту обліковий № 77039" № 711 від 11.04.2019 власником нежитлових приміщень підвалу № 1-43, загальною площею 1051,1 м.кв літ. "А-6", які розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Роганська,149 було зареєстровано державу Україна в особі РВ ФДМУ (т.3, а.с.26).
Рішенням господарського суду Харківської області від 29.07.2019 в даній справі позов було задоволено повністю. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2019, апеляційні скарги першого та другого відповідачів залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 29.01.2020 у справі №922/900/19 касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнив частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 та рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2019 у справі № 922/900/19 скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
У вказаній постанові суд касаційної інстанції зазначив наступне: відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 13.01.2020 у справі № 910/24473/16, від 17.04.2019 у справі № 916/641/18, від 10.04.2018 у справі №927/849/17 свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, тобто не є правочином; свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі (правочин), у зв'язку з якою був виданий документ; у даному випадку прокурором оскаржується свідоцтво на право власності ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна", однак правові підстави набуття Товариством права власності судами як підстави для видачі спірного свідоцтва про право власності не встановлювались та, відповідно, не оцінювались; судами не встановлено, що відповідний об'єкт набутий відповідачем - ПАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" у процесі приватизації; щодо позову у частині скасування рішення № 43325291 державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Дейнеко Т.В. від 03.10.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" на нежитлові приміщення підвалу № 1-43 загальною площею 1051,1 м2 у літ. "А-6", за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149, що є захисною спорудою цивільного захисту (цивільної оборони) - сховищем № 77039, суд зазначив, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права та інтересу позивача, за певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 04.09.2018 № 915/127/18, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16); за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права відповідачем є не суб'єкт державної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис, питання стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права у зазначеній частині (щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень) залишилися поза увагою господарських судів; щодо позову в частині визнання за державою в особі РВ ФДМУ права власності на спірні нежитлові приміщення, суд зазначив, що, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його, однак судами при розгляді справи не встановлювалась наявність невизнання або оспорювання з боку відповідачів права власності держави на спірний об'єкт з урахуванням наявності реєстрації такого права за державою. З огляду на викладене висновки господарських судів про наявність правових підстав для задоволення позову Верховний Суд визнав передчасними.
За результатами нового розгляду справи господарським судом Харківської області ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (з обґрунтуванням, наведеним вище), а також стягнуто з Прокуратури Харківської області на користь ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" 19270,23 грн судового збору за подання апеляційної скарги, на користь Харківської міської ради - 19270,23 грн судового збору за подання апеляційної та 25693,64 грн за подання касаційної скарги.
Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, колегія суддів погоджується з ним з огляду на наступне.
Як було встановлено вище, предметом позовних вимог у даній справі є: визнання недійсним свідоцтва від 26.09.2008 про право власності ВАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" в частині права власності на спірні нежитлові приміщення; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" на вказані нежитлові приміщення; визнання за державою в особі РВ ФДМУ права власності на відповідні нежитлові приміщення.
Згідно з ч.5 ст.310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Стосовно першої позовної вимоги, Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у даній справі № 922/900/19 зазначив, що у даному випадку прокурором оскаржується свідоцтво на право власності ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна", однак правові підстави набуття Товариством права власності судами як підстави для видачі спірного свідоцтва про право власності (яке лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, тобто не є правочином) не встановлювались та, відповідно, не оцінювались.
З урахуванням зазначеного висновку, в ході нового розгляду справи місцевим господарським судом було встановлено, що спірне державне майно - захисна споруда №77039 відноситься до об'єктів загальнодержавного значення, приватизація яких заборонена законом; РВ ФДМУ було включено спірне приміщення у статутний фонд AT “Харківський молочний комбінат” та у подальшому відчужено акції та видано свідоцтво про право власності на спірне приміщення, у такий спосіб державою в особі РВ ФДМУ було передано у приватну власність спірне приміщення, що не підлягало включенню до статутного фонду відповідно до плану приватизації; після виявлення вказаних обставин ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" та РВ ФДМУ було розпочато вжиття заходів щодо передачі приміщення сховища до державної власності, для чого ПрАТ “ВБД Україна” було виділено сховище як спірний об'єкт та підчас розгляду справи передано за актом приймання-передачі до державної власності і на даний час право власності на сховище зареєстровано за державою в особі РВ ФДМУ на підставі акту приймання-передачі.
Під час апеляційного розгляду справи судом було встановлено в ході дослідження матеріалів справи та підтверджено поясненнями представників РВ ФДМУ та Харківської міської ради в судових засіданнях, що спірне свідоцтво було видане ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" на підставі поданих останнім документів, зокрема, передавального акту від 19.12.2007 з додатками (т.2, а.с.45 - 50), розпорядження Харківського міського голови від 24.09.2008 №2169 (т.2, а.с.29). Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників учасників справи та не спростовано апелянтом, вищезазначене розпорядження (як правова підстава для видачі спірного свідоцтва), не було оскаржене до суду та не було визнане недійсним в установленому порядку.
Апелянт у скарзі зазначає, що свідоцтва про право власності на нерухоме майно є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, тобто у спорах, пов'язаних із правом власності на майно, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. За твердженням апелянта, у даному випадку спірне свідоцтво видане без вищевказаних підстав, оскільки виконавчий комітет Харківської міської ради, який не є розпорядником вказаного нерухомого майна, перевищив свої повноваження.
На думку колегії суддів, вищенаведені твердження не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яким у постанові від 29.01.2020 у даній справі № 922/900/19 зазначено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, тобто не є правочином. Відповідно, позовна вимога про визнання такого свідоцтва недійсним задоволенню не підлягає.
Окрім того, як було встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні та в ході його апеляційного перегляду, правові підстави виникнення права власності позивачем не оспорюється, оскільки ні в даному провадженні, ні у будь-яких інших справах ним не заявлено вимоги про визнання недійсним розпорядження Харківського міського голови від 24.09.2008 №2169.
За таких обставин, твердження апелянта про перевищення виконавчим комітетом Харківської міської ради своїх повноважень не можуть бути визнані підставами для задоволення вимоги про визнання недійсним свідоцтва від 26.09.2008 про право власності ВАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" в частині права власності на нежитлові приміщення, що є захисною спорудою цивільного захисту (цивільної оборони) - сховищем №77039, по вул. Роганській, 149, у м. Харкові, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради.
Також, як було встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні та не спростовано заявником скарги, об'єкт нерухомого майна, свідоцтво на який оспорюється позивачем, на даний момент юридично вже не існує, замість нього на момент розгляду справи існує два об'єкти нерухомого майна, тому задоволення такої вимоги саме по собі не призводить до захисту права власності позивача, а лише ставить під сумнів законність подальших реєстраційних дій з частиною майна, яку приватизовано у законний спосіб.
Щодо вимоги про скасування рішення №43325291 державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Дейнеко Т.В. від 03.10.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" на нежитлові приміщення підвалу № 1-43 загальною площею 1051,1 м.кв в літ. "А-6", за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149, що є захисною спорудою цивільного захисту (цивільної оборони) - сховищем № 77039 - колегія суддів зазначає, що вона є похідною від вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно (враховуючи, що відповідне рішення прийнято державним реєстратором саме на підставі свідоцтва про право власності від 26.09.2008). Дана обставина апелянтом не заперечується.
Отже, враховуючи, що вимога про визнання недійсним свідоцтва задоволенню не підлягає, то, відповідно, має бути відмовлено і в задоволенні вимоги про скасування рішення державного реєстратора.
Також, як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, у відповідності до висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 29.01.2020 у даній справі № 922/900/19, за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права відповідачем є не суб'єкт державної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис, таким чином, вимога про скасування рішення № 43325291 державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Дейнеко Т. В. від 03.10.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" на нежитлові приміщення підвалу № 1-43 загальною площею 1051,1 м.кв в літ. "А-6", за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 149, що є захисною спорудою цивільного захисту (цивільної оборони) - сховищем № 77039 є неналежним способом захисту, оскільки рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію і після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права та інтересу позивача.
Стосовно третьої позовної вимоги - про визнання за державою в особі РВ ФДМУ права власності на спірні нежитлові приміщення - колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, із посиланням на вказану норму, у відповідності до висновків Верховного Суду у постанові від 29.01.2020 у даній справі № 922/900/19, а також на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17 та від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, зазначив, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджено належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Положення ч.2 ст.5 ЗУ “Про приватизацію державного майна” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) забороняють приватизацію споруд цивільного захисту в процесі приватизації, але не встановлюють, що у разі включення об'єкту цивільного захисту до статутного фонду акціонерного товариства та продажу його державою в особі РВ ФДМУ державна власність на таке майно зберігається. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі вибуття речі з власності власником має бути застосовано такий спосіб захисту як подання віндикаційного позову про витребування майна, а не про визнання права власності.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтом, на момент пред'явлення позову право власності на спірне приміщення належало саме ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна".
Таким чином, на момент пред'явлення позову право власності на спірне приміщення у держави було відсутнє, а на момент розгляду по суті спірне приміщення вже передано до державної власності, і на час прийняття оскаржуваного рішення в даній справі право власності на спірний об'єкт вже зареєстровано за державою.
Відповідні обставини, з урахуванням правової позиції Верховного Суду в даній справі, виключають задоволення позову про визнання права власності на майно, заявленого в порядку ст.
Апелянт вважає неправильним висновок місцевого господарського суду про те, що з обставин справи не вбачається невизнання або оспорювання з боку відповідачів права власності держави на спірний об'єкт, посилаючись на ті обставини, що відповідачами позовні вимоги прокурора не підтримані.
Проте, як було встановлено вище та не спростовано заявником скарги, саме другим відповідачем, ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна", спільно із РВ ФДМУ вживалися заходи щодо повернення спірного майна до державної власності та реєстрації такого права за державою - що було здійснено 12.06.2019, на підставі акта приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 16.05.2019 та наказу РВ ФДМУ "Про надання згоди на повернення у державну власність об'єкта нерухомого майна: захисної споруди цивільного захисту обліковий № 77039" № 711 від 11.04.2019 (т.3, а.с.26).
Вказані дії другого відповідача колегія суддів розцінює як беззаперечний доказ факту визнання та не оспорення ним права власності держави на відповідний об'єкт нерухомого майна. Доказів такого невизнання (оспорення) зі сторони першого відповідача матеріали справи також не містять.
Твердження апелянта про те, що акт приймання-передачі не завжди є достатнім доказом на підтвердження факту вчинення дій, колегія суддів визнає такими, що ґрунтуються на припущеннях - враховуючи, що жодним із учасників справи не заперечується факт вчинення відповідних дій, підтверджених вказаним актом, копію якого було надано до матеріалів справи саме прокуратурою (т.2, а.с.191 - 194) і на підставі якого за державою було зареєстровано право власності на спірне майно. Окрім того, апелянтом не надано пояснень - який доказ, на його думку, мав би беззаперечно свідчити про належність та остаточність захисту власності держави в даному випадку.
Посилання заявника скарги на те що достатнім і необхідним способом захисту буде виключно рішення суду про задоволення позовних вимог у даній справі, колегія суддів не вважає належним аргументом, оскільки, як обґрунтовано вказано самим апелянтом, підставою звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно зі ст.392 ЦК України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду. Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 в даній справі зазначив, що судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Як вбачається із пояснень, що надавалися до суду першої та апеляційної інстанції відповідачами, останні не підтримували позовні вимоги прокурора не з тих підстав, що не визнавали (оспорювали) право власності держави на спірне майно, а виключно із посиланням на дві фактичні обставини:
- на момент подання позову таке право власності було зареєстроване за ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна";
- у травні 2019 року відповідне майно було передано другим відповідачем у державну власність.
В ході першого розгляду справи в суді першої інстанції відповідачі просили суд закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору (т.3, а.с.23, 46). В апеляційній скарзі заявник також зазначає, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про відсутність предмету спору в частині визнання права власності на нерухоме майно, повинен був застосувати положення ст.231 ГПК України.
Проте колегія суддів вважає правильною процесуальною дією саме відмову в позові в цій частині, оскільки як на момент заявлення прокурором позовної вимоги про визнання права власності на спірне майно за державою, так і на час ухвалення оскаржуваного рішення та його апеляційного перегляду відсутні передумови, одночасне існування яких є підставою для застосування ст.392 ЦК України (наявність підтвердженого належними доказами права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджено належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно).
Будь-яких інших аргументів, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та відмови в позові, апелянтом не наведено.
Як вбачається з апеляційної скарги, заявник також не погоджується із стягненням з прокуратури Харківської області на користь відповідачів витрат останніх на подання апеляційних та касаційних скарг, посилаючись на те, що під час розгляду даної справи прокурор здійснював субсидіарну роль, замінював у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави.
Однак посилань на норми законодавства, якими було б передбачено особливий порядок розподілу судових витрат у разі подання позову прокурором, в апеляційній скарзі не наведено.
Натомість, відповідно до приписів ч.1 ст.55 ГПК України, органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки в даному випадку за результатами повторного розгляду справи позовні вимоги прокурора не було задоволено, у відповідності до вищевказаних процесуальних норм судові витрати всіх учасників справи в повному обсязі підлягають покладенню на прокуратуру.
Будь-яких заперечень щодо розміру стягнутих сум судових витрат апелянтом не наведено.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення в частині стягнення з Прокуратури Харківської області на користь ПрАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" 19270,23 грн. судового збору за подання апеляційної скарги і на користь Харківської міської ради - 19270,23 грн судового збору за подання апеляційної та 25693,64 грн за подання касаційної скарги, також відсутні.
За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,
Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2020 у справі №922/900/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 12.10.2020
Головуючий суддя О.В. Шевель
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов