Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
06 жовтня 2020 року № 520/10574/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,
представника позивача - Хілковського О.О.,
відповідача - Галкіна В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина 9951) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди,
ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина 9951) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) збитки, у розмірі 7733 грн. 01 коп. (сім тисяч сімсот тридцять три гривні 01 копійок).
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач проходив службу в лавах Державної прикордонної служби України, а саме у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ). Наказом начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №555-ОС від 16.12.2019 року відповідач був звільнений з військової служби у запас за пп. «ж» (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». При цьому, при кінцевому розрахунку при звільненні від 20.12.2019 року сума заборгованості була зазначена у розмірі 7733,01 грн. Відповідач із зазначеним розрахунком погодився та засвідчив його правильність власним підписом. Водночас, при звільненні із відповідачем було проведено співбесіду, де було обговорено порядок сплати відповідачем вказаної заборгованості. Відповідач зобов'язався здійснити сплату заборгованості у найкоротші строки. Проте, всупереч вказаному, відповідачем жодний дій стосовно сплати не було вчинено. Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 14.09.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Відповідач в судове засідання прибув, проти заявленого позову не заперечував та визнав його.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.
Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Під час судового розгляду справи не встановлено обставин суперечності закону чи порушення прав відповідача, обумовлені визнанням останнім позову Харківського прикордонного загону (Військова частина 9951) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в лавах Державної прикордонної служби України, а саме у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ).
Наказом начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 254 - ОС від 30.05.2019 року ОСОБА_1 було присвоєно військове звання «молодший сержант». Цим же наказом відповідач був призначений на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - помічник гранатометника 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби (тип С) 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що на підставі укладання першого контракту відповідачем (під час проходження військової служби), відповідно до абзацу 1 пункту 5 Розділу IV «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом МВС України від 25 червня 2018 року № 558 та на підставі наказу начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 254 - ОС від 30.05.2019 року відповідачу була виплачена позивачу одноразова грошова допомога, яка виплачується військовослужбовцям після укладення ними першого контракту з особами, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу у розмірі дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.
Водночас, під час розгляду справи встановлено, що наказом начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 555 - ОС від 16.12,2019 року відповідач звільнений з військової служби у запас за підпунктом «ж» (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». В якості підстави для звільнення зазначено: постанова Харківського районного суду Харківської області від 08.10.2019 по справі №635/7569/19 провадження №3/635/2688/2019, постанова Харківського районного суду Харківської області від 01.11.2019 по справі №635/7427/19 провадження №3/635/2662/2019, клопотання начальника відділу прикордонної служби типу «С» від 29.11.2019, подання до звільнення, аркуш бесіди, аркуш попередження про дострокове припинення контракту та звільнення з військової служби.
Наказом начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №561 - ОС від 20.12.2019 року з відповідачем припинено (розірвано контракт), виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Крім того, вказаним наказом також відповідно до абзацу 4 пункту 5 Розділу IV « 1нструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, стягнуто з відповідача одноразову грошову допомогу після укладення військовослужбовцем першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракт).
Отже, як зазначено позивачем у позовній заяві, що при кінцевому розрахунку при звільненні від 20.12.2019 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , сума заборгованості була зазначена 7733 грн. 01 коп.
На вказаному кінцевому розрахунку при звільненні №178 від 20.12.2019 відповідач засвідчив власним підписом вірність даних, вказаних у розрахунку та відсутність претензій.
Також, з сержантом ОСОБА_1 20.12.2019 року о 12:25 год., було проведено бесіду, що підтверджується аркушем бесіди доданим до позову), де було обговорено, що ОСОБА_1 отримав виплату одноразової грошової допомоги, що виплачується після укладання військовослужбовцем першого контракту, та у зв'язку зі звільнення за систематичне невиконання умов контракту виникла заборгованість, яку ОСОБА_1 зобов'язувався виплатити в найкоротші терміни. Також було проведено роз'яснювальну роботу з питання порядку нарахування та виплати грошового забезпечення, в тому числі при звільненні з військової служби та інших виплат, які належать особі при звільненні.
Як зазначено позивачем, відповідачем не було вчинено жодних дій, направлених на погашення заборгованості.
З метою відновлення порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, надаючи оцінку зазначеним обставинам вважає за необхідне вказати, що представником позивача було подано до суду клопотання про поновлення строків по справі №520/10574/2020, в якому останній просить суд поновити строк ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина 9951) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України по справі №52/10574/2020.
В обґрунтування поданого до суду клопотання вказано на обставини того, що предмет позову носить майновий характер, який полягає у нанесені збитків протиправними діями відповідача Державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ). При цьому, вказано, що безпосередньо КАС України не передбачає прямої норми щодо строків стягування майнової шкоди. Водночас, відповідно до ст. 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-ІХ від 03.10.2019 року передбачено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди. Крім того, зазначено про неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, що підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, у протилежному випадку, обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягає судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
Надаючи оцінку зазначеному клопотанню представника позивача, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з п.15 ч.1 ст.3 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що спір стосується питань реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, з моменту прийняття її на відповідну посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2019 року у справі №636/93/14-ц, від 12.12.2018 року у справі №804/285/16.
Натомість, суд зазначає, що положеннями ст. 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-ІХ від 03.10.2019 року передбачено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Отже, враховуючи обставини того, що звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено обставинами невідшкодування відповідачем збитків та з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд приходить до висновку, що клопотання позивача є обґрунтованим причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом поважними.
Надаючи оцінку заявленим позовом вимогам суд, вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-ХІІ, дія цього Закону, поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704, зокрема, у п.п. 8 п. 6 визначено виплачувати: одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Водночас, пунктом 4 Глави 5 Розділу IV «Інструкції про порядок витати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом МВС України від 25 червня 2018 року № 55, передбачено, що у разі звільнення військовослужбовців, зазначених у пункті 1 цієї глави, з військової служби до закінчення строку служби за першим контрактом у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції", через службову невідповідність, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку грошова допомога підлягає стягненню з них у сумі, обчисленій, ураховуючи кількість повних календарних місяців пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту.
Тобто, шкода заподіяна внаслідок отриманої виплати одноразової грошової допомоги, що виплачується після укладання військовослужбовцем першого контракту, та подальшого звільнення військовослужбовця за систематичне невиконання умов контракту.
Відповідно по п. 4 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №160-ІХ від 03.10.2019 року (далі - Закон №160-ІХ), матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону №160-ІХ переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого .майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, шо діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до ст. 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Зі змісту наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), згідно вимог статей 1-3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та статей 1-3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", є суб'єктом господарської діяльності Державної прикордонної служби України, яка утримується за рахунок Державного бюджету, веде відокремлене господарство, має самостійний баланс доходів та витрат кодів економічної діяльності, а також відокремлені рахунки в Державному казначействі та банківських установі. Майно, матеріальні та грошові засоби є державною власністю (що входять до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України які закріплені за військовою частиною на праві оперативного управління).
Як встановлено під час судового розгляду справи, збитки, що складаються із заборгованості відповідача перед державою в особі позивача склали 7733,01 грн. та підтверджуються кінцевим розрахунком при звільненні №178 від 20.12.2019 року.
При цьому, відповідачем було власним підписом засвідчено вірність здійсненого розрахунку та під час проведення бесіди 20.12.2019 року о 12:25 годині
Враховуючи викладені обставини, відповідач повинен відшкодувати збитки, у розмірі 7733,01 грн. на користь держави в особі позивача.
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Харківського прикордонного загону (Військова частина 9951) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Харківського прикордонного загону (Військова частина 9951) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування завданої шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) (а/с 1112, вул. Клочківська, буд. 228п, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ - 14321742) збитки, у розмірі 7733 (сім тисяч сімсот тридцять три) грн. 01 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2020 року.
Суддя Мельников Р.В.