Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2020 р. Справа№200/5906/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі секретаря судового засідання Гуменної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 3417-СГ від 02.06.2020 року, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 3417-СГ від 02.06.2020 року, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідач, достовірно знаючи, що позивачка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою в силу прямих приписів закону, протиправно відмовив їй у його затвердженні. Позивачка вважає, що такі дії з боку керівництва Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області спрямовані на перешкоджання отримання земельної ділянки громадянами України.
Позивачка наголошує, що протягом місяця відповідач не розглянув її клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 05.12.2019 року та не надав їй відповідне вмотивоване рішення за наслідками розгляду клопотання. Отже, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області не дотрималось вимог закону, не надіславши позивачці рішення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку у місячний строк.
Таким чином, після закінчення строку на надання відповіді стосовно дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки і не отримання його, у позивачки, на її думку, виникло право на укладення договору щодо розробки проекту землеустрою.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у вигляді наказу від 02.06.2020 року № 3417-СГ, якими позивачці відмовлено у затверджені «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту на території Тополинської сільської ради Нікольського району Донецької області» щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Тополинської сільської ради Нікольського району Донецької області. Крім того, ОСОБА_1 просить суд зобов'язати відповідача прийняти рішення та видати наказ про затвердження проектної документації щодо відведення земельної ділянки.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, представник Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області заперечує проти задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Так, 05 грудня 2019 року до відповідача звернулася громадянка ОСОБА_1 з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою орієнтованою площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Тополинської сільської ради Нікольського району Донецької області. За результатами розгляду Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області прийнято наказ від 10.01.2020 року № 197-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою» з таких підстав - подані графічні матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України.
У зв'язку з тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області було прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідачем і було прийнято спірне № 3417-СГ від 02.06.2020 року.
Крім того, представник Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області зауважує, що відділ діловодства щоденно надсилає поштову кореспонденцію. Надсилання поштової кореспонденції кожен день рекомендованими листами не передбачено.
На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, діяло в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому наказ від 02 червня 2020 року № 3417-СГ скасуванню не підлягає та позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ухвалою від 30.06.2020 року Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 3417-СГ від 02.06.2020 року, зобов'язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/5906/20-а. Розгляд адміністративної справи № 200/5906/20-а визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Водночас, 03.08.2020 року суд задовольнив клопотання представника відповідача про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Розгляд адміністративної справи визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 12 год 00 хв 08.09.2020 року. Суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів з власної ініціативи.
08.09.2020 року суд ухвалою закрив підготовче провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 3417-СГ від 02.06.2020 року, зобов'язання вчинити певні дії. Призначив судовий розгляд по суті на 10 год 30 хв 30.09.2020 року.
На судове засідання позивачка не з'явилась.
Суд зазначає, що всі процесуальні документи були направлені на адресу ОСОБА_1 , яка була вказана у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ).
Крім того, судом встановлено, що позивачка зареєстрована за вказаною адресою і як фізична особа-підприємець.
Водночас, конверти з процесуальними документами були повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Із даного питання суд вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається із правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у справі “Каракуця проти України” від 20 лютого 2017 року, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, оскільки вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на наведене, суд розцінює такі дії позивачки як свідоме ухилення від отримання процесуальних документів суду, а отже вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачка - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.85-87).
Вказане також підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є загальнодоступним на офіційному веб-сайті.
05 грудня 2019 року на адресу відповідача звернулася громадянка ОСОБА_1 з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою орієнтованою площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Тополинської сільської ради Нікольського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства (а.с.19-20).
За результатами розгляду Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області прийнято наказ від 10.01.2020 року № 197-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» з таких підстав: подані графічні матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України (а.с.122).
29.01.2020 року позивачка направила на адресу відповідача письмове повідомлення, відповідно до якого зазначила, що має право на замовлення розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що управління Держгеокадастру не надано письмову відмову у наданні дозволу у місячний строк. Додатком до вказаного повідомлення був договір на розробку проекту землеустрою з ФОП ОСОБА_1 від 29.01.2020 року № 14-02/01 (а.с.21-27).
Після отримання позивачкою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту на території Тополинської сільської ради Нікольського району Донецької області, він був направлений на розгляд до відповідача.
Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області було розглянуто клопотання позивачки стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та за результатами розгляду було видано наказ від 02 червня 2020 року № 3417-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» з таких підстав: поданий на розгляд проект землеустрою не відповідає статті 118 Земельного кодексу України, а саме, наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.01.2020 року № 197-СГ відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою» (а.с.93).
Не погоджуючись із відмовою у затвердженні проекту землеустрою, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі- ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до частин першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
З огляду на це, ОСОБА_1 , яка є громадянкою України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частинами десятою та одинадцятою статті 118 ЗК України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
При цьому суд акцентує увагу на тому, що ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
За такого правового регулювання суд вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
Частина десята статті 118 ЗК України у взаємозв'язку із положеннями Кодексу адміністративного судочинства і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу. У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
Суд зазначає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.01.2020 року № 197-СГ, яким позивачці відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою, не є предметом оскарження в межах цієї справи, а отже суд не вправі надавати йому правову оцінку.
Крім того, суд зауважує, що на час розгляду даної справи, ОСОБА_1 не надала до суду доказів скасування наказу відповідача від 10.01.2020 року № 197-СГ.
Разом з тим, слід зазначити, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом Держгеокадастру своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб'єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов'язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов'язку не означає припинення повноважень органу і втрату ним можливості на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі. Тому, пропуск цього строку сам по собі не свідчить про протиправність ухваленого рішення.
Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов'язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17).
Аналіз положень абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.
Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов'язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.
Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.
Суд зазначає, що наказ, яким відмовлено позивачці у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою винесено в межах місячного строку, який надано Законом.
У своїй позовній заяві, ОСОБА_1 посилається на те, що нею не отримано ані дозволу, ані відмови, а тому вона скористалась своїм правом замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу.
Крім того, посилання позивачки на те, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області не дотрималось вимог закону, не надіславши їй рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку у місячний строк, суд вважає помилковим, з огляду на наступне.
Жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено виключного обов'язку відповідача направляти рекомендованими листами з повідомленням про вручення рішення за результатами розгляду заяв чи клопотань.
Крім того, суд зазначає, що наразі у Держгеокадастрі започаткована практика оприлюднення 100 % рішень, що приймаються його територіальними органами з питань розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, в тому числі передачі у власність чи користування земельних ділянок.
Інформація розміщується у розділі “Оприлюднення наказів щодо розпорядження землями” на сайті Держгеокадастру за посиланням https://land.gov.ua/t/.
У відкритому доступі надається інформація про дату реєстрації, номер та тематику клопотання, категорію осіб, що звертаються з клопотанням, статус розгляду заяви територіальним органом Держгеокадастру, дату, номер та вид наказу, виданого територіальним органом Держгеокадастру, кадастровий номер та цільове призначення земельної ділянки, відносно якої виданий наказ.
Отже, у ОСОБА_1 була можливість отримати інформацію про наявність наказу від 10.01.2020 року № 197-СГ.
Суд зауважує, що позивачка не виявила належної заінтересованості щодо розгляду її заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Доказів звернення до відповідача із наданням інформації щодо статусу розгляду її заяви чи результату такого розгляду до суду не надано.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про затвердження проекту землеустрою, відповідний орган зобов'язаний керуватись чинними нормами та може відмовити у затвердженні проекту землеустрою лише з підстав, визначених законодавством.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Тобто, підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджений в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 Земельного кодексу України норми ст. 118 Земельного кодексу України не містять.
Так, суд повторює, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є невід'ємний етапом для реалізації права особи на замовлення відповідних робіт щодо розроблення проекту землеустрою.
Суд зазначає, що територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки позивачкою був пропущений перший етап процедури отримання земельної ділянки у власність.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 3417-СГ від 02.06.2020 року, зобов'язання вчинити певні дії, а отже позов задоволенню не підлягає.
Крім того, суд роз'яснює, що позивачка вправі скористатись своїм правом на судове оскарження наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.01.2020 року № 197-СГ, яким їй відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139 242-246, 250, 257 - 263 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332, 84313, Донецька обл., місто Краматорськ, бульвар Машинобудівників, будинок 16) про визнання протиправним та скасування рішення № 3417-СГ від 02.06.2020 року, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2020 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб