06 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2019/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 265925,37 грн., з яких: 1) орендна плата - 214 902,37 грн. (210 001,13 грн. - основного платежу, 4901,24 грн. - штрафних санкцій); 2) земельний податок - 7,33 грн. (7,33 грн. - основного платежу); 3) рентна плата за спеціальне використання води - 13,66 грн. (13,66 грн. - основного платежу); 4) військовий збір - 8607,32 грн. (8607,32 грн. - основного платежу); 5) ПДФО - 42394,69 грн. (42394,69 грн. - основного платежу).
Ухвалою від 22.06.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.56).
15.07.2020 р. до суду засобами поштового зв'язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що станом на 03.07.2020 р. він не має заборгованості з земельного податку, військового збору та за спеціальне використання води. Крім того, заборгованість з ПДФО складає значно меншу суму. Станом на 03.07.2020 р. загальна сума заборгованості складає 257297,06 грн.. Також, на його думку, заборгованість з орендної плати фізичних осіб у сумі 214902,37 грн. (в т.ч. 4901,24 грн. штрафних (фінансових) санкцій) нарахована поза межами позовної давності (за 2014-2017 роки) та яка перенесена із попередніх податкових періодів. Отже, заявлені вимоги щодо стягнення 265925,37 грн. є неактуальними та такими, що не відповідають дійсності (а.с.61-62).
На підставі ухвали від 15.07.2020 р. суд перейшов до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання (а.с.59).
05.08.2020 р. до суду засобами поштового зв'язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив разом із заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої станом на 03.07.2020 р. за відповідачем рахується податковий борг в сумі 257297,06 грн. (а.с.65-67).
Відповідач заперечення на відповідь до суду не подавав.
Ухвалою від 06.10.2020 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в порядку письмового провадження (а.с.77).
Дослідивши наявні в справі документи та матеріали суд дійшов наступних висновків.
Так, відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Відповідно пункту 41.1 цієї статті контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до даних зворотного боку облікової картки платника податків (станом на 09.06.2020 р.), за відповідачем рахувалась податкова заборгованість в загальній сумі 265925,37 грн., а саме з:
- орендної плати в загальній сумі 214 902,37 грн. (210 001,13 грн. - основного платежу, 4901,24 грн. - штрафних санкцій);
- земельного податку - 7,33 грн. (7,33 грн. - основного платежу);
- рентної плати за спеціальне використання води - 13,66 грн. (13,66 грн. - основного платежу);
- військового збору - 8607,32 грн. (8607,32 грн. - основного платежу);
- ПДФО - 42394,69 грн. (42394,69 грн. - основного платежу).
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно до пункту 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
На виконання вищевказаних положень Податкового кодексу України позивач надіслав на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ф" від 03.07.2017 р. №356-17 (а.с.50).
Доказів оскарження або відкликання даної податкової вимоги суду не надано.
05.08.2020 р. до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно до якої станом на 03.07.2020 р. відповідач має податковий борг в сумі 257 297,06 грн., а саме з:
- орендної плати в загальній сумі 214 902,37 грн. (210 001,13 грн. - основного платежу, 4901,24 грн. - штрафних санкцій);
- ПДФО - 42 394,69 грн. (42394,69 грн. - основного платежу) (а.с.66-67).
Станом на 10.09.2020 р. розмір податкового збору не змінився (а.с.70).
Станом на 06.10.2020 р. суду не надано доказів збільшення або зменшення податкового боргу.
Щодо нарахування заборгованості з орендної плати (в т.ч. штрафних санкцій) суд зазначає таке.
Згідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України).
За правилами п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Згідно п.285.2 ст.285 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Пунктом 287.3 ст.286 цього Кодексу передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України).
Судом встановлено, що заборгованість з орендної плати фізичних осіб виникла на підставі несплати відповідачем самостійно визначеного зобов'язання на підставі поданих податкових декларацій з плати за землю: №9023198288 від 17.02.2017 р. в сумі 40516,14 грн.; №10237 від 29.05.2019 р. в сумі 81031,32 грн.; №10238 від 29.05.2019 р. в сумі 81031,32 грн.; №9025452530 від 14.02.2020 р. в сумі 7422,39 грн..
Також, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення про визначення відповідачу грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з орендної плати з фізичних осіб, а саме: №0079555306 від 02.10.2018 р. на суму 1010,40 грн.; №0079545306 від 02.10.2018 р. на суму 2700,80 грн.; №0079575306 від 02.10.2018 р. на суму 170,00 грн.; №0064135306 від 02.10.2018 р. на суму 1020,00 грн., доказів оскарження та/або скасування яких суду не надано (а.с.24, 33-40, 42-43, 45, 49).
Згідно до стаття 67 Конституції України встановлює, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.
Відповідно до вимог п. 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, на підставі аналізу встановлених обставин та правовідносин, що їм відповідають, а також враховуючи, що суду не надано доказів сплати податкового боргу, який підтверджується наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Згідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Судом на встановлено таких витрат суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ) в дохід місцевого бюджету м. Олександрія, Кіровоградської області податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 42394 (сорок дві тисячі триста дев'яносто чотири) грн. 69 коп..
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ) в дохід місцевого бюджету м. Олександрія, Кіровоградської області податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 214 902 (двісті чотирнадцять тисяч дев'ятсот дві) грн. 37 коп..
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України, та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.
Згідно до п.п.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько