Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 жовтня 2020 р. Справа№200/4016/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
08 квітня 2020 року позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської», звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління ДПС у Донецькій області, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу №Ю-9804-25 від 07 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в частині суми зростання боргу (недоїмки) у січні 2020 року, що відповідає задекларованій позивачем сумі єдиного внеску за грудень 2019 року в розмірі 187085,87 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 лютого 2020 року Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» отримало поштою від Головного управління ДПС у Донецькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-9804-25 від 07 лютого 2020 року зі сплати єдиного внеску станом на 31 січня 2020 року на загальну суму 17652203,04 грн.
21 лютого 2020 року позивач, вважаючи оскаржувану вимогу необґрунтованою та незаконною, оскаржив вищезазначену вимогу до контролюючого органу вищого рівня - ДПС України, скарга була залишена без задоволення, а вимога без змін у відповідності до рішення ДПС України № 10338/6/99- 00-08-06-01-06 від 20 березня 2020 року.
Позивач категорично не погоджується з отриманою вимогою, оскільки вона не відповідає фактичним даним, суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню з наведених нижче підстав.
Позивач звернув увагу суду, що незважаючи на те, що загальна сума заборгованості в оскаржуваній вимозі вказана у розмірі 17652203,04 грн., позивач оскаржує її тільки на суму зростання недоїмки за січень 2020 року, що відповідає задекларованій позивачем сумі єдиного внеску за грудень 2019 року у розмірі 187085,87 грн. З боку позивача вказане пояснюється тим, що розрахунок недоїмки оскаржуваної вимоги, відповідачем проведено станом на 31 січня 2020 року, водночас, протиправність стягнення суми недоїмки, яка виникла станом на 31 грудня 2019 року, та відповідає задекларованим сумам єдиного внеску за період з 01 травня 2014 року по 31 листопада 2019 року у розмірі 17465117,17 грн., які вже були предметом судового оскарження у адміністративних справах.
Отже, враховуючи той факт, що оскаржувана вимога включає в себе суми недоїмки, які виникли станом на 31 грудня 2019 року у сумі 17465117,17 грн., а також те, що протиправність попередніх вимог вже було/є предметом: судового оскарження у інших адміністративних справах, позивач вважає, що питання правомірності та законності стягнення суми недоїмки, яка виникла станом на 31 грудня 2019 року у сумі 17465117,17 грн., повторному судовому розгляду не підлягає.
Вказав на те, що сам факт формування та надіслання оскаржуваної вимоги свідчить про те, що відповідач вважає, що у спірних правовідносинах позивач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а тому недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підлягає примусовому стягненню на підставі та в порядку встановленому статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
Позивач не погоджується з вищевказаним, оскільки позивача у спірний період було звільнено від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а тому положення статті 25 Закону № 2464-VI у спірному періоді на нього не поширюються та оскаржувана вимога повністю унеможливлює для позивача реалізацію права на визнання безнадійною та списання недоїмки зі сплати єдиного внеску. Дане право підлягає захисту.
Зазначив, що оскаржувана вимога містить суму недоїмки по періодам, за які чисельними рішеннями Донецького окружного адміністративного суду, що набрали законної сили, примусове стягнення визнано незаконним.
31 серпня 2020 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 30 квітня 2018 року було оголошено про завершення антитерористичної операції. Доказів звернення позивача з заявою до контролюючого органу про звільнення від виконання своїх обов'язків щодо сплати єдиного внеску не надано, що виключає можливість звільнення позивача від сплати єдиного внеску. Крім того, зміни, внесені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» втратили чинність з 01 січня 2016 року, а тому з цього періоду будь-які пільги для платників єдиного внеску відсутні.
22 квітня 2020 року ухвалою суду позовна заява залишена без руху і позивачу наданий строк для усунення недоліків.
12 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
13 серпня 2020 року від відповідача витребувані докази.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 36182252, зареєстроване за адресою: 85201, Донецька область, м. Торецьк, вул. Фестивальна, буд. 11, перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Костянтинівсько-Дружківське Управління, Торецька ДПІ (м. Торецьк).
07 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформована вимога про зобов'язання Товариства з додатковою відповідальністю «ОП «Шахта імені Святої Мотрони Московської» сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ю-9804-25 в загальному розмірі 17652203,04 грн. (недоїмка станом на 31 січня 2020 року).
Як вбачається із матеріалів справи, отримавши спірну вимогу позивач оскаржив її в адміністративному порядку до ДПС України шляхом направлення скарги № 2002ю від 20 лютого 2020 року. Вищезазначений документ було направлено на адресу вищезазначеного суб'єкту 21 лютого 2020 року, що підтверджується копією поштової накладної та описом вкладення.
ДПС України розглянуло скаргу позивача. За результатами розгляду скарги ДПС України Рішенням ДПС України №10338/6/99-00-08-06-01-06 від 20 березня 2020 року скаргу позивача було залишено без задоволення, а оскаржувану вимогу без змін. Позивач отримав вищезазначене Рішення ДПС України 31 березня 2020 року, що підтверджується копією поштового конверту зі штрихкодовим ідентифікатором 0405345383565.
Як підтверджено матеріалами справи, за грудень 2019 року позивачем було самостійно задекларовано 187085,87 грн. суми єдиного внеску, що підтверджується копією звіту за грудень 2019 року про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ з квитанцією №2 про її прийняття (а.с. 30-33).
Вказана сума, відповідно до частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» підлягала сплаті позивачем за грудень 2019 року - не пізніше 31 січня 2020 року, однак не була сплачена. Таким чином, ціна позову відповідає сумі зростання боргу позивача зі сплати єдиного внеску у січні 2020 року та дорівнює 187085,87 грн.
Позивач оскаржує спірну вимогу частково, на суму, що дорівнює 187085,87 грн. (яка задекларована позивачем за грудень 2019 року). В обґрунтування вказаної суми позивач вказує на те, що розрахунок недоїмки оскаржуваної вимоги, відповідачем проведено станом на 31 січня 2019 року, водночас стягнення суми недоїмки, яка виникла станом на 31 грудня 2019 року та відповідає задекларованим сумам єдиного внеску за період з 01 травня 2014 року по 31 листопада 2019 року у розмірі 17465117,17 грн. вже є предметом судового оскарження та повторному судовому розгляду не підлягають.
Отже, між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить частково скасувати вимогу про сплату боргу, оскільки вважає її такою, що прийнята з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України № 341-IX від 05.12.2019, що діяла на час винесення спірної вимоги) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування .
Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов'язки платника єдиного внеску, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України від 02 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким були внесені зміни до Закону №2464-VI, а саме його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 ( в подальшому пункту 9.4):
«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
З аналізу зазначених норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що підставою не застосування до платника єдиного внеску відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, визначених Законом №2464-VI, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», та заява, подана у довільній формі до органу доходів та зборів.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02 грудня 2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» міста Маріуполь, Костянтинівка, Торецьк, Дружківка віднесено до населених пунктів на території яких здійснювалася АТО.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Костянтинівсько-Дружківське Управління, Торецька ДПІ (м.Торецьк). Позивачем до органу доходів і зборів подана заява у довільній формі про звільнення від обов'язку платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи наведене, оскільки позивач протягом спірного періоду перебував на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція, та здійснював свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, період проведення якої тривав, тому на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції він звільнений від обов'язку сплати сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції, що передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, виключно у вказаний період до нього не застосовуються.
Положення цієї норми не застосовуються до платників єдиного внеску за невиконання обов'язків, які виникли до 14 квітня 2014 року та/або після закінчення антитерористичної операції.
Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постанові Верховного Суду від 30 березня 2018 року та постанові Великої палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі №812/292/18 (провадження №Пз/9901/22/18), які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд доходить висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-9804-25 від 07 лютого 2020 в розмірі 187085,87 грн. є протиправною.
Заперечення відповідача проти правових підстав позову судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Відповідач зазначає, що з 1 січня 2016 року втратив чинність пункт 9-3 (пункт 9-4) розділу VIII Закону №2464-VI. Така позиція обґрунтована тим, що на підставі Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII, а саме цим підпунктом розділ VIII Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3 (пунктом 9-4).
Суд не приймає наведений довід, оскільки положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464-VІ, після чого пункт 9-3 (пункту 9-4) розділу VIII став частиною відповідного Закону. Зміни до Закону №2464-VІ в частині виключення спірної норми не вносилися та залишаються чинними.
Цей висновок суду узгоджується з пункту 4 «Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки» (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Указ Президента України від 30 квітня 2018 року №116/2018 «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей», оскільки даним указом було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях». Питання про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, як того вимагає Закон №1669-VII, цим указом не вирішувалося.
Враховуючи наведене, суд також не приймає до уваги посилання відповідача на неподання позивачем до податкового органу заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску у тридцятиденний строк з дня закінчення АТО.
Крім того, формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України №2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача звільнено від обов'язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до позивача не мають застосовуватись заходи впливу та стягнення.
Водночас суд зазначає, що Закон №2464-VI не скасовував обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а лише надав можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану.
Судом враховано, що Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» №440-IX, який набув чинності 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Закону був виключений.
За приписами статті 58 Конституції України норми Закону №440-IX не можуть бути застосовані до спірної вимоги, оскільки вона сформована 07 лютого 2020 року.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року №Ю-9804-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в частині зростання боргу (недоїмки) у січні 2020 року, що відповідає задекларованій сумі єдиного внеску за грудень 2019 року у розмірі 187085,87 грн.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» (місцезнаходження: 85201, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Фестивальна, буд. 1; код ЄДРПОУ 36182252) до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59; код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області №Ю-9804-25 від 07 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в частині суми зростання боргу (недоїмки) у січні 2020 року, що відповідає задекларованій Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» сумі єдиного внеску за грудень 2019 року в розмірі 187085 (сто вісімдесят сім тисяч вісімдесят п'ять) гривень 87 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» судовий збір у сумі 2806 (дві тисячі вісімсот шість) гривень 30 копійок.
Повний текст рішення складений 12 жовтня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко