Справа №500/2003/20
09 жовтня 2020 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління освіти і науки Тернопільської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -
03 серпня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління освіти і науки Тернопільської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти пенсій.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно поданої заяви та додаткових документів з 15.05.2019 позивачу призначено пенсію за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але відмовлено у призначенні грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій та її виплати, оскільки період роботи з 24.10.2012 по 30.08.2013 не зарахований до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.
Позивач зазначає, що працюючи вчителем-логопедом не переривала педагогічний стаж та не змінювала діяльність, а тому вважає, що період роботи з 24.10.2012 по 30.08.2013 має зараховуватись до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.
З такою відмовою позивач не погодилася та вважає її необґрунтованою, протиправною, яка прийнята без урахування всіх обставин та норм законодавства, тому з метою захисту своїх прав та інтересів звернулася до суду з даним позовом.
На підставі статті 12 та глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Тернопільським окружним адміністративним судом винесено ухвалу від 10.08.2020 про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
21.08.2020 від третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління освіти і науки Тернопільської міської ради через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступили пояснення щодо позову, в яких зазначено, що період роботи з 24.10.2012 по 30.08.2013, має зараховуватися до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки працюючи в ТКМЦНОІМ позивач працювала на посаді вчитель-логопед і фактично здійснювала свою роботу безпосередньо з дітьми в закладі загальної середньої освіти ТЗОШ №28.
03.09.2020 від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436) не передбачені методичні центри, тому період роботи з 24.10.2012 по 30.08.2013 не зараховується до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач 15.05.2019 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком і з 15.05.2019 їй призначено пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак відмовлено у призначенні грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій та її виплати.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 06.02.2020 позивачу відмовлено у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій та її виплаті.
У листі відповідача зазначено, що згідно матеріалів пенсійної справи до стажу роботи, який дає право на одержання одноразової виплати в розмірі десяти місячних пенсій можливо зарахувати періоди роботи з 15.08.1981 по 01.07.1982, з 27.08.1982 по 27.03.1985, з 02.09.1992 по 23.10.2012 та з 02.09.2013 до дати звернення за призначенням пенсії.
Оскільки, вищезазначеним Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436) не передбачені методичні центри, тому період роботи з 24.10.2012 по 30.08.2013 не зараховується до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж це період протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.
Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з наступними змінами та доповненнями, визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно з положеннями пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про освіту" система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Згідно з статтею 29 Закону України "Про освіту" структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до розділу 1 "Освіта" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, правом на пенсію за вислугу років користуються працівники загальноосвітніх навчальних закладів: учителі, логопеди, вчителі-дефектологи та дошкільні навчальні заклади: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд зазначає, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач працювала на посадах:
з 15.08.1981 по 01.07.1982 - вчитель математики Бузовицької восьмирічної школи;
з 27.08.1982 по 27.03.1985 - вихователь дитячого садка №30;
з 28.03.1985 по 25.12.1991 - секретар комітету комсомолу в Тернопільському міському комітеті ЛКСМУ;
з 26.03.1992 по 31.08.1992 - період отримання допомоги по безробіттю;
з 02.09.1992 по 20.10.2003 - вчитель - логопед Тернопільської середньої школа №28;
з 21.10.2003 по 16.12.2004 - вчитель - логопед дошкільний навчальний заклад №2 м.Тернополя;
з 17.12.2004 по 23.10.2012 - вчитель - логопед Тернопільської загальноосвітньої школи №28;
з 24.10.2012 - 30.08.2013 - консультант (вчитель - логопед) Тернопільського комунального методичного центру науково - освітніх інновацій та моніторингу;
з 02.09.2013 - по даний час - вчитель - логопед Тернопільської загальноосвітньої школи №28.
Підставою для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є не зарахування відповідачем до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення такої грошової допомоги, стажу роботи на посаді консультанта (вчителя - логопеда) Тернопільського комунального методичного центру науково - освітніх інновацій та моніторингу, оскільки переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 не передбачені методичні центри.
Однак, суд звертає увагу на те, що наказом управління освіти і науки Тернопільської міської ради від 11.09.2012 "Про створення логопедичних пунктів при загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах м. Тернополя" затверджено з 01.09.2012 логопедичні пункти та ставки вчителів-логопедів при загальноосвітніх навчальних закладах м.Тернополя. Даним наказом відкрита ставка вчителя-логопеда в ТЗОШ №28, де працювала позивач.
22.10.2012 управлінням освіти і науки Тернопільської міської ради видано наказ №406 "Про внесення змін до наказу управління освіти і науки від 11.09.2012 №311 "Про створення логопедичних пунктів при загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах м.Тернополя" внесено зміни і доповнення в пункт 1 та 2 наказу управління освіти і науки від 11.09.2012 №311 і надано право керівникам загальноосвітніх навчальних закладів у разі виробничої необхідності змінювати штатні розписи та вводити посади, які не передбачені штатними нормативами в межах кошторисних призначень на відповідний період. Директору Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу наказано створити логопедичний консультпункт для надання допомоги дітям з вадами мовлення.
Рішенням Тернопільської міської ради від 23.11.2012 №6/26/127 "Про розгляд звернень закладів та установ освіти" вирішено управлінню освіти і науки міської ради забезпечити введення посад до штатних розписів закладів та установ освіти в межах затвердженого кошторису з 23 жовтня 2012 року.
Згідно наказу Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу від 24.10.2012 №70-к "Про прийняття ОСОБА_1 " та трудової книжки позивача, ОСОБА_1 , 24.10.2012 прийнята на посаду вчителя-логопеда Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу у порядку переведення з ТЗОШ №28 (запис в трудовій книжці ОСОБА_1 №17).
Суд звертає увагу, що після переведення із ТЗОШ №28 до Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу ОСОБА_1 залишилася на аналогічній посаді вчителя-логопеда і її посадові обов'язки залишилися незмінними, адже і надалі позивач проводила заняття в ТЗОШ №28 безпосередньо із дітьми.
Крім того, згідно посадової інструкції вчителя-логопеда Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу затвердженої директором Центру 24.10.2012 позивач мала наступні посадові обов'язки:
пункт 3.1. планує і проводить у закладах освіти навчальну, виховну, корекційну роботу з дітьми, які мають вади у фізичному або розумовому розвитку,
пункт 3.4. веде заняття з дітьми для виправлення дефектів усного і писемного мовлення, сприяє подоланню зумовленої ними неуспішності.
Згідно запису №19 в трудовій книжці позивач 02.09.2013 була прийнята у ТЗОШ №28 на посаду вчителя-логопеда в порядку переведення з Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу.
Тому, суд вважає, що з 24.10.2012 по 30.08.2013 позивач ОСОБА_1 працювала вчителем-логопедом.
Зазначене ґрунтується і на положеннях Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2007 №4-рп/2007, у пункті 3.4 якого вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач підпадає під дію пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та має право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Частиною першою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на таке, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не підтвердив правомірності оскаржуваних дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтвердженні належними та допустимими доказами.
Відтак, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у відповідності до вимог пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач за подання даної позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління освіти і науки Тернопільської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у відповідності до вимог пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. згідно квитанції №0.0.1789628021.1 від 03.08.2020.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 жовтня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001 код ЄДРПОУ: 14035769;
третя особа:
- Управління освіти і науки Тернопільської міської ради місцезнаходження: бул. Т. Шевченка 1, м. Тернопіль, 46001 код ЄДРПОУ: 26198169.
Головуючий суддя Мартиць О.І.