09 жовтня 2020 р. Справа № 480/2515/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеносу позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач) та просить:
1. Визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 про відмову в задоволенні звернення ОСОБА_1 від 10.03.2020, оформлене листом від 02.04.2020 №222/4/634.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби ОСОБА_1 , з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2014 № 062 його було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, а також виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, при обрахуванні якої не було враховано щомісячну додаткову грошову винагороду. При зверненні до відповідача із заявою про перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова №889), оскарженим рішенням йому було відмовлено у зв'язку з тим, що даний вид грошового забезпечення не включається до розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби. Позивач вважає таке рішення протиправним, тому оскаржив його до суду.
Ухвалою суду від 24.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294) щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до складу грошового забезпечення. Відповідно до пункту 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (в редакції чинній на момент звільнення позивача), до грошового забезпечення, з якого нараховуються одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, включалась: оклад за військовим званням, оклад за штатною посадою і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). Така винагорода має тимчасовий характер, оскільки виплата її дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с.21-23).
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді заступника начальника 6 відділу 4 управління Військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2014 № 062 його виключено зі списків особового складу частини у зв'язку зі звільненням з військової служби (а.с.9).
Згідно даного наказу позивачу була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні відповідно до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (далі - Інструкція № 260).
10.03.2020 позивач подав Військовій частині НОМЕР_1 звернення, в якому просив повідомити, чи було враховано при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячну додаткову грошову винагороду, яку він на той час отримував та у разі не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, просив донарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди (а.с.10).
За результатами розгляду звернення відповідач листом від 02.04.2020 № 222/4/634 повідомив позивача про відсутність правових підстав для донарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги у разі звільнення, з урахуванням зазначеної винагороди (а.с.11).
Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Отже, оскільки позивач був звільнений з військової служби в запас за пунктом "б" (за станом здоров'я) частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с.9), він мав право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (чинної на час звільнення позивача зі служби) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (чинної на час звільнення позивача зі служби) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Із системного аналізу вказаних вище норм, суд дійшов висновку, що вказана у грошовому атестаті (а.с.12) отримувана позивачем щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 15%, передбачена постановою № 889, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Позиція відповідача щодо відмови у включені зазначених виплат до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому обчислено одноразову грошову допомогу при звільнені, ґрунтується на нормах Інструкції №260.
Так, пунктом 38.1 розділу XXXVIII Інструкції передбачено, що у разі звільнення особи з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Водночас, застосовуючи зазначену Інструкцію № 260 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Так, частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Суд ураховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки на підставі Постанови №889 додаткова грошова винагорода нараховувалася і виплачувалася позивачу щомісяця, що не заперечується відповідачем та підтверджується грошовим атестатом позивача (а.с. 12) та довідкою військової частини НОМЕР_1 №222/4/164/239/395 від 25.09.2020 (а.с. 34), підстави уважати такі винагороди одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Посилання відповідача на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду зокрема, від 15.10.2013 року, 04.11.2014 року (справи №№ 21-368а13, 21-473а14 відповідно) суд не бере до уваги, оскільки, виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду України, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Верховного Суду.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач додаткову грошову винагороду отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказані складові повинні включатися до розрахунку грошової допомоги військовослужбовців при звільненні.
За такого правового регулювання та обставин справи суд вважає, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, нарахувавши та виплативши позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, не дотримався вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", така рішення, викладене у листі №222/4/634 від 02.04.2020 не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , викладену в листі від 02.04.2020 №222/4/634, щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", з урахуванням раніше виплачених коштів.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Б. Діска