09 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4579/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Новосанжарського районного сектору УДМС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Новосанжарського районного сектору УДМС у Полтавській області /далі - відповідач/ про:
- визнання протиправною бездіяльності Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Новосанжарського районного сектору УДМС у Полтавській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення належності до громадянства України;
- зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Новосанжарського районного сектору УДМС у Полтавській області встановити належність до громадянства України та видати довідку про реєстрацію громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Драбинівка Новосанжарського району Полтавської області /а.с. 1-11/.
Позов обґрунтований тим, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Драбинівка Новосанжарського району Полтавської області, що підтверджується її свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23 жовтня 2000 року, та проживає весь час на території України, однак тривалий час не може отримати паспорт громадянки України. Позивач звернулася до відповідача із заявою про встановлення належності до громадянства України від 24 липня 2020 року, до якої додала свідоцтво про народження та рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06 лютого 2020 року у справі №542/1377/19 про встановлення факту її постійного проживання в неповнолітньому віці на території України станом на 13 листопада 1991 року. Листом Новосанжарського районного сектору УДМС у Полтавській області №5333-1129/5333-20 від 11 серпня 2020 року позивачу повідомлено про необхідність подання довідки, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року батьків (одного з них) або іншого законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, а також рішення суду про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року батьків (одного з них) або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України. Вимогу відповідача щодо подання додаткових документів позивач вважає безпідставною, оскільки вона не ґрунтується на нормах законодавства. Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є особи, які на момент набрання чинності цим Законом (13 листопада 1991 року) проживали на території в Україні і не були громадянами інших держав. Пунктом 10 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, визначено перелік документів, які особа має подати для встановлення відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» належності до громадянства України, до яких віднесено: заяву про встановлення належності до громадянства України, копію свідоцтва про народження та на вибір заявника один із визначеного переліку документів, зокрема судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, які й були подані позивачем. Проте, відповідач дій щодо надіслання належно оформлених документів позивача до територіального органу Державної міграційної служби України не вчинив.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 51-56/ зазначив, що заява позивача розглянута відповідачем з дотриманням вимог Закону України «Про громадянство України» та Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, а тому будь-якої бездіяльності відповідачем не допущено. Листом Новосанжарського районного сектору УДМС у Полтавській області №5333-1129/5333-20 від 11 серпня 2020 року надано роз'яснення та встановлено термін для усунення недоліків для вирішення питань по суті. В межах розгляду заяви позивача від 24 липня 2020 року та поданих документів відповідачем встановлено, що в рішенні Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06 лютого 2020 року у справі №542/1377/19 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 в неповнолітньому віці на території України за станом на 13 листопада 2019 року разом із бабусею в с.Драбинівка Новосанжарського району, в той час як її законний представник, мати, проживала в м.Тюмень Російської Федерації, що підтверджується штампом в її паспорті та наявними документами. Оскільки позивач за станом на 13 листопада 1991 року була неповнолітньою та проживала в Україні не з батьками (одним із них), а з бабусею, то позивачу необхідно надати документ про встановлення опіки чи піклування над нею її бабусею. Відповідачем встановлено, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ані позивач, ані її мати на території України зареєстровані не були. Крім того, позивач як особа, яка народилася на території України до 24 серпня 1991 року має право набути громадянство України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянства України», проте із заявою про набуття громадянства за територіальним походженням вона не зверталася. Зобов'язання відповідача встановити належність позивача до громадянства України та видати довідку про реєстрацію громадянином України є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
У відзиві на позовну заяву /а.с.101-105/ позивач зазначила, що вона звернулася до відповідача із заявою та всіма необхідними документами для встановлення належності до громадянства України на підставі пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України», проте відповідачем рішення про встановлення належності позивача до громадянства України не прийнято, а надіслано повідомлення з вимогою надати додаткові документи, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Положеннями пунктів 89-90 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, передбачена можливість територіального підрозділу ДМС України перевіряти оформлення наданих документів та повернення їх заявнику для усунення недоліків та у випадку відсутності підстав для встановлення належності до громадянства України керівником територіального підрозділу ДМС України або його заступником приймається вмотивоване рішення про відмову у задоволенні клопотання про встановлення чи оформлення належності до громадянства України.
Від позивача до суду надійшла заява про збільшення (доповнення) позовних вимог від 25 вересня 2020 року /а.с.107-108/, в якій позивач просив суд визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Новосанжарського районного сектору УДМС у Полтавській області щодо вимоги надання додаткових документів та повернення матеріалів за заявою позивача про встановлення належності до громадянства України та зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Новосанжарського районного сектору УДМС у Полтавській області розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Драбинівка, Новосанжарського району Полтавської області про встановлення належності до громадянства України та прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду, а також визнати бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Новосанжарського районного сектора УДМС в Полтавській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення належності до громадянства України протиправною та зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Новосанжарського районного сектора УДМС в Полтавській області встановити належність до громадянства України та видати довідку про реєстрацію громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Драбинівка, Новосанжарського району Полтавської області .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року заяву про збільшення (доповнення) позовних вимог від 25 вересня 2020 року повернуто позивачу без розгляду.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 та частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Драбинівка Новосанжарського району Полтавської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 18 липня 1985 року зроблений відповідний запис за №18, та згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим (повторно) Відділом реєстрації актів громадянського стану Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області 23 жовтня 2000 року батьком ОСОБА_1 є : ОСОБА_2 (росіянин), мати: ОСОБА_3 (українка) /а.с. 12/.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00017154068 від 28 вересня 2016 року /а.с. 66/ та Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00027167642 від 24 липня 2020 року /а.с.67/ відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).
ОСОБА_1 звернулася до начальника УДМС України в Полтавській області Шостака С.Б. із заявою про встановлення належності до громадянства України від 24 липня 2020 року (вх.№5333-57/1/2020) за формою 1, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №715 від 16 серпня 2012 року /а.с. 57-58/, в якій просила встановити її належність до громадянства України на підставі пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України». До вказаної заяви додала: рішення Новосанжарського районного суду, постанову Полтавського апеляційного суду та свідоцтво про народження. Таку заяву прийняв, правильність її заповнення та всі необхідні документи, додані до заяви, перевірив завідувач Новосанжарського РС УДМС України в Полтавській області Федоренко І.А. 24 липня 2020 року, що підтверджується його власноручним підписом /а.с. 58/.
Листом Новосанжарського районного сектору УДМС у Полтавській області №5333-1129/5333-20 від 11 серпня 2020 року /а.с. 73/ ОСОБА_1 повідомлено, що її заява про встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» розглянута та встановлено, що в рішенні Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06 лютого 2020 року у справі №542/1377/19 (провадження №2-о/542/10/20), що набрало законної сили 30 червня 2020 року, встановлений факт її постійного проживання в неповнолітньому віці на території України в с.Драбинівка Новосанжарського району за станом на 13 листопада 2019 року разом із бабусею, в той час як її мама, яка була її законним представником, постійно проживала в місті Тюмень Російської Федерації. Відповідно до частини другої статті 17 Цивільного кодексу Української СРСР від 18 липня 1963 року (в редакції, діючій станом на 13 листопада 1991 року) місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п'ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визначається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів. Всупереч вимогам пункту 10 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006), до заяви не було надано документа про проживання в неповнолітньому віці станом на 13 листопада 1991 року разом з батьками (одним із них) або іншим законним представником. А тому необхідно подати один із таких документів: довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року її батьків (одного з них) або іншого законного представника, з якими вона в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року її батьків (одного з них) або іншого законного представника, з яким вона в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. Оскільки за станом 13 листопада 1991 року вона була неповнолітньою та проживала в Україні не з батьками (одним із них), а з іншим законним представником, подається також копія документа про встановлення опіки та піклування. У разі неподання нею вказаних документів протягом 2 місяців провадження за її заявою буде припинено.
Вважаючи, що відповідачем було допущено бездіяльність щодо розгляду її заяви про встановлення належності до громадянства України, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про громадянство України» від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ, чинного з 13 листопада 1991 року по 01 березня 2001 року /далі - Закон № 1636/ громадянами України є особи, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) постійно проживали в Україні, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак і які не є громадянами інших держав.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб відповідно до Конституції України врегульовано Законом України «Про громадянство України» № 2235-III від 18 січня 2001 року /далі - Закон № 2235-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)/.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2235-III, громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
Умови належності до громадянства України встановлені положеннями статті 3 Закону № 2235-III .
Так, відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті громадянами України є особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Пунктом 2 частини першої статті 22 Закону № 2235-III передбачено, що Президент України визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень.
Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень / далі - Порядок №215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006)/, який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Відповідно до пунктів 1-3 Порядку №215 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
Заяви з питань громадянства оформлюються, зокрема про встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи;
Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.
Згідно з пунктом 10 Порядку №215 для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає:
а) заяву про встановлення належності до громадянства України;
б) копію свідоцтва про народження;
в) один із таких документів:
- довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року;
- копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);
- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;
- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Якщо документи про встановлення належності до громадянства України подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року була неповнолітньою та проживала в Україні не з батьками (одним із них), а з іншим законним представником, подається також копія документа про встановлення опіки чи піклування.
Таким чином, для встановлення відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону №2235-III належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні, подає: заяву про встановлення належності до громадянства України, копію свідоцтва про народження, а також один із документів, який передбачений переліком, наведеним у підпункті «в» пункту 10 розділу ІІ Порядку №215, зокрема, судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Матеріалами справи підтверджується, що до заяви від 24 липня 2020 року (вх.№5333-57/1/2020) про встановлення належності до громадянства України на підставі пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» позивач додала рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06 лютого 2020 року у справі №542/1377/19 та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2020 року у справі №542/1377/19, а також свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , яке видане (повторно) Відділом реєстрації актів громадянського стану Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області 23 жовтня 2000 року.
Так, рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06 лютого 2020 року у справі №542/1377/19 /а.с. 59-62/, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2020 року у справі №542/1377/19 /а.с. 63-64/, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Драбинівка Новосанжарського району Полтавської області, в неповнолітньому віці на території України за станом на 13 листопада 1991 року , а у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 вказано місце народження ОСОБА_1 - село Драбинівка, Новосанжарський район, Полтавська область, Україна.
Отже, позивач є особою, яка народилася в Україні, за станом на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні, та нею подано повний пакет документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», який передбачений пунктом 10 розділу ІІ Порядку №215.
Довід відповідача про неподання позивачем документа про проживання станом на 13 листопада 1991 року в неповнолітньому віці разом із батьками (одним із них) або з іншим законним представником або документа про встановлення над нею опіки чи піклування, суд відхиляє як безпідставний, оскільки подання документа про встановлення опіки чи піклування можливе лише у випадку встановлення над неповнолітньою особою опіки та піклування, разом з тим, як встановлено рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06 лютого 2020 року у справі №542/1377/19 /а.с. 59-62/, що набрало законної сили 30 червня 2020 року, ОСОБА_1 станом на 13 листопада 1991 року була неповнолітньою та постійно проживала з бабусею в с. Драбинівка Новосанжарського району Полтавської області, доки мати ОСОБА_3 виїжджала на заробітки до Російської Федерації.
З огляду на те, що станом на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) позивач проживала в Україні і не була громадянкою інших держав, суд доходить висновку, що вона мала право на встановлення громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» безвідносно до факту її проживання з батьками (одним з них), законним опікуном чи піклувальником або самостійно (під наглядом бабусі), а відтак висновки Новосанжарського районного сектору УДМС у Полтавській області щодо неподання позивачем всіх необхідних документів та необхідності надати додаткові документи є помилковими.
Відповідно до пункту 89 Порядку №215 територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України.
Згідно з пунктом 90 Порядку №215 територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.
Рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України або про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником.
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови.
З аналізу наведених положень слідує, що територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого заявником подаються документи щодо встановлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. За результатами проведення такої перевірки територіальний підрозділ ДМС України обирає один із двох можливих варіантів поведінки:
1) якщо встановлено, що подані заявником документи не оформлені у відповідності до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків та у випадку, якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, приймає рішення про припинення провадження за поданою заявою;
2) якщо встановлено, що подані заявником документи оформлені належно або заявником усунуті відповідні недоліки в оформленні документів, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів надсилає заяву та додані до неї документи до територіального органу Державної міграційної служби України для розгляду по суті.
В подальшому територіальний орган Державної міграційної служби України також перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та за результатами проведення такої перевірки:
1) або повертає документи до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником, - у разі встановлення, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України;
2) або, у разі встановлення, що подані заявником документи оформлені належним чином, приймає вмотивоване рішення: а) про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України -у випадку підтвердження поданими документами наявності фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, б) про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України - у випадку, якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України.
Отже, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого належить Новосанжарський районний сектор УДМС у Полтавській області, зобов'язаний не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження відповідних документів надіслати подану заяву та додані до неї документи до територіального органу Державної міграційної служби України (УДМС у Полтавській області) для розгляду по суті, якщо такі документи оформлені належним чином відповідно до вимог законодавства України.
Враховуючи вищевикладений висновок суду про помилковість висновку Новосанжарського районного сектору УДМС у Полтавській області щодо невідповідності заяви ОСОБА_1 про встановлення належності до громадянства України вимогам законодавства України, є підстави стверджувати, що Новосанжарським районним сектором УДМС у Полтавській області допущено бездіяльність щодо не надіслання заяви ОСОБА_1 від 24 липня 2020 рок про встановлення належності до громадянства України та доданих до неї документів у двотижневий строк з дня надходження відповідних документів до територіального органу Державної міграційної служби України (УДМС у Полтавській області), для розгляду по суті, яка є протиправною.
Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, керуючись частиною другою статті 9 та пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Новосанжарського районного сектору УДМС у Полтавській області щодо ненадіслання заяви ОСОБА_1 від 24 липня 2020 року про встановлення належності до громадянства України та доданих до неї документів до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України для розгляду по суті та зобов'язати Новосанжарський районний сектор УДМС у Полтавській області надіслати заяву ОСОБА_1 від 24 липня 2020 року про встановлення належності до громадянства України та додані до неї документи до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України для розгляду по суті.
Водночас позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Новосанжарського районного сектору УДМС у Полтавській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення належності до громадянства України та зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в особі Новосанжарського районного сектору УДМС у Полтавській області встановити належність до громадянства України та видати довідку про реєстрацію громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Драбинівка Новосанжарського району Полтавської області, задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги заявляються не до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, а до територіального органу Державної міграційної служби України, та наразі є передчасними у зв'язку з тим, що заява ОСОБА_1 від 24 липня 2020 року про встановлення належності до громадянства України та додані до неї документи не надсилались до уповноваженого територіального органу Державної міграційної служби України для розгляду та відповідно ним не розглядались по суті.
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову та факт сплати позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 840,80 грн згідно квитанції №45 від 18 серпня 2020 року /а.с.35/, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в 420,40 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 63, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 37829297) в особі Новосанжарського районного сектору УДМС у Полтавській області (пл. Перемоги, смт.Нові Санжари, Полтавська область, 39300) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Новосанжарського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо ненадсилання заяви ОСОБА_1 від 24 липня 2020 року про встановлення належності до громадянства України та доданих до неї документів до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України для розгляду по суті.
Зобов'язати Новосанжарський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (пл. Перемоги, смт.Нові Санжари, Полтавська область, 39300) надіслати заяву ОСОБА_1 від 24 липня 2020 року про встановлення належності до громадянства України та додані до неї документи до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України для розгляду по суті.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 63, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 37829297) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк