09 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4120/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
03 серпня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - відповідач, військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та здійснити доплату в сумі 20090,65 грн. належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби з врахуванням всіх складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за останньою посадою на день звільнення - включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно проведено розрахунок грошової допомоги при звільненні позивача виходячи з грошового забезпечення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/4120/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
22 вересня 2020 року до суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на позовну заяву /а.с. 30-33/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що на момент звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків військової частини НОМЕР_1 (04.01.2018) постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1052 та від 21.02.2018 №103.
22 вересня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду /а.с. 29/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання відповідача військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №5 від 04.01.2018 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира спеціального патрульного взводу 1-ї патрульної роти, звільненого відповідно до пункту "а" частини шостої статті 26 з урахуванням підпункту "ї" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту) з військової служби наказом командувача Національної гвардії України від 28.12.2017 №187 о/с у запас без права носіння військової форми одягу, 04 січня 2018 року та направлено на військовий облік до Кременчуцького ОМВК Полтавської області /а.с. 18/.
Вказаним наказом з посиланням на Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджену наказом МВС України від 04.07.2015 №638, наказано виплатити, зокрема, одноразову грошову допомогу при звільненні військовослужбовцю в розмірі 33484,40 грн.
Грошове забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення складалось з: посадового окладу - 850,00 грн., окладу за військовим званням - 115,00 грн., надбавки за вислугу років - 241,25 грн. (25% від суми посадового окладу та окладу за військовим званням), надбавки за виконання особливо-важливих завдань - 603,13 грн. (50% від суми посадового окладу та окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років), премії - 4887,50 грн. (575% від посадового окладу), щомісячної грошової винагороди у розмірі 60% від грошового забезпечення - 4018,13 грн. /а.с. 36/.
Розмір одноразової грошової допомоги при звільненні позивача розраховано відповдіачем виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення, до складу якого враховано: посадовий оклад - 850,00 грн., оклад за військовим званням - 115,00 грн., надбавку за вислугу років - 241,25 грн. (25% від суми посадового окладу та окладу за військовим званням), надбавку за виконання особливо-важливих завдань - 603,13 грн. та премію - 4887,50 грн. (575% від посадового окладу), зокрема: ((6696,88 грн.*10 роки вислуги)*50%)=33484,40 грн. /а.с. 32/.
На звернення ОСОБА_1 від 04.06.2020, листом військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2020 №6/59/32-463 відповідачем повідомлено позивача, що відповідно до наказу МВС України від 04.07.2014 №638 пункту 37.6 Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія); для військовослужбовців, які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних начальників (командирів), - посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, надбавка за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія), що отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами відповідно до чинного законодавства /а.с. 20/.
Не погодившись з діями військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) .
Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Відповідно до статті 1-2 Закону України №2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 статті 9 Закону України №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Щомісячна додаткова грошова винагорода на час проходження позивачем військової служби та звільнення позивача з військової служби була встановлена постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (надалі - Постанова №889).
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що на момент звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків військової частини НОМЕР_1 (04.01.2018) постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 втратила чинність, оскільки вказана Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 704 від 30.08.2017 з урахуванням змін, внесених Постановами КМ № 1052 від 27.12.2017, № 103 від 21.02.2018. Зокрема, пунктом 10 Постанови КМ № 704 від 30.08.2017 встановлено, що ця постанова набирає чинності з 1 березня 2018 року, а отже постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 втратила чинність з 1 березня 2018 року. Тоді як позивач був виключений зі списків військової частини 04 січня 2018 року та на день звільнення позивача з військової служби до складу його грошового забезпечення входила щомісячна грошова винагорода у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення.
Підпунктом 2 пункту 1 Постанови №889 (у редакції, чинній на час виключення позивача зі списків військової частини) Уряд встановив щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які займають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 04.07.2014 № 638, яка була чинною на час звільнення позивача зі служби та виключення зі списків військової частини (надалі - Інструкція №638).
Пунктом 37.1 Інструкції №638 визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 638 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
Отже, Інструкцією не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, такої складової як щомісячна додаткова грошова винагорода.
Разом з тим, застосовуючи вищезазначену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Так, суд враховує, що частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до їх компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону №2011-ХІІ.
Суд також враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у цій справі Велика палата дійшла наступних висновків:
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Судом встановлено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення складалось з: посадового окладу - 850,00 грн., окладу за військовим званням - 115,00 грн., надбавки за вислугу років - 241,25 грн. (25% від суми посадового окладу та окладу за військовим званням), надбавки за виконання особливо-важливих завдань - 603, 13 грн. (50% від суми посадового окладу та окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років), премії - 4887,50 грн. (575% від посадового окладу), щомісячної грошової винагороди у розмірі 60% від грошового забезпечення - 4018,13 грн. /а.с. 36/.
Останні 24 місяці перед звільненням додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі Постанови КМУ №889, нараховувалась та виплачувалась позивачу, що підтверджується копією архівної відомості №482 та не заперечується відповідачем, а тому за жодних обставин така складова не може вважатись одноразовою.
Наведені вище висновки суду відповідають правовим висновкам щодо застосування норм права, сформованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17 та Верховним Судом у постановах від 24.06.2020 у справі № 0640/4032/18, від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, від 14.07.2020 у справі №820/1784/17.
Таким чином, нараховуючи та виплачуючи ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідач діяв з порушенням вимог Закону України №2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, за приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 , передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, установленої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, та здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням проведених виплат.
Водночас, позовна вимога про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити доплату в сумі 20090,65 грн. належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби задоволенню не підлягає, оскільки повноваження щодо нарахування одноразової грошової допомоги покладено на відповідача, який на час розгляду даної справи не здійснив її нарахування у встановленому Законом розмірі.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 12, 77, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 , передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, установленої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, та здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич