09 жовтня 2020 року Справа 160/12439/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., перевіривши матеріали позовної заяви Магдалинівської селищної ради до Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -
06.10.2020 року Магдалинівська селищна рада звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову серії ВП №60771008 від 17.09.2020 р. про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. на Оленівську сільську раду, винесену державним виконавцем Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Михайлінчик В.М.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суддя дійшов висновку про те, що зазначений позов необхідно залишити без руху на підставі ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Згідно із ч.1 ст.4 Закону №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-IX від 14.11.2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2 102,00 грн.
За змістом приписів пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою судовий збір становить - 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн.).
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем заявлено вимогу майнового характеру на загальну суму 10 200,00 грн., отже судовий збір за таку вимогу майнового характеру складає 2 102,00 грн.
Проте, доказів, що підтверджують факт сплати позивачем судового збору в сумі 2 102,00 грн., останнім не надано.
Натомість позивачем у позовній заяві зазначено, що позивач є бюджетною установою, бюджетом якої не передбачено витрати на сплату судового збору, у зв'язку з чим не має можливості вчасно, на момент подачі позовної заяви здійснити оплату судового збору та просив суд відстрочити його сплату до закінчення розгляду справи.
Розглянувши заяву позивача про відстрочення сплати судового збору, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України № 3674-VІ «Про судовий збір».
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Водночас, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для відстрочення (розстрочення) його сплати на час розгляду справи.
Статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право (а не обов'язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом. Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Також позивач не належить до осіб, які звільнені від сплати судового збору в силу закону.
Оскільки позивачем не надано суду жодних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для відстрочення (розстрочення) його сплати, наведені в заяві, не можуть бути визнані поважними, у зв'язку із чим така заява задоволенню не підлягає.
Суд зазначає, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків шляхом надання до канцелярії суду документу про сплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн. за подання даної позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 161, ч. 1 ст. 169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
У задоволенні клопотання Магдалинівської селищної ради про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Магдалинівської селищної ради до Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без руху.
Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду доказів сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець