30 вересня 2020 року Справа № 160/8924/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Криворізького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2020 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Криворізького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови в заміні йому паспорту громадянина України у формі картки та оформленні і видачі йому паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки, та зобов'язати відповідача оформити і видати йому паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, замінивши паспортом у формі паспортної книжечки виданий йому 26 червня 2018 року паспорт у формі картки.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він 20.06.2018 року отримав паспорт громадянина України у формі картки. 08.04.2020 року він звернувся до Криворізького районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою, в якій заявив про свою відмову від присвоєння йому будь-яких ідентифікаторів особистості, будь то унікальний номер запису в реєстрі, реєстраційний номер облікової картки платника податків, інші ідентифікатори особистості. Також позивач вказав про відмову від отримання та користування будь-якими біометричними документами, що містять інформацію, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, а також від внесення даних про нього до Єдиного державного демографічного реєстру та від зняття біометричної інформації. В тій же заяві, позивач просив замінити паспорт громадянина України у формі картки та оформити і видати йому паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, без передачі будь-яких його біометричних даних, таких як відцифрований підпис, відцифрований образ його обличчя, відцифровані відбитки пальців, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР. Своїм листом від 16.04.2020 року відповідач відмовив йому в задоволенні заяви, посилаючись на невідповідність його вимог нормам чинного законодавства. Однак, позивач з такою відмовою у не заміні йому паспорту не погоджується, вважає її протиправною та такою, що порушує його права, оскільки позбавляє на отримання ним документу у тій формі, яка згідно із законодавством є прийнятною.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 року було відкрито провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
На виконання ухвали суду відповідачем 10.09.2020 року було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що безконтактний електронний носій у формі ID-картки був оформлений та виданий позивачу на підставі особисто поданої ним заяви - анкети, а тому, на думку відповідача, його дії не можуть бути визнані протиправними. Щодо вимоги позивача про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, то відповідач вказує на те, що подана позивачем заява у довільній формі не може вважатись заявою про видачу паспорта, оскільки для оформлення такого документу необхідно подати заяву встановленого зразка та інші документи визначені законодавством. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.04.2020 року до Криворізького РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області надійшло звернення від позивача з проханням вирішити питання щодо відмови від безконтактного електронного носія у формі ID -картки та про оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі книжечки.
16.04.2020 року Криворізьким РВ Головного управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на адресу позивача направлено лист-відповідь, яким роз'яснено порядок отримання паспорта громадянина України відповідно до норм чинного законодавства. Позивачем, подано заяву щодо отримання паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку із відмови від свого існуючого паспорту громадянина України у формі ID-картки складену у довільній формі, без визначеного чинним законодавством обов'язкового пакету документів.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні відносити, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовано нормами Конституції України та положеннями Законів України "Про адміністративні послуги", "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", "Про свободу совісті та релігійні організації", "Про захист персональних даних".
Згідно з ч.2 ст.32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Нормами ч.2 ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Положеннями ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Частиною 1 ст.1 Закону України "Про адміністративні послуги" передбачено, що адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону.
Правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначаються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон), ч.1 ст.1 якого передбачено, що суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до положень ч.1 ст.4 Закону - Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Нормами ч.2 та 3 ст.4 Закону передбачено, що визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Внесення інформації до Реєстру, відповідно до ч.1 ст.10 Закону, здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних", у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Аналіз положень ст.13 Закону дає можливість зробити висновок про те, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, і одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України (пп."а" п.1 ч.1 ст.13), який містить безконтактний електронний носій (ч.3 ст.13).
Так відповідно до ч.1 ст.16 Закону оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Головний обчислювальний центр, відповідно до положень ч.4 та 5 ст.16 Закону, здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів, та за фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб'єктом.
Положеннями ч.7 ст.16 Закону визначено підстави, за яких уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа.
Аналіз положень ст.21 Закону дає можливість зробити висновок про те, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, такий паспорт, який виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, зобов'язаний отримати кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку. При цьому, оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також необхідно зазначити, що перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено ч.7 ст.21 Закону, і цей перелік складається зокрема з такої інформації: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи, і поряд із цим ст.7 цього ж Закону визначає перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (п.13 ч.1 ст.7).
Положеннями ч.6 ст.7 Закону встановлено заборону вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом, а також визначено, що забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров'я або статевого життя.
На виконання положень статей 14, 15, 21 Закону, Кабінетом Міністрів України 25.03.2015 р. прийнято постанову №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова №302) якою, серед іншого затверджено:
- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2;
- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4;
- порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Так, положеннями п.2 зазначеної постанови передбачено, що із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503;
- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 Постанови №302 передбачено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
Пунктом 5 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, який затверджено Постановою №302, передбачено, що у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.
Положеннями п.6 цього ж Порядку визначено, що обмін паспорта здійснюється у разі:
1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації);
2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням);
3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта;
4) закінчення строку дії паспорта;
5) непридатності паспорта для подальшого використання;
6) якщо особа досягла 25 - чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток;
7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 "Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм" до Постанови № 302 бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2235 прийнято на виконання вимог ст.5 Закону України "Про громадянство України" від 08.10.1991 р. №1636 (який втратив чинність згідно із Законом України "Про громадянство України" від 18.01.2001 р. №2235).
Відповідно до пунктів 12, 13 даного Положення видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина, вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п'ятиденний термін, для одержання паспорта громадянин подає:
- заяву за встановленою формою;
- свідоцтво про народження;
- дві фотокартки розміром 35 x 45 мм;
- у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Суд звертає увагу позивача на те, що його особиста необізнаність про право на отримання паспорта у формі книжечки не свідчить про протиправність дій відповідача щодо видачі паспорта у вигляді ID-картки, оскільки останній був оформлений на підставі заяви позивача щодо видачі паспорта саме у вигляді ID-картки та отриманий останнім без будь-яких зауважень.
Також, суд зазначає, що той факт, що майже через 2 роки позивач дізнався про своє право на отримання паспорта у формі книжечки, не може свідчити про протиправність дій відповідача щодо раніше виданого паспорта у вигляді ID-картки.
Крім того, суд критично ставиться до тверджень позивача, що відповідач зобов'язаний був повідомити його про можливість отримання паспорта у формі книжечки, оскільки жодним нормативним актом такого обов'язку за відповідачем не визначено.
Проаналізувавши фактичні обставини справи та враховуючи, суд вважає, що позивач фактично просить здійснити заміну (обмін) раніше отриманого паспорта у вигляді ID-картки на паспорт у формі книжечки.
Проте, п.6 Постанови №302 визначені конкретні випадки в разі яких здійснюється обмін паспорта, який є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає. Лише при настанні обставин, визначених п.6 Постанови №302 у відповідача виникає обов'язок заміни паспорта.
Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку у відповідача відсутні підстави для видачі паспорта у формі книжечки, оскільки позивач має дійсний та придатний для подальшого використання паспорт у вигляді ID-картки, який ним не втрачався та не був викрадений, при цьому позивачем під час розгляду справи не було надано суду належних письмових доказів наявності підстав для отримання нового паспорту або обміну.
Крім того, суд не враховує твердження позивача про те, що паспорт у вигляді ID-картки може видаватись лише тим громадянам, які погоджуються на збір і обробку персональних даних, оскільки останнім не надано до суду жодного доказу того, що при зверненні за отриманням паспорту у вигляді ID-картки та підписуючи заяву-анкету, позивач висловлював свою незгоду на збір та обробку персональних даних.
Суд також зазначає наступне, що до Криворізького РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 02.06.2018 року особисто звернувся позивач з питання щодо документування паспортом громадянин України у вигляді ID-картки, у зв'язку з чим була сформована відповідна заява-анкета за № 1917436 від 02.06.2018 року для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру. Після проведення, передбачених чинним законодавством перевірок Криворізьким РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області було прийнято відповідне рішення щодо видачі вищезазначеного документу. У зв'язку із вищевикладеним, 20.06.2018 року надійшов паспорт громадянина України за № НОМЕР_1 , виданий 20.06.2018 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відповідно й був вручений останньому особисто під підпис 04.07.2018 року.
У зв'язку з чим, суд також вважає помилковим посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17, оскільки, як зазначено в постанові, ознаками цієї типової справи є, зокрема, предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503.
Крім того, суд зазначає, що предмет спору у справі №806/3265/17 та даній адміністративній справі є різними, оскільки у справі №806/3265/17 особа, якій відмовлено в отриманні паспорта у формі книжечки, не отримувала паспорт у вигляді ID-картки, а заява, з якою особа звернулась до відповідача, мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивач відмовляється від присвоєння їй цифрового ідентифікатора особистості у виді унікального номера запису в реєстрі, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Натомість, в даній адміністративній справі, позивач отримав паспорт у вигляді ID-картки та заповнив заяву-анкету для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, а також надав згоду на отримання відцифрованих відбитків пальців та внесення до безконтактного електронного носія відцифрованих відбитків пальців, а тому підстави для застосування висновків Верховного Суду у справі №806/3265/17 у суду відсутні.
Таким чином, позивач має дійсний та придатний для подальшого використання паспорт у вигляді ID-картки, цей паспорт ним не втрачався та не був викрадений, а інших підстав для його обміну не існує. При цьому позивачем під час розгляду цієї справи не було надано суду належних письмових доказів наявності підстав для отримання нового паспорту, або обміну. Доказів щодо звернення до відповідача із заявою про видачу позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 р. у порядку визначеному Положенням про паспорт громадянина України, яке затверджене Постановою Верховної Ради України № 2235-ІІІ від 26.06.1992 р., шляхом надання: заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України (зразок заяви затверджено наказом МВС № 320 від 13.04.2012 р. «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», який втратив чинність 17.04.2018 року); - свідоцтва про народження; - двох фотокарток розміром 35x45 мм; - та у необхідних випадках - документів, що підтверджують громадянство України, і листування відповідача з позивачем щодо роз'ясненням порядку отримання паспорта згідно з приписами Закону та постанови Кабінету Міністрів України №302 у формі листів не може розцінюватися як відмова відповідача в знищенні (анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім'я позивача та в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v.Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В силу пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають повністю.
Відповідно до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Криворізького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма