09 жовтня 2020 р. Справа № 120/4580/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Крижопільського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови,
У вересні 2020 року засобами поштового зв'язку до суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ), які подані та підписані його представником - адвокатом Рогатюком Андрієм Ігоровичем (представник позивача, адвокат ОСОБА_2 ) до Крижопільського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (відповідач, Крижопільський РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)) про визнання протиправною та скасування постанови від 02.04.2020 року ВП № 57129344 про стягнення виконавчого збору.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що державним виконавцем Крижопільського РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено оскаржувану постанову від 02.04.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 203827,84 грн. в межах виконавчого провадження ВП № 57129344 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Крижопільським районним судом від 30.08.2016 року у справі за № 134/1676/16-ц про стягнення грошових коштів. Так, на переконання представника позивача, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 02.04.2020 року ВП № 57129344 винесена всупереч положенням ч. 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки прийнята не одночасно з постановою про відкриття провадження ВП № 57129344, яке було відкрите ще 04.09.2018 року. З огляду на викладене позивач вважає, що постанова від 02.04.2020 року ВП № 57129344 про стягнення виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню, що стало наслідком звернення його до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 07.09.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою суду від 29.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Окрім цього, зазначеною ухвалою також додатково витребувано у Крижопільського РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та зобов'язано його надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 57129344 та інші матеріали, які стосуються обставин прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 02.04.2020 року.
Судове засідання призначено на 07.10.2020 року. При цьому, повідомлення учасників справи про розгляд справи, а також направлення позовної заяви та доданих до неї документів здійснено судом з особливостями, визначеними статтями 268, 269, 287 КАС України для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
Ухвалою суду від 06.10.2020 року у задоволенні заяви (клопотання) представника позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.
Цього ж дня, 06.10.2020 року, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також витребувані судом матеріали виконавчого провадження ВП № 57129344. У своєму відзиві відповідач проти позову заперечив та першочергово зазначив, що дійсно у відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження ВП № 57129344, яке відкрите 04.09.2018 року на виконання рішення Крижопільського районного суду в справі за № 134/676/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором в розмірі 2042841,88 грн. При цьому, при відкритті виконавчого провадження з боржника одночасно стягнуто виконавчий збір в сумі 204649,58 грн. У подальшому, 05.10.2018 року відповідачем по місцю роботи боржника була направлена постанова про стягнення із боржника боргу та виконавчого збору у розмірі 20% заробітної плати щомісячно. Зазначає, що за період з 05.10.2018 року по 02.04.2020 року стягнуто боргу на суму 8217,27 грн. та виконавчого збору - 821,73 грн., які були перераховані відповідно стягувачу та до Державного бюджету України. Іншого майна, на яке можливо звернути стягнення не виявлено. Проте, 25.07.2019 року стягувач звернувся до відділу із письмовою заявою про повернення виконавчого листа, виданого Крижопільським районним судом в справі № 134/676/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором в розмірі 2042841,88 грн. та про повернення авансового внеску. З урахуванням вищенаведених обставин, 02.04.2020 року відповідно до п. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий лист та авансовий внесок було повернуто стягувачу - ПАТ "Дельта Банк". Як наслідок, відповідно до ч. 3 ст. 40. Закону України "Про виконавче провадження" оскільки станом на 02.04.2020 року виконавчий збір стягнуто з боржника частково, а виконавчий документ повернуто стягувачу, державним виконавцем 02.04.2020 року було винесено окрему постанову ВП № 57129344 про стягнення виконавчого збору в сумі 204649,58 грн. Додатково представник відповідача зауважує, що державним виконавцем здійснено на постанові відмітку про часткове стягнення виконавчого збору в сумі 821,74 грн., та, як наслідок, виділено в окреме виконавче провадження ВП № 61704353 для подальшого виконання в частині інших нестягнутих коштів виконавчого збору в порядку встановленому Законом "Про виконавче провадження". Тому, на переконання представника відповідача, оскільки всі дії щодо винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 02.04.2020 року та виділення її в окреме виконавче провадження здійснені відповідно до ст.ст. 27 та 40 Закону України "Про виконавче провадження", а також з огляду на те, що стягнення виконавчого збору вже здійснено частково в межах виконавчого провадження ВП № 57129344, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
При цьому, у наступному клопотанні представник відповідача також просив суд розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження (від 06.10.2020 року за вх. № 30499).
07.10.2020 року, представником позивача - адвокатом Рогатюком А.І. подано до суду додаткові письмові пояснення (вх. № 30667), у яких останній, зокрема, зазначає про отримання ним відзиву на позовну заяву із додатками на 79 аркушах, що не відповідає дійсності, оскільки фактично на адресу представника позивача засобами електронного зв'язку було надіслано додатки лише на 12 аркушах, що свідчить про неповноту надання інформації стороні по справі. Додатково зауважив, що зміст відзиву на позовну заяву не містить жодного посилання на статті КАС України. Також представник позивача звертає увагу суду на те, що відповідно до копії постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 57129344 на другій сторінці прописними буквами державним виконавцем зафіксовано про стягнення з позивача 821, 74 грн. виконавчого збору, залишок - 203827,84 грн. Проте, на переконання представника позивача, прописні слова державного виконавця не можуть свідчити про достовірність факту списання зазначеної суми. У той же час, представник позивача вкотре наголошує на тому, що державний виконавець при винесені оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження не врахував імперативні приписи ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", якими чітко визначено, що оскаржувана постанова може бути винесена одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 07.10.2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено попередньо подане клопотання представника позивача від 07.10.2020 року та відкладено розгляд справи на 09.10.2020 року.
Перед початком судового засідання 09.10.2020 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких останній повідомив суд, що підтвердженням часткового стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №57129344 від 02.04.2020 року є не лише відмітка державного виконавця на відповідній оскаржуваній постанові, яка здійснена відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, а і матеріали самого виконавчого провадження (розпорядження державного виконавця про розподіл стягнутих коштів, платіжні доручення про перерахування коштів до бюджету, звітами про здійснення відрахування з доходів боржника за місцем його роботи).
Так, відносно поданих сторонами додаткових пояснень, то суд звертає увагу, що особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ, до яких належить і дана справа щодо оскарження рішення державного виконавця, визначені частиною першою статті 269 КАС України, згідно якої у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив). Отже, враховуючи, що надання окремих додаткових пояснень згідно ч. 5 ст. 159 КАС України може мати місце лише за дозволу суду, а такого в цій справі не було, тому суд не розглядає подані сторонами додаткові пояснення як заяви по суті справи.
У судове засідання 09.10.2020 року сторони на виклик суду не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином в порядку, визначеному статтею 268 КАС України. Водночас, як від представника позивача, так і від відповідача до суду надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Крім того, відповідно до ст. 268 КАС України у справах цієї категорії неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на викладене і враховуючи, що сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає можливим розглянути справу в письмовому провадженні. При цьому суд керується частиною п'ятою статті 250 КАС України, за змістом якої датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив таке.
Так, рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 15.06.2015 року у справі № 134/1676/14-ц за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ "Український промисловий банк" позовні вимоги задоволено. Зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 2042841,88 грн. та судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн.
На виконання вищевказаного рішення, судом було видано виконавчий лист від 30.08.2016 року по справі № 134/1676/14-ц, який в подальшому стягувачем був пред'явлений до примусового виконання.
Постановою державного виконавця Крижопільського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 04.09.2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 57129344, з виконання вищезазначеного виконавчого листа Крижопільського районного суду № 134/1676/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості по кредитному договору в сумі 2042841,88 грн. та судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн. Одночасно, у п. 3 цієї постанови державним виконавцем зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 204649,58 грн.
05.10.2018 року державним виконавцем Крижопільського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у ТОВ "ДРОБМАШІНВЕСТ", за адресою: "м. Київ, Оболонський район, вул. Сирецька, буд. 9", у розмірі 20% заробітної плати щомісячно до виплати загальної суми боргу 2251237,45 грн.
Починаючи з жовтня 2018 року із заробітної плати позивача відраховувались кошти на спеціальний рахунок Крижопільського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, які далі розподілялись на погашення основної суми боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
В подальшому, 25.07.2019 року стягувачем - ПАТ «Дельта Банк» у межах виконавчого провадження була подана заяви про повернення без виконання зазначеного вище виконавчого документа - виконавчого листа № 134/1676/14-ц та невикористаної суми авансового внеску.
За наслідками розгляду цієї заяви, постановою старшого державного виконавця Крижопільського РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Задвірного В.М. від 02.04.2020 року, стягувачу повернуто виконавчий лист Крижопільського районного суду від 30.08.2016 року по справі № 134/1676/14-ц на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", а також авансовий внесок у розмірі 31931 грн.
У зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, наступною постановою від 02.04.2020 року ВП № 57129344 державним виконавцем постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 204649,58 грн.
В подальшому, 02.04.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61704353 з виконання його попередньої постанови ВП № 57129344 від 02.04.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 203827,84 грн.
Позивач вважаючи, що постанову про стягнення виконавчого збору від 02.04.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 57129344 прийнято відповідачем всупереч положенням ч. 4 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", а саме не одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом положень статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.
Так, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Суд зауважує, що наведена редакція частини другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ діє з 28.08.2018 року, а саме з дати набрання чинності Законом № 2475-VIII від 3 липня 2018 року, яким внесено зміни до цієї норми.
До цього частина друга статті 27 Закону № 1404-VІІІ передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору (10 відсотків) розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає примусовому стягненню, поверненню; вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом; заборгованості із сплати аліментів.
В нашому випадку постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 04.09.2018р., тому до спірних правовідносин застосовуються положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018.
При цьому в силу вимог ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Таким чином, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
В той же час Законом № 1404-VІІІ передбачено і інший випадок, коли державним виконавцем виноситься постанова про стягнення виконавчого збору. Зокрема, статтею 40 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу.
Так, частиною третьою вказаної статті унормовано, що в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Водночас за приписами частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Отже, системний аналіз наведених правових норм дає змогу зробити висновок, що Законом № 1404-VIII визначено альтернативний порядок вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору, який залежить від певних умов.
У першому випадку це питання вирішується відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ на стадії відкриття виконавчого провадження з одночасним зазначенням у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору. Наслідком такого рішення є можливість стягнення виконавчого збору безпосередньо в процесі здійснення виконавчого провадження.
В іншому випадку, питання про стягнення виконавчого збору вирішується в порядку, встановленому ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, або ж повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону. Водночас у цьому випадку рішення про стягнення виконавчого збору приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) і лише якщо виконавчий збір не було стягнуто у ході виконавчого провадження.
Подібний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 580/1328/19.
Правильність зазначеного висновку додатково підтверджується вимогами Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).
Зокрема, пунктом 8 розділу III цієї Інструкції у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону № 1404-VІІІ.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Отже, Інструкцією № 512/5 теж регламентовано такий порядок вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якого дане питання вирішується державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження або, за наявності підстав, після прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу.
Матеріалами справи підтверджено, що з моменту відкриття виконавчого провадження ВП 57129344 (04.09.2018 року) і прийняття рішення про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 204649,58 грн. (10% від суми, яка підлягала стягненню) та до моменту отримання виконавчою службою заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання (25.07.2019 року) державним виконавцем здійснювались дії з примусового виконання виконавчого листа Крижопільського районного суду від 30.08.2016 року по справі № 134/1676/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості у розмірі 2042841,88 грн., витрат, пов'язаних із сплатою судового збору у розмірі 3654 грн., що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, копія якого міститься у матеріалах адміністративної справи.
Натомість, як встановлено судом, в липні 2019 року стягувачем подано до Крижопільського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області письмову заяву про повернення виконавчого документа та авансового внеску на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ.
Так, постановою державного виконавця від 02.04.2020 року ВП № 57129344 стягувачу - ПАТ "Дельта Банк" повернуто виконавчий лист Крижопільського районного суду від 30.08.2016 року по справі № 134/1676/14-ц на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
У той ж час, з позивача було стягнуто лише частину суми виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 57129344 в сумі 821,74 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.
При цьому, залишок виконавчого збору у розмірі 203827,84 грн. (204649,58 грн. - 821,74 грн.) не було стягнуто. Тобто, вказана постанова фактично перебувала на виконанні в рамках цього ж ВП № 57129344 до повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно, державним виконавцем в розумінні ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ виноситься постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) та реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Тому, в дотриманням норм чинного законодавства державним виконавцем було відкрито окреме виконавче провадження ВП № 61704353 від 02.04.2020 року з примусового виконання постанови від 02.04.2020 року ВП № 57129344 про стягнення з позивача решти (залишку) виконавчого збору у сумі 203 827,84 грн. Іншими словами - постанова про стягнення виконавчого збору була виділена з виконавчого провадження, в рамках якої вона перебувала на виконанні, в окреме виконавче провадження.
Таким чином, державний виконавець при прийнятті постанови від 02.04.2020 року ВП № 57129344 про стягнення виконавчого збору діяв у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а саме ч. 3 ст. 40 цього Закону.
При цьому, спірна постанова у ВП № 57129344 про стягнення виконавчого збору, а також постанова про відкриття виконавчого провадження від ВП № 61704353, у зв'язку з виконанням постанови про стягнення виконавчого збору прийнята одночасно - 02.04.2020 року. Наведене у свою чергу свідчить про відсутність підстав для висновку, що у даному випадку пропущений строк пред'явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
Відтак, основний та єдиний аргумент позивача, який викладений в його позовній заяві, що постанова державного виконавця від 02.04.2020 року про стягнення виконавчого збору, прийнята всупереч ст. 27 Закону № 1404-VІІІ не одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, суд вважає безпідставним, оскільки у межах спірних правовідносин застосуванню підлягає ч. 3 ст. 40 цього Закону № 1404-VІІІ, якою передбачено можливість винесення нової постанови про стягнення виконавчого збору у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.
Щодо тверджень позивача про здійснення державним виконавцем відповідної відмітки на оскаржуваній постанові щодо суми залишку виконавчого збору, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
З матеріалів справи вбачається, що в постанові про стягнення виконавчого збору від 02.04.2020 року ВП № 57129344 (яке є окремим виконавчим документом) вказано про часткове виконання рішення суду і стягнення виконавчого збору ("стягнуто виконавчий збір в сумі 821,74 грн. Залишок не стягнутого виконавчого збору становить - 203827,84 грн.") Тобто йде мова про стягнення залишку не стягнутого виконавчого збору, що обрахований від суми, щодо якої мало місце примусове стягнення за рішенням суду.
Водночас, розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню в рамках виділеного виконавчого провадження ВП № 61704353, було правильно визначено державним виконавцем, з урахуванням вже стягнутих сум виконавчого збору, що додатково підтверджується витребуваними судом документами виконавчого провадження, а саме: розпорядженнями державного виконавця про розподіл стягнутих коштів, платіжними доручення про перерахування коштів до бюджету, звітами про здійснення відрахування з доходів боржника за місцем його роботи.
Таким чином, підсумовуючи викладене у сукупності із встановленими обставинами справи та проаналізованими нормами права, судом не встановлено обставин, які б надали суду можливість пересвідчитись у протиправності оскаржуваної постанови відповідача від 02.04.2020 року ВП № 57129344 про стягнення виконавчого збору.
У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, то у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 9,72-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд,
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Повне судове рішення складено і підписано 09.10.20.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Крижопільський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ: 34625591, місцезнаходження: вул. Чабанюка, 1, смт. Крижопіль, Вінницька область, 22600).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович