Справа № 462/1936/19 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 22-ц/811/1042/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:60
15 вересня 2020 року м.Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Матяш С.І.,
з участю: позивача ОСОБА_1 ,
її представника - адвоката Мацієвської А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 03 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Друга Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею, як за спадкоємцем четвертої черги за законом в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що її право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який є рідним братом батька її (позивача) матері - ОСОБА_2 , як спадкоємця четвертої черги за законом (проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до відкриття спадщини), підтверджене постановою Апеляційного суду Львівської області від 27.06.2018 року у справі №462/5565/16, однак, звернувшись до Другої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, вона отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру, які були втрачені спадкодавцем ще за життя.
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 03 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що за наявності законних на те підстав та доведеності позовних вимог, суд безпідставно відмовив у задоволенні позову.
Зазначає, що суд вдався до правової оцінки договору міни від 22.09.1995 року - договору, на підставі якого покійний ОСОБА_3 у встановленому законом порядку зареєстрував право власності на спірну квартиру, піддавши сумніву правомірність набуття у власність спадкодавця спірної квартири.
Звертає увагу, що такі висновки суду є безпідставними і на мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки вказаний договір міни не був предметом спору в даній справі і, взагалі, з часу його укладення жодною із сторін договору не оспорювався, покійний ОСОБА_3 проживав у квартирі, яка є предметом цього договору, у встановленому законом порядку зареєструвавши своє право власності на цю квартиру, яка є чинною на сьогоднішній день, що підтверджено письмовими доказами, яким суд не дав належної правової оцінки.
Безпідставним вважає апелянт й посилання суду, як на підставу для відмови у задоволенні її позову, на порушення прав спадкоємця за заповітом - ОСОБА_4 , оскільки вона закликалась нотаріусом до прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак, у встановлений законом строк і навіть впродовж більше чотирьох років з моменту відкриття спадщини, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталась, із спадкодавцем на момент його смерті спільно не проживала, а тому не може визнаватись такою, що прийняла спадщину. Окрім того, зазначає, що слідуючи висновкам суду першої інстанції, заповіт на користь ОСОБА_4 є нікчемним, оскільки підписаний спадкодавцем, який визнаний судом недієздатним.
Наголошує, що єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 був його рідний брат - ОСОБА_2 , який відмовився від спадщини у користь своєї дочки (матері позивача), яка є племінницею спадкодавця, - ОСОБА_5 , однак, вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , так і не оформивши у встановленому порядку своїх спадкових прав на спірну квартиру, а рідна сестра спадкодавця - ОСОБА_6 , яка була його опікуном, померла раніше від свого брата.
В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи, окрім сторони позивача, не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи всі були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.
Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За загальним правилом статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи і часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст.1221 ЦК).
Відповідно до статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст.1262 ЦК).
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст.1263 ЦК).
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно (ст.1265 ЦК).
Відповідно до вимог частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Частиною першою статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом вказаного строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її ( ч.1 ст.1272 ЦК).
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК).
Статтею 1274 ЦК України передбачено право спадкоємця за законом відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Отже, законом визначено порядок прийняття спадщини та оформлення прав на спадкове нерухоме майно, якого повинні дотримуватись спадкоємці.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_3 (а.с.13,82), який на момент смерті проживав та був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві приватної власності (а.с.20, 66 ,75 ,86 зворот, 87, 90, 115).
Вказана квартира складається з двох житлових кімнат та кухні, загальною площею 41,6 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м. (а.с.67).
На момент смерті ОСОБА_3 , разом з ним у квартирі була зареєстрована з 14.11.2014 року та проживала позивач ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.16, 17, 93-94, 109-110, 115).
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена Другою Львівською державною нотаріальною конторою на підставі заяви його рідного брата ОСОБА_2 від 05.05.2016 року про відмову від прийняття спадщини на користь своєї дочки (племінниці спадкодавця) - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є матір'ю позивача і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14, 15, 17, 18, 44-46, 51-53, 81, 83).
Позивач ОСОБА_1 відноситься до четвертої черги спадкоємців за законом, як така, що проживала із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Вказаний факт встановлено постановою Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2018 року у справі №462/5565/16 (а.с.24-28).
В матеріалах спадкової справи немає інших заяв щодо прийняття спадщини, окрім як заяви рідного брата спадкодавця - ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини на користь матері позивача та заяви позивача ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, за відсутності спадкоємців першої черги за законом та за наявності живих на момент відкриття спадщини із спадкоємців другої черги за законом лише ОСОБА_2 , який відмовився від прийняття спадщини, - позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , яка, відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину.
Однак, постановою державного нотаріуса Другої Львівської державної нотаріальної контори від 07.03.2019 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1264 ЦК України на спірну квартиру у зв'язку з відсутністю у позивача оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру (а.с.22-23).
Враховуючи наведене й те, що позивач дотрималась вказаного вище позасудового порядку звернення до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, однак, їй було у вчиненні названої вище нотаріальної дії відмовлено, тому позивач не може захистити своє порушене право в інший спосіб, ніж шляхом звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.
З матеріалів справи, в тому числі й матеріалів інвентаризаційної справи та витребуваних судом архівних документів, встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за спадкодавцем ОСОБА_3 на підставі договору міни від 22.09.1995 року, Р.№4-3809, посвідченого Другою Львівською державною нотаріальною конторою, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про прийняття рішення про державну реєстрацію 12.10.2009 року (а.с.20) та реєстраційним посвідченням на квартиру, виданим Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 17.10.1995 року, про що внесено запис в реєстрову книгу №13 за реєстровим №10163 (а.с.66), а також витребуваним судом із Львівського державного нотаріального архіву договором міни від 22.09.1995 року, укладеним між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , з однієї сторони, та ОСОБА_3 , з другої сторони, за реєстровим №4-3809, посвідченим Другою Львівською державною нотаріальною конторою, згідно з яким, ОСОБА_3 взамін належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2 , яка внаслідок обміну перейшла у власність ОСОБА_8 та її неповнолітній дочці ОСОБА_4 , отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 , яка до обміну належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с.130-139).
Таким чином, суду першої інстанції було надано достатньо належних та допустимих доказів для підтвердження факту набуття спадкодавцем права власності на спірну квартиру, яка входить до спадщини, що залишилась після його смерті, а тому суд безпідставно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , вдавшись до правової оцінки договору міни від 22.09.1995 року, який не був предметом спору в даній справі, та не врахувавши, що в інший спосіб, ніж у судовому порядку, позивач не може реалізувати своїх спадкових прав по відношенню до спірного спадкового майна, чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позовних вимог позивача з наведених вище мотивів.
Безпідставними є також висновки суду першої інстанції про можливе порушення прав інших спадкоємців, не залучених до участі в розгляді даної справи, зокрема, спадкоємця ОСОБА_4 за заповітом, посвідченим 12.08.2002 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори, який є в матеріалах спадкової справи (а.с.86), оскільки ОСОБА_4 після відкриття спадщини та заведення державним нотаріусом спадкової справи повідомлялась про вчинення дій щодо прийняття спадщини, підтвердженням чого є розміщене у газеті «Високий замок» за №15 від 06.09.2016 року оголошення (а.с.85), однак, ні у встановлений законом шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини, ні протягом чотирьох років після відкриття спадщини до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталась і жодних дій щодо реалізації своїх спадкових прав на підставі вказаного заповіту не вчиняла, а тому, в силу наведених вище норм ЦК України, є такою, що не прийняла спадщини, а рідна сестра спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , яка була його опікуном, як пояснила позивач, отримавши інформацію від свого діда ОСОБА_2 , померла раніше, ніж її брат.
Таким чином, правових підстав для висновку про порушення прав та інтересів інших осіб, не залучених до участі в даній справі, в колегії суддів немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3-4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 03 лютого 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем четвертої черги за законом в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 25 вересня 2020 року.
Головуючий: Бойко С.М.
Судді: Копняк С.М.
Ніткевич А.В.