Справа № 675/1856/20
Провадження № 3-зв/675/7/2020
09 жовтня 2020 року суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Янішевська О. С., з секретарем судового засідання Беліцею М. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав заяву судді Пашкевича Романа Володимировича про самовідвід у справі № 675/1856/20, провадження № 3/675/713/2020 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
У провадженні судді Ізяславського районного суду Хмельницької області Пашкевича Романа Володимировича перебувають матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Пашкевича Р. В. заявив самовідвід по даній справі, оскільки ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство щодо працівників суду, дана справа стосується працівників Ізяславського районного суду Хмельницької області, які працюють разом з суддею Пашкевичем Р. В., що може викликати сумніви у його неупередженості та об'єктивності розгляду справи.
Суддя Пашкевича Р. В. у своїй заяві про самовідвід просить розглянути вказану заяву за його відсутності.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Згідно з ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
За вимогами ст. 248 цього Кодексу розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а тому вважаю, що заява про відвід має бути розглянута по суті.
Згідно практики Європейського суду з прав людини деякі адміністративні справи за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України»).
У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня норма, яка передбачає поняття «відвід судді» та порядок розгляду заяв про відвід (самовідвід), тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінально-процесуальному законодавстві.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь в кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді останній заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
У відповідності до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01 січня 2001 року незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
У п. п. 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (заява № 33949/02) зазначається, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до п. п. 1, 2, 6 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов'язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.
Та обставина, що дана справа стосується працівників Ізяславського районного суду Хмельницької області, які працюють разом з суддею Пашкевичем Р. В., може викликати сумнів у безсторонності судді, не забезпечить наявність необхідної довіри до суду та поставить під сумнів будь-яке судове рішення, прийняте у справі.
Таким чином, вважаю за необхідне задовольнити заяву судді Пашкевича Р. В. про самовідвід у справі № 675/1856/20, провадження № 3/675/713/2020 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 248 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 75, 80, 81, 82 КПК України, суддя
Заяву судді Пашкевича Романа Володимировича про самовідвід у справі № 675/1856/20, провадження № 3/675/713/2020 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення задовольнити.
Адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 передати до канцелярії суду для проведення повторного автоматичного розподілу з метою визначення іншого судді.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О. С. Янішевська