30.09.2020 Справа №607/16384/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
присяжних Чорної О.-М.Є.,
Веселович Т.Я.
за участю секретаря Мотиль Б.І.
прокурора Воловник М.В.
представника психіатричного закладу, лікаря-психіатра Сотника В.О.
особи, яка підлягає примусовій госпіталізації ОСОБА_1
заінтересованої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою лікаря-психіатра Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку , -
Лікар-психіатр Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради звернувся в суд із заявою про госпіталізацію гр. ОСОБА_1 в КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради, у примусовому порядку.
В судовому засіданні представник Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради, Сотник В.О. заяву підтримав і пояснив, що гр. ОСОБА_1 страждає на тяжкий психічний розлад, внаслідок чого не може дати усвідомлену згоду на госпіталізацію в психіатричний стаціонар.
Прокурор заяву про госпіталізацію гр. ОСОБА_1 у примусовому порядку в КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради без його згоди підтримала, висловивши думку про доцільність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.
ОСОБА_1 в судовому засіданні думку щодо госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку не висловлював.
ОСОБА_2 в судовому засіданні вважає, що її сина ОСОБА_1 слід госпіталізувати у примусовому порядку в КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради, оскільки його поведінка є небезпечною для нього самого та оточуючих. Також повідомила, що її син останнім часом змінився в поведінці, не приймає ліків, не спить вночі, приносить додому сміття, не може себе самостійно обслужити. Також зазначила, що її син хворіє із 1997 р., неодноразово лікувався, останній раз пройшов курс лікування у 2015 році.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , із 1997 року перебуває на диспансерному обліку в лікаря-психіатра амбулаторно-поліклінічного відділення Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні з діагнозом: параноїдна шизофренія, безперервний перебіг, галюцинаторне збудження.
Як вбачається із висновку комісії лікарів-психіатрів Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради, ОСОБА_1 26.09.2020 р. доставлений швидкою допомогою в зв'язку з помітним погіршенням психічного стану, перестав слідкувати за своїм зовнішнім виглядом, тікає з дому, блукає по місту, шукає сміття та приносить його додому, відмовляється від прийому їжі, вживає принесені з вулиці недоїдки, заявляє матері, що його хочуть отруїти, не спить по ночах, став тривожний, негативістичний, впертий. Останні 2 тижні зовсім не спілкується з матір'ю, щось шепоче до себе, що послужило причиною для звернення за медичною допомогою.
Комісія прийшла до висновку, що пацієнт ОСОБА_1 потребує госпіталізації до психіатричного закладу в примусовому порядку без його усвідомленої згоди у зв'язку з наявністю у нього тяжкого психічного розладу, внаслідок якого вчиняє і виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою небезпеку для оточуючих та суттєве погіршення стану здоров'я в разі, якщо особі не буде надана психіатрична допомога.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2002 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано недієздатним.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №602 від 10 липня 2002 року опікуном на недієздатним ОСОБА_1 встановлено його матір - ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 року, особа, яка страждає на психічний розлад може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди, якщо її обстеження або лікування можливе лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Відповідно до вимог ч.1,2 ст.342 ЦПК України, залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Рішенням Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 1-1/2016, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини першої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-ІП, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положенням частини другої цієї статті стосовно госпіталізації особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра без судового контролю.
Відповідно до частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України вказав такий порядок виконання цього рішення: до моменту законодавчого врегулювання питання забезпечення судового контролю за госпіталізацією до психіатричного закладу недієздатної особи на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра така госпіталізація можлива лише за рішенням суду.
Закон України «Про психіатричну допомогу» виходить із презумпції психічного здоров'я особи і таких принципів надання психіатричної допомоги, як законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.
Стаття 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає одне з найголовніших прав людини-право на свободу, п."е" цієї статті дозволяє законне затримання психічно хворих як з метою їх ізоляції від суспільства, так і з метою покращення їх стану.
Так, у ст.5 Конвенції встановлено, які вимоги повинні бути дотримані, при затриманні особи, як душевнохворої, а саме: необхідно довести стан психічного розладу; розлад повинен бути таким і такої інтенсивності, щоб було виправданим поміщення особи до лікарні; знаходження в лікарні не може продовжуватися при припиненні такого розладу. Ці ж принципи повинні бути дотримані і при вирішенні питання про госпіталізацію особи в психіатричний заклад в примусовому порядку.
Надані та оцінені суду докази підтверджують необхідність госпіталізації ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку.
Аналізуючи в сукупності вищенаведені обставини, суд вважає, що слід госпіталізувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , без його усвідомленої згоди на стаціонарне лікування до Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265, 339-342 ЦПК України, ст.13-16 Закону України «Про психіатричну допомогу», суд, -
Заяву лікаря-психіатра Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку - задовольнити.
Госпіталізувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , у примусовому порядку в Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради для надання відповідної психіатричної допомоги в умовах стаціонарного лікування.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 05 жовтня 2020 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан
ПРИСЯЖНІ О.-М.Є.ЧОРНА
Т.Я.ВЕСЕЛОВИЧ