23.09.2020 Справа №607/5492/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
за участю секретаря Мотиль Б.І.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої щомісячної грошової допомоги, -
Управління соціальної політики Тернопільської міської ради звернулося в суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просять стягнути з відповідача на їх користь надміру виплачену допомогу в сумі 24 427,62 грн., а також 2 102 грн. судового збору, сплаченого ними при зверненні із позовом в суд.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 10 березня 2016 року, а також 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась в Управління соціальної політики Тернопільської міської ради із заявами про призначенням їй щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним. Рішенням Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про призначення допомоги від 23.03.2016 року, відповідачу було призначено щомісячну грошову допомогу із 01.03.2016 року по 28.02.2017 року в розмірі 1 378,00 грн. щомісячно. Крім цього, рішенням Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про призначення допомоги від 12.05.2017 року відповідачу було призначено щомісячну грошову допомогу, з 01.04.2017 р. по 30.04.2017 р. в розмірі 1 544 грн. щомісячно, та з 01.05.2017 р. по 31.03.2018 р. в розмірі - 1 624,00 грн. щомісячно. При призначенні допомог відповідач була попереджена спеціалістами Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про відмову в призначенні або припиненні виплати призначеної допомоги та про повернення надміру нарахованих коштів у разі подання недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім'ї, зміни обставин, які можуть вплинути на отримання допомоги. В заявах від 10.03.2016 року №913561 та від 28.04.2017 року № 915469 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг ОСОБА_1 поставила свій підпис, усвідомлюючи, що надання неточних чи неповних відомостей тягне за собою відповідальність. За результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, Управлінням західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області було встановлено, що ОСОБА_1 перебувала за межами України та не надала інформацію щодо зміни місця проживання, а також не здійснювала догляд за своєю дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак не мала права на отримання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним. Після цього, відповідачу було припинено надання вказаної грошової допомоги та був проведений перерахунок. Сума надміру нарахованої щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, за періоди з березня 2016 року по червень 2016 року; з жовтня 2016 року по лютий 2017 року; з квітня 2017 року по грудень 2017 року склала - 24 427,62 грн., яку позивач просить стягнути із відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав суду відзив на позовну заяву у якому вказує на те, що ОСОБА_1 у певних періодах часу з 01.04.2017 р. по 31.03.2018 р. перебувала за межами України разом із своєю донькою, яка потребує постійного стороннього догляду ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою лікування дитини - інваліда. На підтвердження цього, відповідач надав довідку про те, що станом на 2017-2018 роках ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано житло для проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки від 26.02.2016 року, виданої лікарнею ім. Папи Іоана XXIII м. Бергамо, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на диспансерному обліку в психіатрії з червня 2015 року з приводу затримки розумового розвитку середнього ступеня із затримкою розвитку мовлення та емоційно-вольовою нестабільністю. Вважає, що виїзди ОСОБА_1 та її хворої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України з метою лікування, реабілітації чи проведення профілактичних оглядів не можуть бути підставою для припинення виплати гарантованої державою допомоги. Аналогічна правова позиція є висловлена у постанові Верховного Суду у справі № 607/15003/16-ц від 01.08.2019 року У задоволенні позову просить відмовити.
Представник Управління соціальної політики Тернопільської міської ради в судове засідання не з'явився, подав суду заяву із клопотанням про розгляд справи у відсутності їх представника, позовні вимоги підтримують повністю та просять суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та проти їх задоволення заперечили із мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив.
Відповідно до Висновку лікарської комісії щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу від 19.07.2012 року №42, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом І групи підгрупи «А» внаслідок психічного розладу довічно та проживає разом з матір'ю - ОСОБА_1 , яка постійно здійснює догляд за хворою і проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії ТЕР № 164619, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом 1 групи з дитинства довічно і за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг від 10.03.2016 №913561 і доданих до неї документів, рішенням Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про призначення допомоги від 23.03.2016 р. ОСОБА_1 була призначена щомісячна грошова допомога із 01.03.2016 р. по 28.02.2017 року в розмірі 1 378,00 грн. щомісячно.
Відповідно до заяви від 28.04.2017 р. № 915469 і доданих до неї документів, згідно з рішенням Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про призначення допомоги від 12.05.2017 року ОСОБА_1 була призначена щомісячна грошова допомога, з 01.04.2017 р. по 30.04.2017 р. в розмірі 1 544 грн. щомісячно, та з 01.05.2017 р. по 31.03.2018 р. в розмірі - 1 624,00 грн. щомісячно.
В Управлінні соціальної політики Тернопільської міської ради Управлінням західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області було проведено ревізію використання коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату комунальних послуг.
За результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, Управлінням західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області було складено Акт №04-22/3 від 28.03.2018 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 перебувала за межами України та не надала інформацію щодо зміни місця проживання, а також не здійснювала догляд за своєю дочкою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і відповідно не мала права на отримання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним.
Внаслідок цього, ОСОБА_1 припинено надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним та проведено перерахунок, згідно якого сума надміру нарахованої щомісячної грошової допомоги, за періоди з березня 2016 року по червень 2016 року; з жовтня 2016 року по лютий 2017 року; з квітня 2017 року по грудень 2017 року, склала - 24 427,62 грн.
Згідно наданої ОСОБА_1 . Довідки, станом на 2017-2018 рр. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано житло для проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки від 26.02.2016 року, виданої лікарнею ім. Папи Іоана XXIII м. Бергамо, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на диспансерному обліку в психіатрії з червня 2015 року з приводу затримки розумового розвитку середнього ступеня із затримкою розвитку мовлення та емоційно-вольовою нестабільністю.
Згідно наданої представником відповідача інформації про перетин кордону, що підтверджено видбитками штампів у закордонному паспорті, ОСОБА_1 разом із своєю дочкою ОСОБА_3 спільно перетинали кордон у наступні дати: 29.02.2016 р., 19.03.2016 р., 02.09.2016 р., 05.10.2016 р., 14.09.2017 р., 14.08.2018 р., 05.09.2018 р.
Виїзди ОСОБА_1 та її хворої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України були зумовлені лікуванням останньої, проходження нею реабілітації, проведення профілактичних оглядів, відтак не можуть бути підставою для припинення виплати гарантованої державою допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 607/15003/16-ц від 01.08.2019 р.
Відповідно до п.1 «Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 року № 1192 з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок) зазначається, що щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, яким за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, надається відповідно до статті 5 Закону України “Про психіатричну допомогу” у грошовій формі. Пунктом 4 зазначеного порядку передбачено, що допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновок лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду і здійснює догляд за ним. Згідно із абз1 п.п.4 п.8 зазначеного порядку передбачено, що виплата допомоги на догляд припиняється у разі, коли: сталися зміни у складі сім'ї у зв'язку із смертю або зміною місця проживання інваліда І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу чи особи, якій надається допомога на догляд.
За змістом ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч.1 ст.1215 ЦК України, не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Таким чином, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Суд вважає, що неповідомлення ОСОБА_1 позивача про тимчасовий виїзд за кордон з метою лікування своєї дочки ОСОБА_3 не може свідчити про недобросовісність ОСОБА_1 в отриманні вказаного виду грошової допомоги по догляду за дочкою інвалідом, відмову у догляді чи залишенні її напризволяще, а тому суд вважає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені. Крім цього, суд вважає, що твердження позивача про те, що відповідач не здійснювала догляд за своєю дочкою-інвалідом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак не мала права на отримання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 постійно здійснює догляд за своєю дочкою-інвалідом, у тому числі шляхом її лікування та проходження реабілітації у медичних закладах за кордоном, що підтверджено зазначеними та дослідженими судом доказами.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст..4, 13, 82, 141, 263, 265 ЦПК України, ЦК України, суд, -
У задоволенні позову Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої щомісячної грошової допомоги особі, відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 29 вересня 2020 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан