07.10.2020 Справа №607/3195/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Сташків Н.М.,
за участі секретаря судового засідання Облещук О.В.,
у відсутності учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів,-
Позивач ОСОБА_1 20 лютого 2020 року пред'явила до суду позов до відповідача ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, які стягуються з відповідача в її користь на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми на Ѕ частку від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку для кожної дитини, та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 187049,83 грн. Зазначені позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 січня 2016 року стягнуто з відповідача в її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 16 вересня 2015 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Вважає, що аліменти у розмірі Ѕ частини від заробітку (доходу) відповідача будуть більш повно забезпечувати права їх спільних дітей на утримання від батька та матеріальне забезпечення їх повноцінного розвитку. Відповідач ОСОБА_2 з березня 2018 року аліменти на утримання дітей не сплачує. Єдина одноразова сплата у розмірі 8000 грн. надійшла від нього у жовтні 2019 року. Тому позивач вважає, що має право на стягнення пені за прострочення сплати аліментів. З березня 2018 року по січень 2020 року загальна сума пені у зв'язку з простроченням сплати аліментів становить 187049,83 грн. З цих підстав позивач просила задовольнити позов.
Ухвалою судді від 24 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін на 23 березня 2020 року на 12 год.
У зв'язку з неявкою сторін у вказану дату та час розгляд справи відкладено на 22 квітня 2020 року на 16 год. 30 хв.
22 квітня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Козири Л.Л. надійшла заява про відкладення розгляду справи.
У зв'язку з цим розгляд справи відкладено на 20 травня 2020 року на 16 год.
08 травня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Козири Л.Л. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у відповідача відсутній постійний щомісячний дохід, оскільки він не має постійного місця роботи. Кожних три місяці відповідач перебуває за кордоном, де отримує мінливий дохід без офіційного працевлаштування. З цих підстав представник відповідача вважає, що визначення суми аліментів у відсотковому розмірі від доходу є неможливим. Однак, відповідач усвідомлює, що визначений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 січня 2016 року розмір аліментів у твердій грошовій сумі 1800 грн. щомісячно є недостатнім для повноцінного фінансового забезпечення його дітей. Тому не заперечує проти збільшення розміру твердої грошової суми до 1500 грн. на кожну дитину. Щодо позовних вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, то відповідач вважає їх безпідставними та надуманими. Зазначає, що сторони після офіційного розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім'єю до 23 січня 2020 року. Відповідач повністю забезпечував сім'ю фінансово та виїжджав на заробітки за кордон. Кошти на утримання сім'ї передавав готівкою через знайомих осіб. В період перебування в Україні проживав разом із сім'єю у м. Тернополі та працював неофіційно будівельником у сторонніх осіб. Крім фінансового забезпечення життєдіяльності дітей, відповідач постійно піклувався про оздоровлення дітей та надавав кошти на додаткові витрати. Зокрема, 22 лютого 2020 року надав нотаріально засвідчене зобов'язання повністю оплатити поїздку свого сина ОСОБА_3 до країн Євросоюзу. 23 січня 2020 року відповідач виїхав на проживання до своїх батьків у Львівську область, тому сплатив позивачу 22 квітня 2020 року аліменти на утримання дітей авансом у розмірі 18000 грн. На підтвердження обставин, викладених у відзиві представником відповідача долучено копію квитанції про сплату аліментів від 22 квітня 2020 року, копію квитанції з обмінного пункту від 02 серпня 2019 року, з якої вбачається проведення позивачем обмінно-валютних операцій на суму 20000 шведських крон або 2000 євро, які були передані відповідачем позивачу 01 серпня 2019 року. Посилаючись на наведене, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.
Разом із відзивом відповідач подав клопотання про витребування доказів, яке у подальшому підтримала його представник у судовому засіданні 20 травня 2020 року, в якому це клопотання розглянуте судом та в його задоволенні відмовлено відповідно до ухвали, яка занесена до протоколу судового засідання, а також клопотання про виклик свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
У зв'язку з наданням позивачу строку для подачі відповіді на відзив судове засідання, призначене на 20 травня 2020 року на 16 год., відкладено на 24 червня 2020 року на 15 год. 30 хв.
24 червня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бригідир І.В. подав відповідь на відзив. Щодо зміни способу стягнення аліментів із твердої суми на частку від заробітку зазначив, що заперечення відповідача про неможливість змінити спосіб стягнення аліментів на трьох дітей через мінливий характер роботи, відсутність постійного щомісячного доходу суперечить законодавству України, зокрема, частинні 3 ст. 181 СК України, якою право вибору способу стягнення аліментів віднесено до прав саме того з батьків, з ким проживає дитина. Крім цього, спосіб стягнення аліментів також визначається з ініціативи одержувача аліментів. Також, представник позивача зазначає, що після 2015 року сторони не проживають разом та не ведуть спільного господарства. Доводи відповідача про проживання разом з позивачем однією сім'єю та фінансове забезпечення дітей не підтверджуються будь-якими доказами. Квитанції обміну валют не є доказами сплати відповідачем аліментів на утримання дітей. Кошти, які відповідач передав за кілька тижнів до свого приїзду в Україну, були передані ним, оскільки він не хотів їхати через кордон, маючи на рахунках кошти, які потрібно було декларувати. Вказані кошти були повністю передані відповідачу по його приїзду в Україну. Відповідач не надав жодних коштів із вказаної суми на утримання дітей. Копія заяви-дозволу не виїзд сина за кордон із гарантуванням фінансового забезпечення є стандартною формою такого роду дозволів і така заява не доводить факту сплати аліментів на утримання дітей, як і не свідчить про виконання батьком своїх обов'язків щодо утримання дітей.
23 червня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Козири Л.Л. надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка мотивована відсутністю міжобласного пасажирського сполучення у зв'язку з карантином, у зв'язку з чим розгляд справи, призначений на 24 червня 2020 року на 15 год. 30 хв., відкладено на 17 липня 2020 року на 12 год.
17 липня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Козири Л.Л. знову надійшла заява про відкладення розгляду справи, мотивована незадовільним станом її здоров'я, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 07 вересня 2020 року на 11 годину 20 хвилин.
04 вересня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Козири Л.Л. надійшла чергова заява про відкладення розгляду справи, мотивована перебуванням міста Тернополя у «червоному» рівні епідемічної небезпеки поширення COVID-19 та забороною роботи громадського транспорту. Розгляд справи відкладено на 07 жовтня 2020 року на 14 годину 30 хвилин.
06 жовтня 2020 року відповідач ОСОБА_2 особисто через канцелярію суду подав заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись перебуванням міста Тернополя у «червоному» рівні епідемічної небезпеки поширення COVID-19, а також на необхідність подання доказів.
07 жовтня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Козири Л.Л. в черговий раз надійшла заява про відкладення розгляду справи, мотивована її перебуванням на самоізоляції через близький контакт з особами, у яких діагностовано COVID-19.
Беручи до уваги неодноразовість заявлення клопотань стороною відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи, що перебування міста Тернополя у «червоному» рівні епідемічної небезпеки поширення COVID-19 не стало перешкодою відповідачу ОСОБА_2 06 жовтня 2020 року, напередодні призначеної дати розгляду справи, особисто прибути до суду, зважаючи на те, що відзив на позов він подав ще 08 травня 2020 року і всі докази відповідно до ч. 3 ст. 83 ЦПК України мали бути подані відповідачем разом із відзивом, відповідач має право захищати свої права в судовому засіданні самостійно, вільний в обранні представника, та не позбавлений права обрати представника, з урахуванням епідемічної ситуації в країні, у межах міста Тернополя, враховуючи, що будь-яких доказів на обгрунтування клопотань відповідача та його представника не долучено, зважаючи на строки розгляду справи, встановлені законом, суд вважає ці клопотання необгрунтованими, а підстави відкладення розгляду справи відсутні.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представникадвокат Бригідир І.В. подали заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, розглянувши справу в їхній відсутності.
За вказаних обставин відповідно до ст. 223 ЦПК України відсутні перешкоди для розгляду справи по суті та суд вважає можливим її розгляд у відсутності учасників справи.
Судом досліджено надані сторонами докази, на підставі яких установлено такі обставини.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 січня 2016 року стягнуто з відповідачав користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 600 грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 16 вересня 2015 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
На підставі вказаного рішення 13 січня 2016 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист.
Як убачається з довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб №69 від 8 лютого 2020 року, виданої ПП «Перспектива», ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 , разом з нею зареєстровані: син - ОСОБА_3 , дочка - ОСОБА_4 та дочка - ОСОБА_5 .
З відповіді головного державного виконавця Зборівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Непрілого М.Є. №3669 від 13 лютого 2020 року вбачається, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №50864798 від 12 січня 2017 року з виконання виконавчого листа №607/15674/15-ц від 13 січня 2016 року про стягнення зі ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі по 600 грн. на кожну дитину, щомісячно до досягнення ними повноліття, починаючи з 16 вересня 2015 року. Згідно з розрахунком заборгованості за аліментами від 13 лютого 2020 року заборгованість станом на 01 лютого 2020 року становить 52001 грн.
Як слідує з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 , підписаного головним державним виконавцем Зборівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Непрілим М.Є., заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2020 року становить 52001 грн.
З наданої відповідачем копії квитанції № 3996681214 від 22 квітня 2020 року вбачається, що 22 квітня 2020 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок ОСОБА_1 18000 гривень; призначення платежу - аліменти за січень - жовтень 2020 року. Вказана копія відповідачем не засвідчена відповідно до вимог ст. 95 ЦПК України.
Також з наданої відповідачем копії нотаріально посвідченої заяви від 21 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 повністю взяв на себе фінансове забезпечення та оплату витрат, пов'язаних з поїздками за кордон свого сина ОСОБА_3 . Вказана копія відповідачем не засвідчена відповідно до вимог ст. 95 ЦПК України.
Крім того, відповідачем надані, також не засвідчені, копії його трудової книжки та паспорта для виїзду за кордон з відмітками про перетин кордону України. При цьому, копія трудової книжки виконана в такий спосіб, що записи піддаються лише частковому прочитанню.
Заперечуючи проти позову, відповідачем було подане письмове клопотання про виклик свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . У клопотанні зазначено, що боргових зобов'язань зі сплати аліментів у відповідача перед позивачем немає і є достатньо широке коло осіб, які можуть це підтвердити. Для з'ясування всіх обставин справи відповідач просив викликати в судове засідання вищезазначених свідків. Оскільки у клопотанні не зазначено, які саме обставини можуть підтвердити ці свідки, про які обставини, що мають значення для справи, їм відомо, зважаючи на те, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, для розгляду зазначеного клопотання відповідач у судове засідання жодного разу не з'явився, відтак цього клопотання не підтримав, не обґрунтував необхідності допиту зазначених осіб, суд вважає вказане клопотання необґрунтованим та безпідставним.
До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:
Згідно з ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з вимогами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Судом установлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 січня 2016 року зі ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 600 грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 16 вересня 2015 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Позивач у позовній заяві посилається не те, що аліменти у розмірі Ѕ частини від заробітку (доходу) відповідача будуть більш повно забезпечувати права їх спільних дітей на утримання від батька та матеріальне забезпечення їх повноцінного розвитку.
Судом не встановлено жодних доказів про те, що відповідач за своїм станом здоров'я чи матеріальним становищем не може сплачувати аліменти на неповнолітніх дітей в розмірі Ѕ частини всіх його доходів (заробітку).
Позивач вправі одержувати аліменти у частці від доходу відповідача відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України.
У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Твердження представника відповідача про те, що визначення суми аліментів у відсотковому розмірі від доходу є неможливим, оскільки у відповідача відсутній постійний щомісячний дохід є такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки стаття 181 СК України, якою визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину, не пов'язує право одержувача аліментів на їх визначення у частці від заробітку платника аліментів із наявністю чи відсутністю в нього постійного щомісячного доходу.
Таким чином, судом установлено наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, та визначення їх у частці від заробітку відповідача.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач є молодим здоровим чоловіком, жодних доказів про проблеми зі здоров'ям суду надав, про наявність інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина суду не повідомив, доказів із приводу матеріального становища, яке б унеможливлювало сплату аліментів у розмірі 1/2 частини заробітку на трьох дітей, не надав, судом таких доказів не здобуто.
За вказаних обставин суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів слід задовольнити, змінивши спосіб стягнення аліментів, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначивши їх у в розмірі Ѕ частки всіх видів його заробітку (доходу),але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили, до досягнення дітьми повноліття.
Позивачем заявлено вимоги також і про стягнення ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення аліментів.
Відповідно до статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1 х 1 % х Q1)+(A2 х 1% х Q2)+……….(An х 1% х Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц, повинні бути враховані при застосуванні норм права до спірних правовідносин у даній справі.
Відповідно до п. 22 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 Сімейного кодексу відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Згідно з ч. 2 ст. 196 Сімейного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів підлягають до часткового задоволення.
Так, судом установлено, що з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 , підписаного головним державним виконавцем Зборівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Непрілим М.Є. вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2020 року становить 52001 грн.
Позивачем виконано розрахунок пені за період з березня 2018 року по січень 2020 року.
Однак, як вбачається із вказаного розрахунку він виконаний на підставі формули:
?p=(A1 х 1 % х Q1)+(A2 х 1% х Q2)+……….(An х 1% х Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за період з вказаного місця по 19 лютого 2020 року;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за період з вказаного місця по 19 лютого 2020 року;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за період з останнього місяця по 19 лютого 2020 року.
Таким чином, судом встановлено, що вказаний розрахунок позивачем виконано за іншою формулою, ніж наведеною у правовій позиції, викладеній у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц.
З цих підстав суд сам здійснює розрахунок пені за період з березня 2018 року по січень 2020 року.
Місяць та рікРозмір аліментів, які підлягали сплатіСплачені аліментиСукупний розмір заборгованості зі сплати аліментівКількість днів простро-чення у місяціРозмір нарахованої пені у вказаному місяці
Березень 2018 року1800 грн.0 грн.1800 грн.31558 грн.
Квітнень 2018 року1800 грн.0 грн.3600 грн.30540 грн.
Травень 2018 року1800 грн.0 грн.5400 грн.31558 грн.
Червень 2018 року1800 грн.0 грн.7200 грн.30540 грн.
Липень 2018 року1800 грн.0 грн.9000 грн.31558 грн.
Серпень 2018 року1800 грн.0 грн.10800 грн.31558 грн.
Вересень 2018 року2723,50 грн.0 грн.13523,50 грн.30817,05 грн.
Жовтень 2018 року2916 грн.0 грн.16439,50 грн.31903,96 грн.
Листопад 2018 року2916 грн.0 грн.19355,50 грн.30874,80 грн.
Грудень 2018 року3040,50 грн.0 грн.22396 грн.31942,56 грн.
Січень 2019 року3040,50 грн.0 грн.25436,50 грн.31942,56 грн.
Лютий 2019 року3040,50 грн.0 грн.28477 грн.28851,34 грн.
Березень 2019 року3040,50 грн.0 грн.31517,50 грн.31942,56 грн.
Квітнень 2019 року3040,50 грн.0 грн.34558 грн.30912,15 грн.
Травень 2019 року3040,50 грн.0 грн.37598 грн.31942,56 грн.
Червень 2019 року3040,50 грн.0 грн.40639 грн.30912,15 грн.
Липень 2019 року3177 грн.0 грн.43816 грн.31984,87 грн.
Серпень 2019 року3177 грн.0 грн.46993 грн.31984,87 грн.
Вересень 2019 року3177 грн.0 грн.50170 грн.30953,10 грн.
Жовтень 2019 року3177 грн.8000 грн.42170 грн.31984,87 грн.
Листопад 2019 року3177 грн.0 грн.45347 грн.30953,10 грн.
Грудень 2019 року3327 грн.0 грн.48674 грн.311031,37 грн.
Січень 2020 року3327 грн.0 грн.52001 грн.311031,37 грн.
Таким чином, загальний розмір неустойки (пені) за прострочення аліментів відповідача ОСОБА_2 за період з березня 2018 року по січень 2020 року становить 19277,24 грн.
Заперечення представника відповідача про те, що відповідач повністю забезпечував сім'ю фінансово, виїжджаючи на заробітки за кордон, передавав кошти на утримання сім'ї готівкою через знайомих осіб не підтверджуються жодними доказами.
Долучені до відзиву копії квитанцій про обмін валюти, а також копія паспорта з відмітками про виїзд відповідача за кордон, не є належними доказами сплати відповідачем аліментів на утримання дітей. Крім того, усі долучені до відзиву копії документів не засвідчені відповідно до вимог ст. 95 ЦПК України.
Натомість існування заборгованості за аліментами за період з березня 2018 року до січня 2020 року в розмірі 25001 грн. підтверджені розрахунком заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 станом на 13 лютого 2020 року, виконаним державним виконавцем та його відповіддю №3669 від 13 лютого 2020 року.
Сплата 22 квітня 2020 року відповідачем позивачу аліментів на утримання дітей за січень - жовтень 2020 року у розмірі 18000 грн. не виключає існування заборгованості зі сплати аліментів за період з березня 2018 року до січня 2020 року.
Відсутність офіційного працевлаштування відповідача не доводить відсутності його вини у несвоєчасній та не в повному обсязі сплаті аліментів.
За таких обставин відповідачем не доведено відсутності його вини у виникненні заборгованості за аліментами.
Судом установлено, що загальна сума пені у зв'язку з простроченням сплати аліментів становить 19277,24 грн. Вказана сума не перевищує ста відсотків заборгованості відповідача зі сплати аліментів. Наведене повністю відповідає вимогам статті 196 СК України.
Таким чином, судом установлено наявність підстав для стягнення з відповідача пені у зв'язку з простроченням сплати аліментів у розмірі 19277,24 грн.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача в її користь 19277,24 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути 840,80 гривень судового збору в дохід держави.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 137, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів - задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, стягнутих на підставі виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/15674/5-ц від 13 січня 2016 року про стягнення зі ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 600 грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 16 вересня 2015 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітньої дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі Ѕ частки заробітку (доходу),але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили, до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути зі ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 19277 (дев'ятнадцять тисяч двісті сімдесят сім) гривень 24 (двадцять чотири) копійки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_2 в користь держави судовий збір у розмірі 840,80 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Головуючий суддяН. М. Сташків