09 жовтня 2020 р.Справа № 656зп-20/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову,
08.10.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову до пред'явлення позову, у якій просить:
- зупинити дію індивідуального акту - Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 № 2333 від 15.09.2020 року.
В обґрунтування заяви зазначено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №2079 від 17.08.2020 року призначено службове розслідування з метою встановлення причин та умов виходу з ладу двигуна В-59У (заводський номер НОМЕР_2 ).
За результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 видано Наказ № 2333 від 15.09.2020 року, яким на підставі Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на заявника накладено дисциплінарне стягнення-догана, заявника притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 32955,00 грн., а також позбавлено премії за вересень 2020 року.
Також заявником зазначено, що проведення службового розслідування в Збройних Силах України проводиться на підставі наказу Міністра Оборони України №608 від 21.11.2017 року, тобто службове розслідування проведено з порушенням зазначеного наказу.
З матеріалами службового розслідування заявника не ознайомлено під розпис.
До матеріалів службового розслідування не додано його функціональні обов'язки.
Оскільки заявника притягнуто до дисциплінарної відповідальності, то крім службового розслідування, повинна бути проведена і службова перевірка.
З актом службового розслідування і матеріалами заявника не ознайомлено. Не ознайомлено також з розрахунком суми заподіяної матеріальної шкоди, що стягується. Чим порушено розділ IV, ч. 3 (права особи стосовно якої проводиться службове розслідування).
Отже, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення його порушених прав та інтересів, за захистом яких він буде звертатись до суду.
Вирішуючи по суті заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Частинами 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову судом надається оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
З урахуванням викладеного, на цій стадії, до пред'явлення позову, у суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність наказу суб'єкта владних повноважень та порушення ним прав або інтересів заявника, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, а тому суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150-154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський