Справа № 567/455/20
24 червня 2020 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Клімович О.О.
з участю відповідача ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Кордиша А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острозі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,
До Острозького районного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її користь на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 3 000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення донькою повноліття, мотивуючи позов тим, що з 27.08.2014 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем та від спільного подружнього життя у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження якої вона записана матір'ю, а відповідач - батьком. Відповідно до рішення Острозького районного суду Рівненської області від 25.10.2018 року шлюб між ними розірваний.
Зазначає, що донька проживає разом з нею, перебуває на повному її утриманні, так як вони з відповідачем проживають окремо. Відповідач участі в матеріальному утриманні їхньої спільної доньки не бере, внаслідок чого вона змушена звернутися до суду з даним позовом.
Вона не має можливості надати для доньки належне утримання, достатнє для її віку, оскільки вона ніде не працює, тому самотужки утримувати доньку не має змоги. Власного нерухомого, рухомого майна вона не має, грошові заощадження відсутні, вкладів на банківських рахунках, додаткових джерел доходу позивачка не має.
Зазначила, що їй відомо, що відповідач працює на будівництві в м.Києві від чого отримує нерегулярний мінливий дохід, який використовує для власних потреб, відтак має можливість та зобов'язаний надавати матеріальну допомогу їхній спільній доньці, так як має рівні з нею обов'язки по її утриманню. Стан здоров'я відповідач має добрий, хронічних захворювань та інвалідності, інших утриманців не має. Стосовно наявності у відповідача рухомого чи нерухомого майна достовірних відомостей позивачка не має.
Зазначаючи, що між ними відсутня домовленість щодо утримання їхньої спільної малолітньої доньки, просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 08.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання позивач не з'явилась, подала до суду заяву в якій вказала, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу у її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.178 ЦПК України подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що заявлені позовні вимоги позивачки про стягнення з нього аліментів на утримання доньки в розмірі 3000 грн. визнає частково. Зазначив, що він офіційно не працює, нерегулярно час від часу виконує некваліфіковані будівельні роботи для знайомих, від чого отримує нерегулярний та мінливий дохід. Вказав, що він регулярно та систематично надає матеріальну допомогу для доньки, як в натуральній так і в грошовій формі, зокрема він купував для доньки одяг, іграшки, продукти харчування у час коли донька проживала з ним. Зазначив, що з часу погіршення відносин між ним та позивачкою він перераховував та перераховує грошові кошти для доньки по даний час. Вказав, що він бере постійну та належну матеріальну участь в утриманні їхньої спільної доньки ОСОБА_3 . Зазначив, що власного нерухомого, рухомого майна, грошових заощаджень не має, стан здоров'я має добрий, інших утриманців у нього не має. Він погоджується щодо стягнення з нього аліментів на користь позивачки, на утримання малолітньої доньки в мінімальному розмірі - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В іншій частині вважає позовні вимоги завищеними та жодним чином не обґрунтовані.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги позивачки визнав частково, згоден на стягнення аліментів з нього на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Представник позивача - адвокат Кордиш А.А. в судовому засіданні пояснив, що позивач заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 визнає частково. Зазначив, що його довіритель перебував з позивачкою у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає разом з позивачкою. Вказав, що його довіритель не зважаючи на те, що офіційно не працює, час від часу займається будівельними роботами, за що отримує нерегулярний та мінливий дохід, однак регулярно, починаючи з 2016 року надавав та надає для позивачки матеріальну допомогу на утримання доньки, як в натуральній так і в грошовій формі. Вказав, що його довіритель власного нерухомого, рухомого майна, грошових заощаджень не має, стан здоров'я має добрий, інших утриманців не має. Він погоджується щодо стягнення з його довірителя аліментів на користь позивачки, на утримання малолітньої доньки в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В іншій частині вважає позовні вимоги позивачки завищеними не обґрунтованими.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд, заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи та надані сторонами докази, з'ясувавши всі обставини справи у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.08.2014 року, який на даний час розірваний відповідно до рішення Острозького районного суду Рівненської області № 567/885/18 від 25.10.2018 року, яке набрало законної сили 04.12.2018 року (а.с.10-11).
Під час спільного подружнього життя у позивачки та відповідача народилась донька - ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є відповідач ОСОБА_1 та позивачка ОСОБА_2 (а.с.9).
Відповідно до довідки Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області № 424 від 08.04.2020р. позивачка ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 зареєстровані в с.Бродівське Острозького району Рівненської області (а.с.12).
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачка з донькою проживає окремо від відповідача.
Згідно листа Територіального сервісного центру № 5641 РСЦ МВС в Рівненській області №31/17/5641-890 від 29.05.2020р., згідно інформації, зазначеної в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, за ОСОБА_1 зареєстрованих транспортних засобів не зареєстровано ( а.с.27).
Як вбачається з дублікатів банківських чеків АТ КБ «ПриватБанк» та платіжних доручень від 29.02.2020р., 01.03.2020р., 10.04.2020р., 17.04.2020р. відповідач ОСОБА_1 в період з січня 2016 року по квітень 2020 р. здійснив 40 переказів грошових коштів на ім'я позивачки на загальну суму 31996,35 грн. (а.с.33-43).
Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач в період з січня 2016 по квітень 2020 р. (52 місяці) приймав участь в утриманні своєї доньки та розмір наданих ним коштів на утримання дитини за вказаний період становив 31 996,36 грн., що в середньому складає 615,31 грн. на місяць.
Отже, з досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що позивач та відповідач разом не проживають, їхня донька проживає з позивачкою та між батьками дитини не було досягнуто домовленності щодо порядку, способу, форми та розміру участі відповідача в утриманні дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвеції ООН про права дитини (надалі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.51 Конституції України, ст.180 СК України, обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття лежить на обох батьках.
У відповідності до ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленністю між ними.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до Закону України №2475-VIII від 03.07.2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", внесено зміни до ст.182 СК України, та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з вимогами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини та розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З доводів сторін та досліджених у судовому засіданні доказів судом встановлено, що участь в утриманні дитини приймає позивачка та відповідач, проте участь останнього в утриманні доньки не завжди є регулярною та здійснюється без врахування першочергових потреб дитини, на даний час між сторонами домовленості про способи та обсяг участі відповідача як батька в утриманні дитини не досягнуто, а тому враховуючи право позивачки суд вважає, що існують підстави для стягнення аліментів в судовому порядку.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , будучи батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , приймав участь в утриманні доньки, однак така участь мала не завжди регулярний характер та здійснювалася без урахування першочергових та щоденних потреб дитини, що свідчить про не в повній мірі належну участь відповідача у матеріальному забезпеченні доньки. При цьому суд виходить з того, що відповідач не надав доказів, які б спростовували доводи позивачки, якими вона обгрунтовує заявлені позовні вимоги, та які б водночас підтверджували, що він в достатній мірі та належним чином приймає участь в утриманні своєї доньки, а відтак існують фактичні та правові підстави для стягнення з нього на користь позивачки аліментів на утримання доньки.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з ким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів на утримання доньки, суд виходить з того, що розмір коштів на її утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначений законодавчо прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і встановлюється законом про бюджет кожного року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривень; для дітей віком від 6 років до 18 років становить : з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків, встановленого прожиткового мінімуму, та враховуючи зростаючі потреби дитини, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500 гривень щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідатиме фінансовим можливостям та обов'язку батька забезпечити умови життя та розвитку його малолітньої доньки, а також визначеному законодавцем способу, який обрала позивачка.
В той же час, при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання дитини, суд виходить з того, що відповідач інших дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має, є фізично здоровим та працездатним, а тому суд приходить до переконання про те, що відповідач може сплачувати аліменти у даному розмірі.
Окрім того, суд приймає до уваги стан здоров'я та матеріальне становище дитини, а також відсутність у сторін інших утриманців.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості на підтвердження перебування на утриманні відповідача інших осіб та відповідач таких доказів суду не надав.
Позов про стягнення аліментів був поданий 28.04.2020р., а відтак за правилами ст.191 СК України саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, відтак відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
На підставі ст.ст.180-184, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.10, 57, 60, 88, 212 ЦПК України, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.04.2020 р. та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави 840 грн. 80 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.