Справа № 212/5226/20
2/212/2808/20
09 жовтня 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Деменко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я,
встановив:
20 липня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Меланчук І.В., звернувся з позовом до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі - ПрАТ «Суха Балка»), про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з 01.01.1990 по 05.04.1994 працював підземним гірничим майстром РУ ім. «ХХ Партз'їзду», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка» та у період з 05.04.1994 по 02.01.1995 та з 22.03.1995 по 15.01.1996 працював підземним електрослюсарем на підприємстві відповідача. Внаслідок праці у шкідливих умовах, він отримав професійні захворювання - нейросенсорну приглухуватість та хронічне обструктивне захворювання легень (далі - ХОЗЛ). Висновком МСЕК від 14.03.2013 позивачу первинно встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. В подальшому позивач проходив неодноразові переогляди МСЕК та оглядом МСЕК від 08.08.2019 ОСОБА_1 встановлено 65% встати працездатності за вказаними професійними захворюваннями та третю групу інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв'язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, виникнення складнощів у побуті у зв'язку із фізичним станом викликаним професійним захворюванням. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в 306 995 грн., які просить суд стягнути з відповідача.
23 липня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.
Відповідач скористався правом надання суду відзиву на позовну заяву та 2 жовтня 2020 року надав його до суду. Згідно поданого відзиву, відповідач не погоджується в повній мірі з пред'явленими позовними вимогами вважаючи, що ОСОБА_1 був обізнаний про умови праці на підприємстві та про неможливість роботодавця в повній мірі забезпечити безпечні умови праці з огляду на специфіку виробництва, а відтак працівник самостійно виявив бажання працювати в умовах шкідливих виробничих факторів. Також відповідач вважає, що профзахворювання ОСОБА_1 не свідчать про наявність спричинення моральної шкоди, оскільки вказане захворювання не призвело до тяжких наслідків, які повністю змінюють життя потерпілого та тягнуть значні немайнові втрати. Окрім цього, на думку відповідача, завлений розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості.
Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в 01.01.1990 був прийнятий за переведенням до Шахтобудівельного управління Рудоуправління ім. ХХ Партз'їзду підземним гірничим майстром з повним робочим днем у підземних умовах. 05.04.1994 ОСОБА_1 був переведений по Шахтобудівельному управлінню електрослюсарем з ремонту устаткування з повним робочим днем у підземних умовах. 02.01.1995 ОСОБА_1 звільнився з підприємства за власним бажанням. 22.03.1995 ОСОБА_1 прийнятий до Шахтобудівельного управління Рудоуправління ім. ХХ Партз'їзду електрослюсарем з ремонту устаткування з повним робочим днем у підземних умовах. 15.01.1996 ОСОБА_1 звільнився з підприємства за власним бажанням. (а.с. 49-52)
4 вересня 2012 року Українським НДІ промислової медицині встановлений зв'язок захворювання ОСОБА_1 з умовами його праці та зроблений висновок про професійний характер захворювань - нейросенсорна приглухуватість та ХОЗЛ. (а.с. 29)
29 вересня 2012 року на підприємстві ПАТ «Кривбасзалізрудком» проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , про що складено Акт № 12 розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4. В п. 16 вказаного акту зазначено, що професійне захворювання виникло внаслідок виконання ОСОБА_1 робіт в підземних умовах шахти, де підпадав під шкідливу дію пилу, параметри якого перевищували ГДК, а також шуму, джерелами якого були конструктивно недосконала гірнича техніка і устаткування, зокрема з 01.1990-04.1994; з 04.1994-01.195, з 09.1995-01.1996 підземним гірничим майстром, підземним електрослюсарем черговим РУ ім. ХХ партз'їзду. (а.с. 19-21)
Відповідно до довідки МСЕК Серії АБ №0003387 від 14.03.2013 позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності, з яких 20% за ХОЗЛ та 5% за туговухістю з переоглядом без встановлення групи інвалідності. ( а.с. 12-13).
В подальшому ОСОБА_1 неодноразово проходив переогляди МСЕК та висновком МСЕК Серії 12 ААА №054850 від 08.08.2019 позивачу повторно встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких 45% за ХОЗЛ та 20% за туговухістю з переоглядом безстроково та встановлено третю групу інвалідності. ( а.с. 13-18).
Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок отримання ним професійного захворювання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 65% та встановлення третьої групи інвалідності, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, а також період праці на підприємстві відповідача на протязі 6 років 7 місяців в шкідливих умовах праці, та працю позивача на інших підприємствах у шкідливих умовах, до яких позивач також не позбавлений права звернутися із позовом про стягнення моральної шкоди, а тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 85 000,00 грн. без врахування податку з доходу фізичних осіб.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 850,00 грн.
Керуючись ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23,1167 ЦК України, Законом України « Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяною втратою працездатності внаслідок професійного захворювання задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок, без врахування податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судові витрати в розмірі 850,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Відповідно до п. 3 Розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: приватне акціонерне товариство «Суха Балка», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 5, код ЄРДПОУ 00191329.
Рішення складено та підписано 09 жовтня 2020 року.
Суддя: О. Н. Борис