Справа № 643/10756/20
Провадження № 2/643/3557/20
02.10.2020 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Майстренко О.М., при секретарі судового засідання - Послульга О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в приміщенні Московського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, в якому просить: позбавити відповідача ОСОБА_2 , батьківських прав відносно їх малолітнього сина- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягувати з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання їх малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття..
В обґрунтування позову позивач зазначила, що між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований 07.05.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 518.Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.12.2019 шлюб між ними було розірвано, а фактично сумісне проживання припинилось з 2017 року.В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син, ОСОБА_3 , про що 20.08.2010 складено відповідний актовий запис №3910 та Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 . Вказала, що спільне життя з відповідачем не склалось, оскільки останній вживав алкогольні напої, не працював, вів аморальний спосіб життя, у зв'язку з чим були постійні конфлікти, навіть під час вагітності. Також, під час шлюбу відповідач міг по декілька днів не з'являтися вдома, після народження сина відповідач не змінив своїх звичок та продовжував відлучатися з дому на тривалий час, не повідомляючи своє місцезнаходження та не цікавлячись чи є у дитини все необхідне для здорового та гармонійного розвитку. Під час сумісного проживання відповідач не мав постійної роботи, а тому і не мав постійного доходу, фінансово дитину не утримував. Зауважила, що впродовж проживання однією сім'єю відповідач не цікавився станом здоров'я дитини, не надавав жодної допомоги у піклуванні та вихованні. Коли дитині виповнилося сім років ОСОБА_2 пішов з родини. Вона, за підтримки своїх близьких, виховувала дитину, піклувалась про стан його здоров'я, фізичний та духовний розвиток, матеріально утримувала. Після їх фактичного припинення сумісного проживання, тобто з 2017 року, відповідач не відвідував дитину, не цікавився станом здоров'я, психологічним та фізичним розвитком дитини, не надавав ніякої допомоги, на прохання відвідати дитину, відповідач відмовляв, обґрунтовуючи тим, що в нього бракує часу. Згодом Відповідач перестав відповідати на дзвінки, а через декілька місяців зв'язок взагалі втратився, місце перебування та засоби зв'язку невідомі.Відповідач нехтує своїми батьківськими обов'язками та не надає матеріальної допомоги на утримання доньки взагалі. З цих підстав, з метою захисту інтересів дитини, позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.
Від представника позивача ОСОБА_5 надійшла заява, відповідно до якою просили розглянути справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити, не заперечували проти винесення по справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи, причину неявки до суду не повідомив, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, поважності неявки не убачається, у зв'язку з чим зі згоди позивача та на підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред'явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Представник третьої особи: Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради також у судове засідання не з'явилась, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі, разом з висновком опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей про доцільність позбавлення батьківських прав і висновком служби у справах дітей про доцільність встановлення опіки та відповідність її інтересам дитини. При винесені рішення по справі покладаються на розсуд суду.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходить з вимог ст. 81 ЦПК України, яка регламентує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, відповідно до преамбули якої, дитині для повного й гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі ст.9 Конвенції, держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню. Статтею 18 Конвенції про права дитини, передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Крім цього, вказані правовідносини регулюються міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21.06.2001 року №-2558-ІІІ, а також інших нормативно - правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Пунктом 2 частини 164 СК України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.
Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що сторони перебували у шлюбі з 07.05.2010,зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 518.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.12.2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано
Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, вбачається, що батьками дитини є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 20 серпня 2010 року).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , вихованням та утриманням своєї дитини не займається, та з 2017 року з дитиною не проживає, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про сина. Піклується про сина, займається його вихованням, здоров'ям, створивши необхідні умови для проживання та розвитку дитини його мати ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки, виданої КНП «Міська дитяча поліклініка №7» Харківської міської ради, де ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом фахівців з народження, вбачається, що супроводжує дитину до фахівців поліклініки для проведення профілактичних медичних оглядів та планових щеплень, піклується про стан здоров'я мати хлопчика - ОСОБА_1 . За весь період обслуговування ОСОБА_3 у поліклініці, батько дитини ОСОБА_7 , з метою з'ясування стану здоров'я дитини медичний заклад не відвідував, догляд дитини у разі її хвороби не здійснював, на профілактичні огляди дитину не супроводжував, до лікаря педіатра за інформацією про стан здоров'я дитини не звертався..
Відповідно до довідки, наданої Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №98 Харківської міської ради Харківської області, в якій навчається ОСОБА_3 , а на теперішній час є учнем 4-А класу, вбачається, що за період навчання дитини у школі, батько, ОСОБА_7 , протягом всього навчального періоду не відвідував навчальний заклад, з дитиною та вчителями не спілкувався, вихованням сина не займається. За весь навчальний період ОСОБА_2 жодного разу не відвідував батьківські збори, успіхами, досягненнями та поведінкою дитини не цікавиться, участь у заходах класу та школи не приймав.
Відповідно до інформації наданої ОСОБА_9 , яка була зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , тобто по-сусідству з Позивачем в період з 11.06.2009 до 03.04.2020, вбачається, що вона батька дитини разом з сином ніколи не бачила, навіть під час їх сумісного проживання з Позивачем, а після розлучення в гості до дитини батько не з'являється, під час прогулянок дитину супроводжує мати. Як відомо ОСОБА_9 , здоров'ям, вихованням, навчанням дитини займається мати, а батько дитини участі в житті дитини не приймає, не цікавиться про стан здоров'я дитини, його успіхи, досягнення.
З інформації наданої ОСОБА_10 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з 21.02.1972 по теперішній час, вбачається, що останняВідповідача, знає, оскільки раніше він мешкав разом з Позивачем, проте навіть під час їх сумісного проживання дуже рідко бачила його разом із сином, вихованням хлопчика займалась і займається мати.
Як вбачається з висновку Департаменту служб у справах дітей ХМР щодо доцільності позбавлення батьківських прав від з метою захисту прав та інтересів дитини вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його малолітнього сина- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із змісту висновку випливає, що розглянувши питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з'ясовано, що батько дитини тривалий час вихованням та утриманням сина не займався, не цікавиться станом здоров'я сина, його навчанням та дозвіллям. Враховуючи вищезазначене та рекомендації Комісії, керуючись ст.ст. 19, 164 СК України в інтересах дитини, Департамент служб, який діє від імені органу опіки та піклування, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї малолітньої дитини, без поважних причин залишивши її без батьківської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною та позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно його сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Також суд наголошує, що згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Ч. 2 ст. 166 СК України передбачає, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини, 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Ч. 2 ст.182 СК України встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В даному випадку норми закону передбачають обов'язковість батьків утримувати свою неповнолітню дитину.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.
Судом встановлено, що відповідач в добровільному порядку сина не утримує, кошти на його утримання не надає.
Також суду не надано даних про наявність на утриманні відповідача утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї, а також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дитину.
Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів з відповідача у розмірі, визначеному позивачем, є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити, сторонам ст. 192 СК України, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Відповідно до ч.2 п.1 ст. 141 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 840.80 грн.
Керуючисьст.ст. 11, 12 13, 78, 79, 89, 141, 264, 265, 280, 281, 352, 354, 355,430 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 166, 180, 182, 191, 192 СК України, ст.ст. 60, 63 ЦК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП : НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( РНОКПП : НОМЕР_3 ) аліменти на утримання дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 09.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( РНОКПП : НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 гривен.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Московський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)».
Суддя Майстренко О.М.