іменем України
"28" вересня 2020 р. 145/792/20
2/145/488/2020
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого Кіосак Н. О.
за участю секретаря Крикливої М.С.
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому вказує, що 02 серпня 2009 року вони з відповідачем уклали шлюб.
Під час шлюбу в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30 травня 2016 року рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області шлюб було розірвано.
Вони з відповідачем проживають окремо. Матеріальної допомоги відповідач на утримання дитини в такому розмірі, який би мав відповідати інтересам дитини, не надає. Враховуючи подорожання продуктів харчування, одягу, засобів гігієни, їй, як матері, самостійно важко забезпечити всім необхідним дитину. При цьому законодавством встановлено, що на батьків однаково покладається обов'язок по догляду та утриманню дитини і батько, який не проживає спільно з дитиною, має також приймати участь у вихованні та догляді дитини, належним чином надавати матеріальну допомогу, яка б задовільняла потреби дитини.
У відповідності до вимог ст.134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які воначпонесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи 2500 грн.
Просить стяггувати з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2500 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред'явлення позову до суду.
Стягнути з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.
Допустити негайне виконання рішення в межах сплати аліментних платежів за один місяць на утримання дитини.
Ухвалою судді від 12.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву.
Учасникам справи роз'яснено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Справу призначено до розгляду по суті.
У встановлений законодавством строк відповідач подав суду відзив, в якому просить позов задоволити частково, а згоден сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1159 грн. щомісячно, в частині стягнення витрат на правничу допомогу просить відмовити, мотивуючи тим, що він в добровільному порядку надає щомісячно кошти на утримання дитини, за період з 22.04.2016 року по 07.08.2020 року він перерахував на картковий рахунок позивачки 31325,93 грн., про що надав квитанції, крім того на його утриманні перебуває непрацездатна мама - ОСОБА_4 , 1956 року народження, пенсіонерка.
В судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з'явилась, подала суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково, згоден спрачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1200-1400 грн. щомісячно, пояснив, що він працездатний, інших дітей в нього немає, він займається підприємницькою діяльністю в галузі сільського господарства, надає консультації сільсгоспвиробникам, його заробіток в середньому 7000-10000 грн., в нього є автомобіль марки "Мерседе Віто", 2001 р.в., нерухомості немає.
Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задоволити частково, виходячи з наступного.
Сторони перебували у шлюбі, який рішенням Тиврівського районного суду від 30.05.2016 року розірвано (справа № 145/646/16-ц). Рішення набрало законної сили 10.06.2016 року.
В шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується його свідоцтвом про народження (а.с.6).
Дитина проживає з позивачкою.
Відповідно до ст. 180 СК України утримання дітей до досягнення ними повноліття є обов'язком обох батьків.
Як зазначено у статті 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.89 N 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.91 N 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 даної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» України та ст. 141 СК України, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками чи проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років на даний час становить 2318 гривні в місяць.
Прожитковий мінімум визначається як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України від: 05.10.2000 року №2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, а відтак обоє з батьків зобов'язані спільно забезпечити отримання дітьми прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідач ОСОБА_1 працездатний, молодого віку, є приватним підприємцем, інших дітей не має, а тому взмозі сплачувати аліменти на дитину в розмірі 1500 грн. щомісячно.
Розмір аліментів, які просить стягувати позивач доказами не обгрунтований.
За наведених обставин, позов підлягає до часткового задоволення.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка від сплати судового збору у даній справі звільнена.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог суд присуджує судовий збір з відповідача з врахуванням мінімального розміру судового збору. ї
Вимоги позивачки щодо стягнення витрат на правничу допомогу доказами не обгрунтовані, а відтак підстав для їх стягнення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, ст.ст.180-182, 184 СК України, Законом України "Про судовий збір" №3674-VІ від 08.07.2011 р., Законом України “Про охорону дитинства" від 26.04.2001 р.,
ухвалив:
Позов задоволити частково.
Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 09 червня 2020 року до повноліття дитини.
В задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в прибуток держави судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 02 жовтня 2020 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено у день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення суду буде подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повної копії судового рішення.
Суддя Кіосак Н. О.