05 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 761/34973/19
провадження №22-ц/824/11096/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасники справи: представники відповідачів АТ «Універсал Банк» Чорний О.В., ОСОБА_1 - ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року /суддя Притула Н.Г./
у справі за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименко Михайла Михайловича, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про переведення прав та обов'язків покупця, визнання права власності, -
Позивач звернулась з вимогами про переведення прав та обов'язків покупця, визнання права власності.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 у задоволенні позову відмовлено. /т. 2 а.с. 48-52/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що вона, як співвласник спірного майна, яка має переважне право на придбання його частки, не повідомлялась про реалізацію та проведення торгів з реалізації іншої 1/2 частини спірного майна. Вказувала, що судом першої інстанції не застосовано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду №61-13016св18 від 13.02.2019 р. про те, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу а отже суд першої інстанції зобов'язаний здійснювати перевірку дотримання норм ЦК України при відчуженні майна. Не застосовано судом першої інстанції і правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі №127/10518/18 від 07.08.2019 р. щодо виникнення суб'єктивного права на продаж частки у спільній власності тільки після одержання відмови усіх інших співвласників від здійснення переважного права на купівлю частки. Не застосовано судом першої інстанції норм 366 ЦК України, яка регулює порядок звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній часткові власності, що призвело до помилкового висновку про відсутній обов'язку у приватного виконавця при виконанні рішення суду повідомляти співвласників про вчинення виконавчих дій щодо нерухомого майна.
Представник АТ «Універсал Банк» Чорний О.В. звернувся з запереченнями на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказував, що ст. 366 ЦК України передбачено право кредитора продажу частки без її виділу в натурі. Вказував, що нормою ст. 362 ЦК України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності, співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю, крім випадку продажу з публічних торгів. Тобто,в даному випадку, при реалізації стягувачем права на погашення боргу, переважне право на купівлю частки боржника не застосовується. Наголошував на тому, що законодавством не передбачено при виконанні рішення суду повідомляти співвласників про продаж частки. Посилання на правові позиції апелянтом також не заслуговують на увагу суду, оскільки жодна з них не регулює аналогічних відносин, що виникли між сторонами.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 також звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Наголошував на тому, що продаж майна, що перебуває у спільній частковій власності з публічних торгів не порушує прав іншого співвласника, адже у такому разі переважне право відсутнє. Відсутні і підстави для визнання права власності на спірний об'єкт, оскільки вона власником не була, а майно не підлягає витребуванню від добросовісного набувача, якщо воно було придбано у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Вказував, що правові позиції, на які посилається апелянт, застосуванню не підлягають, оскільки мають інші підстави та предмет розгляду.
Апелянт в судове засідання не з'явилась, про час та дату судового розгляду повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідачів, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що на підставі Договору дарування нежитлового приміщення від 17.11.2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали в дар по Ѕ частині нежитлового приміщення в літ. А, що складає 10/100 частин нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 площею 91,2 кв.м.
В межах виконавчого провадження №58064777, яке відкрите 11.01.2019 року з примусового виконання виконавчого листа №369/752/15-ц виданого 29.05.2015 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по нарахованим відсоткам за Генеральним договором ВL №3286 від 18.04.2008 року в сумі 129 316, 88 доларів США, були призначені електронні торги з продажу Ѕ частини нежитлового приміщення в літ. А, що складає 10/100 частин нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 площею 91,2 кв. м.
За результатами проведення електронних торгів 05.07.2019 року було складено акт в якому зазначено, що лот продано за ціною 843 000,00 грн. ОСОБА_1 .
В цей же день ОСОБА_1 зареєструвала право власності на придбану частку нежитлового приміщення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 362 ЦК України яка визначає, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Також судом першої інстанції вірно враховано правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року справа №686/25616/13-ц про те, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів, а тому результати прилюдних торгів у справі не можуть бути визнані недійсними у зв'язку з тим, що частка домоволодіння боржника не виділена в натурі.
Встановивши, що частка нежитлового приміщення, яке належало на праві власності ОСОБА_3 була відчужена на виконання рішення суду - продана з прилюдних торгів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач у відповідності до положень ч. 1 ст. 362 ЦК України не має переважного права на придбання такої частки, оскільки вона не позбавлена можливості приймати участь у прилюдних торгах.
Щодо вимог позивача про визнання права власності, суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції.
Так, при зверненні до суду з такими вимогами позивач посилається на положення статті 392 ЦК України за якою власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Водночас, згідно з положеннями ч. 2 ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Отже, оскільки позивач ніколи не була власником Ѕ нежитлового приміщення на яке вона просить визнати право власності та таке приміщення набуто ОСОБА_1 в порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності на Ѕ частину нежитлового приміщення в літ. А, що складає 10/100 частин нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 площею 91,2 кв. м. , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1086079280391.
Доводи апеляційної скарги, щодо порушення переважного права покупця та незастосування правових позиції №61-13016св18, №127/10518/18, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 366 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.
У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.
У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.
Законодавство не встановлює обов'язку кредитора щодо саме такого вибору порядку реалізації своїх прав на звернення стягнення на майно боржника-співвласника майна, яке є у спільній частковій власності.
Правомочності кредитора, визначені вказаною ст. 366 ЦК України є правом, а не обов'язком, вибір способу стягнення за вказаною нормою належить кредитору і визначається ним на власний розсуд.
В свою чергу, переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності регулює ст. 362 ЦК України, згідно ч. 1 якої - у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
Тобто, за наявності реалізації прав стягувача на нерухоме майно, яке перебуває в спільній частковій власності боржника у процедурі примусового виконання шляхом продажу такого нерухомого майна з публічних торгів, вимоги про переважне право іншого співвласника на купівлю частки у праві спільної часткової власності боржника не застосовуються. В такому разі співвласник частки у праві спільної часткової власності може прийняти участь у публічних торгах, в яких шляхом пропозиції про придбання пропонує власну ціну.
Окрім того, законодавством не передбачено, в порядку примусового виконання шляхом реалізації майна, повідомляти співвласників такого нерухомого майна.
Не заслуговують на увагу колегії суддів і посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 07.08.2019 у справі №127/1051/18 та у постанові від 13.02.2019 у справі №319/682/16-ц.
Так, у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №319/682/16-ц розглядалось питання про можливість визнання прилюдних торгів недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України. В свою чергу, позивач не заявляв вимоги про визнання недійсними акта про проведені електронні торги чи свідоцтва про придбання нерухомого майна, з підстав встановлених ч. 1 ст. 215 ЦК України. Постанова Верховного Суду у справі №127/10518/18 стосується спору про переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності відповідно до ст. 362 ЦК України за укладеним договором дарування. У той час як в межах цієї справи частина нежитлового приміщення була продана на публічних торгах.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: