Справа № 22-ц/824/10995/2020 Головуючий у 1-й інстанції: Соколов О.М.
757/46822/18 Доповідач-Чобіток А.О.
Іменем України
28 вересня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.
секретар - Зиль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини ,-
У вересні 2018 року позивач звернулась до суду із позовом, у якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошові сумі в розмірі 5000 грн. щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 20.09.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначала, що з січня 2016 року сторони проживають окремо, син проживає з нею таперебуває на її утриманні. Відповідач не систематично опікується та матеріально забезпечує сина. На утриманні інших дітей, чи не працездатних осіб відповідачне має. Має неофіційний систематичний заробіток за рахунок роботи в Mavi promdesing , де він є одним із засновником.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 3500 грн. щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 20.09.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти на користь позивача на утримання їх сина у розмірі ј частини від усіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначає, що суд безпідставно стягнув з нього аліменти у розмірі 3 500 грн., не врахувавши розмір його заробітної плати, підтверджений довідкою ТОВ «Дінай» відповідно до якої його посадовий оклад з 01.01.2020 року становить 4723,00 грн.,будь яких інших доходів він не має.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, зазначаючи про те, що відповідач приховує свій дійсний дохід.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частинами 1-3 статті 181 Сімейного Кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При розгляді справи судом першої інстанції установлено, що сторони перебували в шлюбі до 2016 року.
Від шлюбу мають неповнолітню дитину- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з матір'ю, перебуває на її утриманні.
Відповідач не систематично опікується та матеріально забезпечує сина. На утриманні інших дітей, чи непрацездатних батьків не має. Має неофіційний систематичний заробіток за рахунок роботи в Mavipromdesing, де він є одним із засновником.
Стягуючи з відповідача на користь позивача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3500,00 грн. на утримання сина сторін, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції уважав, що такий розмір є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та представника позивача, обговоривши аргументи апеляційної скарги, обставини справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів уважає рішення суду законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги якого не спростовують з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини 1 статті 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить стягнути аліменти в розмірі ј частини від усього його заробітку (доходу), яким є його посадовий оклад та який з січня 2020 року становить 4723,000 грн., а з утриманням податків 3775,24 грн., зазначаючи про те, що фактично рішення суду про стягнення з нього 3500,00 грн. аліментів, він виконати не зможе, так як інших видів доходу не має.
Проте з такими доводами відповідача колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов»язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі ст. ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач на незадовільний стан здоров'я не посилається, інших дітей та непрацездатних осіб, на утриманні не має, є молодим та працездатним чоловіком (35 років).
Ураховуючи вік дитини та його потреби в існуванні (їжа, одяг, комфорт, користування комунальними, медичними, освітніми послугами) та потреби в реалізації соціального та духовного розвитку, колегія суддів уважає, правильним, визначений судом першої інстанції , розмір аліментів.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність рішення суду ухваленого в даній справі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: А. О. Чобіток
Судді: О.В. Немировська
Т. І. Ящук