28 вересня 2020 року м. Київ
Справа № 759/2791/17
Апеляційне провадження №22-ц/824/7246/2020
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Голопапи Д.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва, постановленого під головуванням судді Миколаєць І.Ю. 04 лютого 2020 року в м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про поділ майна подружжя, припинення спільної часткової власності, визнання права власності, поділ грошових коштів, які є спільним майном подружжя, зобов'язання виплати грошової компенсації,
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив припинити спільну часткову власність на ј частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ; припинити спільну часткову власність на ј частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 ; поділити спільне сумісне майно подружжя: визнати за ОСОБА_1 право на 200000,00 грн; визнати за ОСОБА_2 право на 50000,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 150000,00 грн грошової компенсації у зв'язку із припиненням права спільної часткової власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 серпня 1979 року між сторонами був зареєстрований шлюб, під час якого вони придбали вказану квартиру та було накопичено грошову суму у розмірі 400000 (чотириста тисяч) гривень. Однак подальше спільне проживання однією сім'єю позивач вважає неможливим, погодження між сторонами щодо порядку поділу спільного майна не досягнуто.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про поділ майна подружжя, припинення спільної часткової власності, визнання права власності, поділ грошових коштів, які є спільним майном подружжя, зобов'язання виплати грошової компенсації - залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що звертаючись до суду з позовом щодо припинення права позивача на частку у спільному майні та стягнення грошової компенсації, ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог. Зокрема, позивачем не надано доказів на підтвердження того, чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ним права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Обґрунтування позову виключно положеннями ст. 70 СК України, суд вважав таким, що не може слугувати підставою для його задоволення, оскільки положення даної норми регулюють визначення розміру часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, у той час як спірні правовідносини виникли з приводу майна (квартири), що перебуває у спільній частковій власності.
Вимога про поділ грошових коштів відхилена судом з огляду на відсутність доказів наявності цього майна.
Не погодився із зазначеним судовим рішенням позивач ОСОБА_1 , ним подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11; ст. ст. 69, 70 СК України позивач вважає порушеним своє право на поділ спільного майна подружжя, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку.
Позивач, згідно даних поштового відділення отримав судове повідомлення про призначений розгляд справи 05 вересня 2020 року, тобто завчасно. Про причини неявки в судове засідання позивачем повідомлено не було.
Відповідач за наявною в матеріалах справи адресою судові повідомлення не отримує, за даними поштового відділення адресат відсутній. Апеляційним судом здійснено її повідомлення через офіційний сайт судової влади.
Тому керуючись ст.ст. 371,372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.
В судовому засіданні представник третьої особи ПАТ «Універсал Банк» Сахабутдінов В.Ю. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залиши його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 15 серпня 1979 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 4).
Установлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Кожному із співвласників належить по 1/4 частці у вказаному майні (а.с.3).
В ході розгляду справи також було встановлено наявність боргових зобов'язань ОСОБА_1 перед ПАТ «Універсал Банк» згідно з кредитним договором № 014-2008-458 від 28 лютого 2008 року. За умовами цього договору позивач отримав кредит у розмірі 106600 швейцарських франків строком до 10 серпня 2025 року зі сплатою 9,95 % річних за користування кредитом. Цільове призначення кредиту - придбання майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_2 (а.с.22-27).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2014 року скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 3 грудня 2013 року та ухвалено нове судове рішення, яким задоволені частково позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014-2008-458 від 28 лютого 2008 року у розмірі 1004373 (один мільйон чотири тисячі триста сімдесят три) гривні 80 коп., шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки встановленою на рівні не нижчому від вартості майна на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а.с.33-35).
Відповідач ОСОБА_5 у заяві від 24 вересня 2019 року адресованій суду першої інстанції вказала на те, що вона є особою пенсійного віку, особою віднесеною до II категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за станом свого здоров'я не може бути присутньою при розгляді справи, представника не має і не має необхідності надавати суду будь-які додаткові матеріали, клопотання та пояснення (а.с.101).
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
В порядку ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з положеннями ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
У ст.60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст. 368 ЦК України.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 70 СК України та ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, частки майна співвласників є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Положеннями ч.ч.4.5 ст. 71 СК України передбачено право на присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності, за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
З наведених обставин справи вбачається, що сторони перебуваються у шлюбі з 1979 року. У 1999 році вони набули права спільної часткової власності, по ј частині, у квартирі АДРЕСА_1 , в якій мають зареєстроване місце проживання на час звернення з позовом у даній справі. Проте, даних про власників квартири станом на час розгляду справи суду представлено не було. Матеріали справи не містять даних, і відповідачем не визнані обставини щодо наявності у власності сторін грошових коштів у розмірі 400000 (чотириста тисяч) гривень. Натомість, в ході розгляду справи була виявлена наявність боргових зобов'язань і звернення стягнення на іншу квартиру зареєстровану на праві власності на ім'я позивача.
Позивач у своїх вимогах просить про припинення свого права власності у спільній часткові власності, визнання права власності на цю частку за відповідачем та присудження йому компенсації за неї за рахунок збільшення його частки у праві власності на спільні грошові кошти.
Слід погодитись з висновком суду інстанції про неможливість застосування положень ст. 70 СК України, так як ними визначається розмір часток подружжя у праві спільної сумісної власності, а предметом спору у даній справі є частка позивача у праві спільної часткової власності. Право на присудження компенсації визначене ст. 71 СК України також передбачено у разі поділу спільного сумісного майна подружжя.
Позивач не вказує і суд не вбачає правових підстав для припинення його права власності на частку у спільному майні. До того ж доказів на підтвердження наявності спільних грошових коштів, за рахунок яких позивач просить про компенсацію, суду представлено не було. Також не було надано доказів згоди та фінансової спроможності відповідача здійснити виплату компенсації позивачу. Крім того, ним не залучено до участі у справі інших співвласників, яким належить інша Ѕ частина цього майна.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційна скарга залишається без задоволення. Оскаржуване судове рішення містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, а тому підстави для його скасування відсутні.
Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, відсутні підстави і для здійснення позивачеві понесених витрат при звернені до апеляційного суду.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 01 жовтня 2020 року.