Справа № 216/4185/20
Провадження № 1-кс/216/2312/20
15.09.2020 місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 клопотання адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах володільця майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна,
11 вересня 2020 року адвокат ОСОБА_3 , що діє в інтересах володільця майна ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з указаним клопотанням, яке мотивував таким. Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.07.2020 року за клопотанням слідчого було накладено арешт на автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у кримінальному провадженні № 12020040230001306 від 21.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. На даний час всі необхідні слідчі дії було виконано та зазначене кримінальне провадження було закрито.
За таких обставин він вважає, що на цей час необхідність у подальшому арешті належного йому мотоцикла відпала, оскільки органом досудового розслідування проведені всі необхідні слідчі дії, а кримінальне провадження - закрито.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 , що діє в інтересах володільця майна ОСОБА_4 , просив скасувати арешт, накладений вказаною ухвалою слідчого судді на автомобіль, а також розглянути це клопотання за його відсутності.
Слідчий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подавши слідчому судді заяву про розгляд клопотання за його відсутності, не заперечував проти задоволення клопотання.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12020040230001306 від 21.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 20.07.2020 року за участю автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , автомобіля «Chevrolet Cruze», під керуванням водія ОСОБА_6 та автомобіля «БАЗ-2215 СПГ», під керуванням ОСОБА_7
21.07.2020 року під час огляду місця ДТП слідчим ОСОБА_5 було вилучено автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого 04.07.2020 року ТСЦ 1243 року належить ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.07.2020 року клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна в указаному кримінальному провадженні було задоволено частково, накладено арешт на вилучений у ОСОБА_4 автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , заборонено власнику та уповноваженим ним особам відчужувати вказаний автомобіль до закінчення досудового розслідування й судового провадження, повернуто зазначений транспортний засіб власнику на відповідальне зберігання з правом користування, але без права відчуження, зобов'язано останнього негайно надати на вимогу слідчого вказаний автомобіль для проведення слідчих дій і попереджено про кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо арештованого майна.
Постановою слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 31.08.2020 року кримінальне провадження № 12020040230001306 від 21.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, було закрито.
За встановлених обставин слідчий суддя вважає, що доводи заявника про відсутність потреби у подальшому застосуванні арешту належного йому майна є слушними й заслуговують на увагу, оскільки повністю знайшли своє підтвердження під час розгляду цього клопотання.
Разом з тим, вирішуючи питання про скасування арешту майна після закриття кримінального провадження, слідчий суддя виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Разом з тим частинами 3 і 4 ст. 174 КПК України також передбачено, що прокурор може одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження вирішити питання про скасовування арешт майна, яке не підлягає спеціальній конфіскації, а суд - одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.
Таким чином, наведена норма закону визначає перелік підстав для скасування арешту майна та коло суб'єктів, уповноважених на вирішення цього питання залежно від стадії кримінального провадження.
Водночас кримінальний процесуальний закон уповноважує слідчого приймати рішення про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим законом підстав, але не відносить до його повноважень вирішення питання про скасування арешту майна, зокрема, у разі винесення ним такої постанови.
Отже, у випадку прийняття слідчим рішення про закриття кримінального провадження арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, продовжує існувати, обмежуючи таким чином право власності певної особи за відсутності для того будь-якої потреби й законних підстав.
Водночас стаття 174 КПК України передбачає розгляд слідчим суддею питання про скасування арешту майна лише в межах кримінального провадження під час досудового розслідування, а за змістом положень статті 283 КПК України закриття кримінального провадження є однією із форм закінчення досудового розслідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно із пунктом 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Разом з тим частиною 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Статтею 7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, недоторканність права власності, розумність строків.
При цьому кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є не непорушним.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнов проти Росії»).
У певних випадках існування заборони на користування своїм майном являється непропорційним та непомірним тягарем для володільця, що є порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод і свавільним обмеженням права власника на мирне володіння своїм майном.
При цьому ЄСПЛ нагадує, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечувати втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку. Отже, дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Стаття 1 Першого протоколу, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності. У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України»).
Системний аналіз наведених положень закону дає підстави дійти висновку, що права та законні інтереси особи, які були правомірно обмежені під час досудового розслідування, зокрема шляхом накладення арешту на належне їй майно, але продовжують обмежуватися й після закриття кримінального провадження за відсутності для того очевидних причин, у будь-якому випадку підлягають захисту та поновленню, у тому числі слідчим суддею, яким застосовано такий захід, в межах здійснення судового контролю за дотриманням прав і законних інтересів власника на належне йому майно.
Отже, вирішення слідчим суддею питання про скасування арешту майна після закриття кримінального провадження відповідає загальним засадам кримінального провадження, оскільки спрямовано виключно на поновлення прав власника майна, судовий контроль за дотриманням якого в кримінальному провадженні покладено саме на слідчого суддю.
З огляду на наведене слідчий суддя дійшов переконливого висновку про достатню обґрунтованість клопотання адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах володільця майна ОСОБА_4 , оскільки в подальшому застосуванні арешту транспортного засобу дійсно відпала потреба, тому клопотання останнього слід задовольнити та скасувати арешт.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 7, 9, 170, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах володільця майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.07.2020 року на автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого 04.07.2020 року ТСЦ 1243 року належить ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Ухвала слідчого судді, яка не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1