Справа № 206/3614/20
Провадження № 2/206/962/20
01 жовтня 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючий суддя Маштак К.С.
за участю:
секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.
представник відповідача Богдан Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому, -
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.06.2017 о 07 год. 10 хв. на автошляху Харків-Щербаківка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes-Benz Vito 11 CDI д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу ВАЗ-21213 д.р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 30.06.2017 старшим слідчим Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області майором поліції винесено постанову про закриття кримінального провадження, якою кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12017220280000905 від 20.06.2017 закрито в зв'язку з відсутністю в діях водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу злочину, матеріали у відношенні водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлено відповідній посадовій особі для прийняття рішення стосовно притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. 07.09.2017 постановою Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження по справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито в зв'язку із закінченням строку притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ВАЗ-21213 д.р.н. НОМЕР_2 був пошкоджений, внаслідок чого його власнику завдано матеріальних збитків, крім того пасажиру ОСОБА_3 , яка під час дорожньо-транспортної пригоди перебувала у автомобілі ВАЗ-21213 д.р.н. НОМЕР_2 , спричинено шкоду, заподіяну її здоров'ю. Станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За послуги ФОП ОСОБА_4 позивач поніс витрати в розмірі 550,00 грн. Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля ВАЗ-21213 д.р.н. НОМЕР_2 складає 29305,66 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 1692,69 грн. Зазначена шкода особисто відповідачем потерпілому ОСОБА_2 не відшкодована. Потерпілій ОСОБА_3 завдано матеріальну шкоду в зв'язку з придбанням лікарських засобів на загальну суму 3083,73 грн., зазначена шкода особисто відповідачем потерпілій не відшкодована. Позивач відшкодував ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 27612,97 грн. Відповідно до прийнятного МТСБУ рішення про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та здійснення такої виплати потерпілому, а також з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру заподіяної шкоди, сума відшкодування в порядку регресу становить 31246,70 грн. В зв'язку із чим, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 31246,70 грн., які складаються з витрат, пов'язаних зі здійсненням регламентної виплати потерпілим, в розмірі 30696,70 грн. та витрати понесені на проведення дослідження КТЗ та збір документів в розмірі 550,00 грн., а також судові витрати (а.с. 1-6).
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Моторного (транспортного) страхового бюро України, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, зазначила, що позивач не може бути присутнім у судовому засіданні оскільки хворіє, проте визнає позовні вимоги в повному обсязі
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
07.08.2020 позивачем подано позовну заяву з додатками (а.с. 1-50).
11.08.2020 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху (а.с. 53).
17.08.2020 позивачем, на виконання ухвали судді від 11.08.2020, подано до суду заяву про усунення недоліків з додатками (а.с. 55-63).
25.08.2020 у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 23.09.2020 (а.с. 65).
23.09.2020 підготовче судове засідання було відкладено на 01.10.2020 (а.с. 74).
28.09.2020 від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 77).
30.09.2020 на електрону адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с. 78-80).
Під час розгляду справи судом заслухано представника відповідача, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
01.10.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно копії повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 29.06.2017, ОСОБА_2 звертався до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду згідно якого рухався по Бєлгородському шосе в сторону м. Харкова, на ділянці дороги неподалік с. Лісного, в результаті недотримання Mercedes-Benz Vito швидкісного режиму сталася ДТП, потерпілою у ДТП є ОСОБА_3 (а.с. 7-8).
ОСОБА_2 звертався до МТСБУ з заявою, щодо здійснення відшкодування шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 , що підтверджується копією заяви від 29.06.2017 (а.с. 9).
Транспортний засіб «Mercedes-Benz», д.р.н. НОМЕР_1 не мав полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, що підтверджується витягом, щодо перевірки чинності поліса внутрішнього ОСЦПВВТЗ (а.с. 10).
Відповідно до копії постанови про закриття кримінального провадження від 30.06.2017, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017220280000905 від 20.06.2017, закрито у зв'язку з відсутністю в діях водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України (а.с. 11-12).
Постановою Дергачівського районного суду Харківської області по справі № 619/2689/17 від 07.09.2017 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження по справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито в зв'язку із закінченням строку притягнення винної особи до адміністративної відповідальності (а.с. 13).
Відповідно до копії листа про надання доручення на виконання робіт по справі № 43307 від 07.07.2017, копії супровідного листа від 11.09.2017, копії звіту № 732 від 07.07.2017 по встановленню вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин, копії калькуляції № 732 про вартість ремонту транспортного засобу ВАЗ-2121 «Нива» від 07.07.2017, копії протоколу огляду КТЗ № 732, копії акту виконаних робіт за дорученням МТСБУ № 43307 від 07.07.2017, копії рахунку № 233 від 07.08.2017, транспортний засіб ВАЗ-21213 д.р.н. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень в результаті ДТП, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля ВАЗ-21213 д.р.н. НОМЕР_2 складає 29305,66 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 1692,69 грн. (а.с. 14-29).
МТСБУ сплатило за послуги ФОП ОСОБА_4 суму в розмірі 550,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1260068 від 02.10.2017 (а.с. 29).
Згідно копії довідки № 1 від 01.11.2017 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, копії наказу МТСБУ № 10847 від 23.11.2017 та копії платіжного доручення № 1262091 від 24.11.2017, МТСБУ здійснило виплату ОСОБА_3 у розмірі 27612,97 грн. (а.с. 30-32).
Відповдіно до копії заяви ОСОБА_3 від 17.10.2017, довідки лікаря, копії листа непрацездатності від 27.06.2020, копій квитанцій, копії довідки про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді від 02.08.2018, копії розрахунку № 1 від 07.09.2018, копії довідки № 2 від 10.09.2018 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, копії наказу МТСБУ № 8725 від 17.09.2018 та копії платіжного доручення № 993307 від 18.09.2018, потерпілій ОСОБА_3 завдано матеріальну шкоду в зв'язку з придбанням лікарських засобів на загальну суму 3083,73 грн., яка була виплачена останній МТСБУ (а.с. 33-43).
В той же час, станом на дату розгляду даної цивільної справи докази виконання відповідачем вимоги позивача відсутні.
ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представниками позивача та відповідача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Частинами 1, 2, 3 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно п.п. 1.3, 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - закон) потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована; страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до ст. 3 Закону, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Згідно ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.
Згідно п. 21.4. ст. 21 Закону, у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п. 23.1. ст. 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого.
Статтею 24 Закону передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Відповідно до ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Пунктом 39.1. ст. 39 Закону визначено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Підпунктом а п. 41.1. ст. 41 Закону визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
В той же час, згідно п. 38.2.1 ст. 38 Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим, що відповідає висновкам, зробленим у постановах від 28.03.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 183/791/16-ц (ЄДРСРУ № 73219603) та від 28.02.2018 у справі № 521/16989/13-ц (ЄДРСРУ № 72587626).
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що у даному випадку, між сторонами виникло саме право зворотної вимоги (регресу).
Таким чином, враховуючи, що відповідач не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, так у позивача після сплати страхового відшкодування виникло право подати регресний позов до відповідача на відшкодування витрат у розмірі 31246,70 грн.
Такий правовий висновок підтверджується також і правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016 по справі № 6-2188цс16.
Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Положення ст. 206 ЦПК України наголошують на тому, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Абзацом 6 п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» уразі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
В свою чергу, практика Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Верховний Суд України у постанові від 18 травня 2016 р. у справі № 6-658цс15 висловив наступну правову позицію: «Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні».
Враховуючи вищевикладене, вислухавши представника відповідача, який визнав позовні вимоги в повному обсязі, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до обгрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Крім цього, відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, отже суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрати, понесені ним, щодо сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 5, 6, 9, 21, 22, 23, 29, 38, 39, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 15, 16, 52, 1187, 1188, 1191ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 264-265 ЦПК України,
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, р/р № НОМЕР_4 в «Укрексімбанк», МФО 322313, ЄДРПОУ 21647131) понесені витрати в розмірі 31246,70 грн., які складаються з: 30696,70 грн. - витрати, пов'язані із здійсненням регламентної виплати потерпілим, 550,00 грн. - витрати, понесені на проведення дослідження КТЗ та збір документів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 08.10.2020.
Головуючий суддя: К.С. Маштак