Головуючий у суді першої інстанції Миколаєць І.Ю.
Єдиний унікальний номер справи № 759/8844/16-ц
Апеляційне провадження №22ц/824/9740/2020
01 жовтня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Верланова С.М., Савченнка С.І.
секретар - Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 , стягувач ПАТ «ОТП Банк», заінтересована особа - Святошинський районний відділ ДВС у м. Києві служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2017 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 212 213 ,63 доларів США , 88 139,75 грн судових витрат.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , до виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчим листом № 759/8844/16-ц , виданим районним судом 13 липня 2017 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП банк" у розмірі 212 213,63 доларів США та судових витрат у розмірі 88 139,75 грн.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала заяву до районного суду про скасування тимчасового обмеження виїзду за межі України.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення норм процесуального права, та постановити нову ухвалу про задоволення заяви. Зазначала, що судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для вирішення заяви, висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, у скарзі зазначено, що жодного доказу про її ухилення від ви конання судового рішення матеріали справи, а доводи представника АТ «ОТП Банк», що її доходи дозволяють їй сплатити заборгованість одночасно ,є припущенням, не ґрунтуються на доказах .
У відзивах на апеляційну скаргу, представник заінтересованої особи Святошинського районного відділу ДВС у м. Києві служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та представник АТ « ОТП Банк» зазначили, що рішення є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України особи, які приймають участь у справі, повідомлені про день та час розгляду справи на 01 жовтня 2020 року. Заяв, клопотань про зміну місця знаходження, про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходили.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особи, які приймають участь у справі, зокрема приватний виконавець, належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження виїзду за межі України, виходив із того, відсутні підстави для скасування тимчасового обмеження, враховуючи, що боржник ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання зобов'язання.
З такими висновками суду колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам і матеріалам справи .
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Правильне застосування судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина та має на меті сприяти ефективному, своєчасному і законному примусовому виконанню рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Вирішення судами питання про обмеження у виїзді за межі України можливе тільки у порядку, визначеному ст.441 ЦПКУкраїни , та за поданням державного або приватного виконавця на підставі ст. 18 Закону України « Про виконавче провадження» ( 02 червня 2016 року № 1404 -У111) у зв'язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні.
Відповідно до п.2 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої Мін'юстом України від 2 квітня 2012 року № 489/20802( із подальшими змінами ) подання готується на бланку відповідного органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Подання має обов'язково містити:
- для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - найменування суду, до якого надсилається подання;
- відомості про виконавче провадження (найменування, дата, номер виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, орган (посадова особа), який (яка) видав(ла) виконавчий документ, резолютивна частина рішення, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження, дата відкриття виконавчого провадження тощо);
- прізвище, ім'я та по батькові боржника (керівника юридичної особи - боржника), дату народження (число, місяць та рік);
- громадянство боржника (керівника юридичної особи - боржника) (за наявності таких даних);
- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію і номер паспорта боржника (керівника юридичної особи) - громадянина України, який через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті (за наявності таких даних).
У разі виконання зведеного виконавчого провадження зазначаються його номер в автоматизованій системі виконавчого провадження, кількість виконавчих проваджень, включених до зведеного виконавчого провадження, загальна сума стягнення з урахуванням суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця тощо;
- обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань (зобов'язань боржника - юридичної особи);
- резолютивну частину подання.
До подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження. У разі виконання зведеного виконавчого провадження до подання додається облікова картка на зведене виконавче провадження. За необхідності до подань державного виконавця, приватного виконавця можуть додаватися копії інших документів. За наявності в поданні також зазначаються місце проживання (реєстрації) та інші відомості про особу, які відомі державному виконавцю, приватному виконавцю.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань
Право державного( приватного ) виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, і відповідно до вимог ЦПК дана обставина підлягає доказуванню.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства .
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент прийняття рішення про тимчасове обмеження, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Разом з тим , в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання рішення суду, а та обставина, на думку стягувача, що вона сплачує недостатні кошти в рахунок погашення заборгованості, не може бути розцінене як ухилення від виконання зобов'язання.
Як видно із матеріалів справи та як зазначено в ухвалі суду про відмову у скасуванні тимчасового обмеження, стягувачем надані докази із загальнодоступних соціальних мереж, що ОСОБА_1 веде забезпечений спосіб життя, видатки на підтримання якого знаходяться у значному дисонансі з розміром сплачуваних нею коштів за боргом, разом з тим, будь-яких належних доказів щодо отриманих ОСОБА_1 доходів стягувачем не надано.
Наявність зазначеного стягувачем розміру заборгованості при здійсненні примусового стягнення не заперечується боржником. Як видно із матеріалів справи ,боржник ОСОБА_1 наразі самостійно сплачує частинами заборгованість, зокрема :
Березень 2018 року - 1208 грн , квітень 2018 року - 1208 грн,
травень 2018 року - 1208 грн , червень 2018 року - 1208 грн,
липень 2018 року - 1207грн, серпень 2018 року - 1 208 грн,
вересень 2018 року - 1208 грн, жовтень 2018 року - 1208 грн,
листопад 2018 року - 1208 грн, грудень 2019 року - 1208 грн,
січень 2019 року 1208 грн, лютий 2019 року - 1208 грн,
березень 2019 року - 1208 грн, квітень 2019 року -1208 грн,
травень 2019 року - 1208грн, червень 2019 року - 1208 грн, січень 2020 року - 8800 грн. Крім того, в рахунок погашення заборгованості на рахунок банку ,за розпорядженням державного виконавця 20 червня 2019 року було перераховано 595 051,49 грн та 500 000 грн. (а.с. 126 -134,108). Згідно квитанцій, погашення заборгованості відбувалося як до винесення ухвали про тимчасове обмеження виїзду за кордон, так і після постановлення ухвали.
В матеріалах виконавчого провадження мститься заява ОСОБА_1 від 024 лютого 2020 року (т.1 а.с. 151), де боржник зазначила, що намірів ухилятися від виконання рішення суду не має намірів, зазначила свої дані, адресу, телефон за яким з нею можливо зв'язатися.
Під ухиленням від виконання зобов'язання варто розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об'єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.
У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених законом, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений приватним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом приватного виконавця; письмове повідомлення державному (приватному) виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Звертаючись з клопотанням про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України, державний виконавець направив до суду подання, копію постанови про відкриття провадження, без надання будь-яких доказів про ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань,
Державним виконавцем не надано суду доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, тобто наявність лише невиконаного зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань можуть бути однією з підстав для відмови у задоволенні клопотання.
Доводи стягувача, що боржник ОСОБА_1 тривалий час ухиляється від виконання судового рішення і має достатні доходи для погашення заборгованості є безпідставними, з огляду на те ,що виконавче провадження було відкрито постановою від 19 жовтня 2017 року (т.1 а.с. 103), а платежі від ОСОБА_1 стали надходити березні 2018 року, і надходять періодично протягом всього часу виконання рішення, при цьому слід зазначити, що боржник надала свої пояснення,залишила адресу, за якою слід надсилати їй поштову кореспонденцію.
Враховуючи викладене та те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язання, а наявність лише самого невиконаного зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те що відсутні підстави для скасування ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України ,а відтак ухвала суду підлягає скасуванню, з ухвалення судового рішення про задоволення заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїду за межі України вжитого ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 371, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспорта громадянина України вжиті ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п2 ч.3 ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлено 06 жовтня 2020 року.
Головуючий
Судді