Справа № 359/3326/20
Провадження № 33/824/3945/2020
Головуючий в суді першої інстанції: Кічинська О.Ф.
Доповідач: Трясун Ю.Р.
23 вересня 2020 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, 18 квітня 2020 року, близько 09 год. 20 хв. по вул. Весела в с. Велика Стариця Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «ГАЗ» з номерним знаком НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року та закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Одночасно апелянт заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що строк він пропустив із поважних причин.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що копію постанови він отримав 13 серпня 2020 року, саме з цієї дати апелянт мав можливість ознайомитися з текстом оскаржуваної постанови, однак у зв'язку із пошуком захисника, епідеміологічною ситуацією, державними святами не зміг вчасно подати апеляційну скаргу, відтак строк на апеляційне оскарження постанови пропущено з поважних причин.
В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що не згодний із постановою суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, крім того було порушено норми матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 зазначає, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП лише у випадку перебування у стані сп'яніння, при цьому відносно нього не було складено протоколу про перебування у стані сп'яніння, та матеріали справи не містять доказів про його перебування у стані сп'яніння, відтак ніхто не може притягнути його до відповідальності за вказаною статтею закону.
Крім того, ОСОБА_1 вказує, що не зазначав у протоколі про відмову від проходження огляду.
Також поза увагою суду залишилось те, що у протоколі не сформульовано, який саме огляд і у який спосіб ОСОБА_1 мав пройти на вимогу працівника поліції.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що у протоколі та в поясненнях свідків не зазначено, що водієві пропонувалось пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів.
Крім того ОСОБА_1 вказує, що його не відсторонили від керування транспортним засобом, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою складання матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Також апелянт зазначає що показання свідків, які наявні в матеріалах справи не узгоджуються із протоколом про адміністративне правопорушення.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про судове засідання повідомлявся завчасно та належним чином, будь-яких клопотань про відкладення чи про поважність причин неявки до суду не направляв, на підставі ч. 6 ст. 294 КУпАП апеляційним судом розглянуто апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 .
Дослідивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження постанови суду з поважних причин.
Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваного рішення 13 серпня 2020 року, однак не зміг подати вчасно апеляційну скаргу через епідеміологічну ситуацію в країні та введені карантинні обмеження.
З урахуванням положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на оскарження постанови з поважних причин, а тому його апеляційна скарга підлягає розгляду.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону.
В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він не проходив огляд, відтак дані про те, що він перебував у стані сп'яніння відсутні.
Вказані доводи апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП серед іншого передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що п. 2 Розділу І Інструкції передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При цьому виявлення працівниками поліції ознак сп'яніння, є достатньою підставою для проведення огляду на стан сп'яніння.
Отже, відмова водія від проходження відповідно до п. 2.5 ПДР України огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння. Не виконавши це, він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що судом першої інстанції зроблений правильний висновок.
Оскаржуючи судове рішення, апелянт також зазначає, що протокол не відповідає вимогам закону через те, що у ньому не зазначено ним власноручно про те, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
З такими доводами не погоджується апеляційний суд, оскільки відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі зокрема зазначається пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак будь - яких вимог чи обмежень до змісту таких пояснень законом не визначено.
Відтак особа, яка притягається до адміністративної відповідальності у своїх поясненнях зазначає лише про ті обставини, які вважає за необхідне зазначити.
Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що наявний у матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 225424 від 18 квітня 2020 року складений у відповідності до вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, а отже, відповідає вимогам діючого законодавства.
Крім того ОСОБА_1 був ознайомлений із змістом такого протоколу про що свідчить його підпис у відповідній графі, при цьому будь - яких зауважень щодо його змісту апелянтом у протоколі не зазначено.
Також, зазначені в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до яких ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Щодо доводів апелянта про відсутність у протоколі та поясненнях свідків вказівки про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів, то апеляційний суд зазначає наступне.
Як вбачається із змісту протоколу, у ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені ознаки саме наркотичного сп'яніння. Так, відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Відтак, пропозиція працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння виключно у медичному закладі була правомірною.
Вищевказаним також спростовуються доводи ОСОБА_1 про відсутність у протоколі зазначення виду огляду, від проходження якого відмовився апелянт, оскільки у разі наявності в особи ознак наркотичного сп'яніння, наведеними вище положеннями інструкції не передбачено інших варіантів огляду ніж огляд у медичному закладі.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом, що у своїй сукупності свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою складання адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Вказані доводи апеляційний суд вважає необґрунтованими та зазначає, що та обставина, що у протоколі відсутній запис про відсторонення особи від керування транспортним засобом, не може бути визнана безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови та визнання протоколу недопустимим доказом.
Також апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, як того і вимагають вимоги КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що сукупність доказів, досліджених судом давали законні підстави дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, та викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун