05.10.2020 Справа №607/15412/20
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Холява О.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Тернопільського РВП Тернопільського ВП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянинки України, приватного підприємця, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №716012 від 19 серпня 2020 року вбачається, що 19 серпня 2020 року о 17.00 год. приватний підприємець ОСОБА_1 , яка являється власником закладу громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що по АДРЕСА_2 , не забезпечено дотримання протиепідемічних заходів, а саме, місце видачі замовлень організовано з порушенням, оскільки наявний дезінфікуючий розчин містить малу кількість концентрації діючої речовини -40% етилового спирту, в порушення вимог п.2 постанови Головного державного санітарного лікаря України №32 від 02 червня 2020 року, ст.32 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст.30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», чим вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.44-3 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнала пояснивши суду, що нею було здійснено закупку в аптечному пункті антисептичного препарату AХD 2000, в підтвердження чого має відповідний сертифікат, вміст спирту у ньому їй не відомо. Просила закрити провадження відносно неї у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вимогами ч.1 ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна, необережна) дія чи бездіяльність, яку посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Так, статтею 44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
У статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
Відповідно до ст.32 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Кабінет Міністрів України відповідно до закону встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей. У разі виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень населення органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на відповідних територіях чи об'єктах особливі умови та режими праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень. У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону.
Згідно п.2 постанови «Про затвердження Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів на період карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» Головного державного санітарного лікаря України від 02.06.2020 року №32, на вході до закладу або поруч з місцем видачі замовлень (при роботі закладу на виніс) організовуються місця для обробки рук спиртовмсними антисептиками з концентрацією активно діючої речовини понад 60% для ізопропілових спиртів та понад 70% для етилових спиртів. Доцільно розмістити яскравий вказівник про енобхідність дезінфекції рук (банер, наклейка, тощо).
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Жодних доказів, які б давали підстави вважати, що засіб, якій містився на вході закладу громадського харчування «Галицький замок», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , під час проведення 10 серпня 2020 року перевірки, не відповідав встановленими законом вимогам, суду не надано.
Крім того, відповідних доказів, яки б доводили правомірність процедури проведення експертизи зразку антисептичного засобу (яким чином проводилося вимірювання, хто був при ньому присутній, повноваження відповідних осіб на його проведення, за допомогою яких приладів воно проводилося та яким чином проводилося відбирання зразків тощо) до протоколу не додано.
Отже, долученими до протоколу серії АПР18 №716012 від 19 серпня 2020 року матеріалами, зокрема, витягом із ІПНП України - рапортом помічника чергового ТРВП ТВП ГУНП в Терноільській області Прокопик Х.В. від 19 серпня 2020 року, копією свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 та копією паспорта ОСОБА_1 , не підтверджується факт порушення правил карантину ОСОБА_1 . Будь-які інші докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні.
У відповідності до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Pociї»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Судом встановлено, що обставини відображені у протоколі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Протокол складено за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо встановлено, що в діях особи відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.
За таких обставин справи суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, матеріалами справи не доведена, а тому провадження у справі відносно неї підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю в її діях складу такого правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 44-3, 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд.
Суддя Холява О.І.