07 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 607/10836/20 пров. № А/857/11007/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Савка С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2020 року (суддя - Воробель Н.П., час ухвалення - 14:54 год., місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 19.08.2020 року),
в адміністративній справі №607/10836/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції,
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
У липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача УПП в Тернопільській області ДПП, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2495419 від 07.05.2020 року, винесену сержантом поліції 1 батальйону 2 роти УПП в Тернопільській області ДПП Назаровим В.Ю. про накладення на позивача штрафу в розмірі 425 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2020 року у задоволенні позову - відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції від 19.08.2020 року не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального права, з невідповідністю висновків суду матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що 07.05.2020р. працівником патрульної поліції винесено відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК №2495419, в якій зазначено, що позивач 07.05.2020 року о 01 год. 43 хв., керуючи автомобілем «Volkswahen Bora», р.н. НОМЕР_1 , перед перехрестям вулиць Галицька, Збаразька та Бродівська у м.Тернополі, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2. б ПДР. Зазначає, апелянт, що відповідно до п.9.2 ПДР, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Однак, під час руху позивач не здійснював перестроювання, повороту або розвороту, що підтверджується відеозаписом во00120, з нагрудної камери поліцейського. Також вважає апелянт, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми Правил дорожнього руху. Крім цього, апелянт просить взяти до уваги Висновок експертного дослідження за результатами автотехнічного дослідження від 28.08.2020 року №1106/20-22, яким підтверджено дотримання позивачем вимог п.9.2 ПДР при проїзді перехрестя вулиць Галицька, Збаразька та Бродівська у м.Тернополі. На думку апелянта, матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції є необгрунтованим.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції від 19.08.2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАК №2495419 від 07.05.2020 року накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. на позивача ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП (а.с. 6, 30).
Із змісту цієї постанови видно, що ОСОБА_1 07.05.2020 року о 01 год. 43 хв., керуючи автомобілем «Volkswahen Bora», р.н. НОМЕР_1 , перед перехрестям вулиць Галицька, Збаразька та Бродівська у м.Тернополі, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2. б ПДР.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 р. №1306 (із змінами і доповненнями), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 9.2. б ПДР, визначено, окрім іншого, що перед поворотом водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку.
За порушення цього пункту ПДР законом встановлено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням є порушення правил користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху.
Згідно ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до ст.222 КУпАП, органи внутрішніх справ (Національна поліція) розглядають, зокрема, справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, зокрема, за частинами 1, 2, 3, 5 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 258 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до статей 276, 280, 283 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що поліцейським не порушено порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.2 ст.122 КУпАП.
З матеріалів справи та доводів апелянта (позивача) видно, що він не вважає свої дії порушенням ПДР, оскільки, виконуючи вимоги дорожніх знаків, рухався прямо та не змінював смуги, не повертав і не розвертався, а тому вмикати покажчик повороту не повинен був.
Так, в матеріалах адміністративної справи наявні докази щодо події, яка мала місце 07.05.2020 року за участі ОСОБА_1 , якими керувався відповідач при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.122 КУпАП.
Зокрема, відеозаписом, з нагрудної камери працівника поліції, котрий зупинив транспортний засіб позивача видно, що позивач з другорядної дороги виїхав на головну, котра і є перехрестям з круговим рухом. Надалі позивач ОСОБА_1 , здійснюючи поворот, а саме з'їзд з головної дороги на другорядну, не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2. б ПДР.
Відносно доводів апеляційної скарги про те, що світлофор на перехресті вулиць Галицька, Збаразька та Бродівська у м. Тернополі працював в режимі миготіння жовтого сигналу світлофора та на ньому був відсутній регулювальник.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно абз.2 п.16.1. ПДР, у разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті відповідними дорожніми знаками.
Пунктом 16.11 ПДР визначено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Відповідно до абз.4 п.16.12 ПДР, перевага в русі на нерегульованих перехрестях, де організовано круговий рух і які позначені дорожнім знаком 4.10, надається транспортним засобам, які вже рухаються по колу.
Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису видно, що перед перехрестям вулиць Галицька, Збаразька та Бродівська у м.Тернополі встановлено дорожній знак 2.1. «Дати дорогу», 7.8. «Напрямок головної дороги» та 4.10. «Круговий рух».
При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено та враховано, що головною позначена дорога з круговим рухом, а та, якою рухався позивач первинно, як і та на яку він з'їхав - другорядними.
Також перед перехрестям вулиць Галицька, Збаразька та Бродівська у м.Тернополі, над кожною із двох смуг руху встановлено дорожні знаки 5.18 «Напрямок руху по смузі». Такі ж знаки встановлені і після перехрестя з круговим рухом, які є інформативно-вказівними і не нівелюють знаків пріоритету, тобто 2.1 «Дати дорогу» з табличкою 7.8. «Напрямок головної дороги».
Таким чином позивач, виїхавши на головну дорогу мав декілька варіантів дій, а саме: - звернути у перший з'їзд, (що він і зробив), - другий - продовжувати рух головною дорогою та повернути у один із наступних з'їздів.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що кожен із цих маневрів є по своїй суті поворотом, адже передбачає з'їзд з головної дороги на другорядну, а тому вимагає, аби перед його здійсненням водій увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку, чим проінформував усіх інших водіїв про свої наміри. При цьому, кут, на який відхиляється другорядна дорога, на яку здійснюється з'їзд, не має жодного правового значення.
Також судом першої інстанції вірно зазначено, що після роз'яснення поліцейським позивачу його прав, в тому числі і на правову допомогу, він не виявив бажання ним скористатись, що зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери цього працівника поліції.
Відносно наданого апелянтом (позивачем) експертного дослідження за результатами автотехнічного дослідження від 28.08.2020 року №1106/20-22, яким, на його думку, підтверджено дотримання ОСОБА_1 вимог п.9.2 ПДР при проїзді перехрестя вулиць Галицька, Збаразька та Бродівська у м.Тернополі, то колегія суддів враховує наступне.
Так, з відеозапису з нагрудного відеореєстратора чітко видно легковий транспортний засіб позивача, а також зафіксовано кожен з його маневрів на перехресті вулиць Галицька, Збаразька та Бродівська у м.Тернополі, а тому висновки експертного дослідження не спростовують достовірність зафіксованої інформації про порушення позивачем правил дорожнього руху.
Крім цього, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем поданими доказами, які були долучені до відзиву на адміністративний позов, повністю доведено наявність тих обставин, що зазначені у постанові від 07.05.2020 року, а тому є необґрунтованими доводи позивача ОСОБА_1 про відсутність його вини у вчиненні порушень вимог п.9.2-б ПДР України.
Слід також зазначити, що оскаржена позивачем постанова у справі про адміністративне правопорушення від 07.05.2020 року винесена в межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення. Адміністративне стягнення на позивача накладено в межах санкції ч.2 ст.122 КУпАП.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обгрунтованих висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування оскарженої постанови серії ЕАК №2495419 від 07.05.2020 року.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2020 року в адміністративній справі №607/10836/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий: В. В. Гуляк
Судді: Л. Я. Гудим
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови складено 08.10.2020 року