08 жовтня 2020 рокуСправа № 460/5088/20 пров. № А/857/10153/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Курильця А.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року (суддя Борискін С.А., м.Рівне) у справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФ) в якому просила:
визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті, щомісячного підвищення до пенсії в розмірах двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статтей 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) за періоди з 22.05.2008 по 06.03.2011 включно, з 01.01.2014 по 21.03.2014 включно та починаючи з 17.07.2018;
зобов'язати ГУПФ нарахувати та виплатити щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, за періоди з 22.05.2008 по 06.03.2011 включно та з 01.01.2014 по 21.03.2014 включно;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії в розмірах двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент вказаного підвищення, за періоди з 22.05.2008 по 06.03.2011 включно, з 01.01.2014 по 21.03.2014 включно та починаючи з 17.07.2018.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.
Не погодившись із ухваленим постановленою ухвалою, її оскаржила позивач, яка із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу на направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В доводах апеляційної скарги вказує, що згідно висновком суду нею встановлено, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №510/1286/16-а предметом розгляду якої є питання подачі позовної заяви з пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Дослідивши матеріали справи та відповідну ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року цей суд вказав, що відносини у розглядуваній справі є подібними справі №510/1286/16-а, проте на переконання позивача це не відповідає дійсності, так як предмети позову у даних справах є різними.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені, зокрема в пункті 11 (зупинення провадження у справі) частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини у розглядуваній справі та справі №510/1286/16-а є подібними, оскільки судами вирішується питання щодо застосування строку звернення до адміністративного суду у справах за позовами про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо нарахування та сплати певного виду пенсії та соціальних виплат.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з дотриманням норм процесуального права, з огляду на таке.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 має статус громадянки, яка постійно працювала чи працює, проживала або проживає у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення категорії 3, що підтверджується посвідченням від 20.02.1990серії НОМЕР_1 (а.с.8).
Відповідно до листа ГУПФ від 06.03.2020 на заяву позивача щодо перерахунку пенсії відповідно до статтей 39, 51 Закону №796-ХІІ з 22.05.2008 по 06.03.2011 включно, з 01.01.2014 по 21.03.2014 включно та починаючи з 17.07.2018 по січень 2020 року у здійсненні такого їй було відмовлено з посиланням на те, що чинні редакції вказаних статтей Закону №796-ХІІ не передбачають можливості перерахунку даних доплат та видів пенсії (а.с.10-11).
15.07.2020 позивач звернувся до суду із цим позовом (а.с.1-15).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції на розгляді у Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №510/1286/16-а, предметом розгляду якої є питання подачі позовної заяви з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Необхідно вказати, що спір у справі №510/1286/16-а стосується вимог позивача яка з 17.07.2009 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90% суми заробітної плати. Однак у зв'язку з тим, що на момент призначення їй пенсії в розрахунок не були включені індексація заробітної плати, матеріальна допомога на оздоровлення до щорічної відпустки, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, премії до державних, професійних та ювілейних свят та інші виплати така особа 01.08.2016 звернулась до відповідного Управління ПФУ за перерахунком пенсії з урахуванням усіх виплат з 17.07.2009 та 08.08.2016 отримала відмову.
Приймаючи справу №510/1286/16-а до розгляду Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 26 червня 2019 року вказала, що в межах розгляду цієї справи виникла виняткова проблема, що полягає у необхідності формування відповідних правових позицій, для чого потрібно надати відповіді на такі питання:
1. Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15.12.2017, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15.12.2017, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ); статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) та статей 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб» (далі - №2262-ХІІ), в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796-XII.
Як вбачається із статті 1 Закону №796-XII він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Так, предметом адміністративного позову в розглядуваній справі, зокрема, є перерахунок та виплата доплати до пенсії та додаткової пенсії відповідно до статтей 39, 51 Закону №796-XII, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат з 17.07.2018 за періоди з 22.05.2008 по 06.03.2011 включно та з 01.01.2014 по 21.03.2014 включно.
Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити і вирішити питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду.
Відтак, зважаючи на дату звернення позивача з адміністративним позовом у цій справі (15.07.2020), заявлені позовні вимоги та необхідність надання правової оцінки щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, а також формування відповідних правових позицій Великою Палатою Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а у подібних правових відносинах, суд апеляційної інстанції вважає, що такі можуть вплинути на наслідки розгляду справи № 460/5088/20.
Правовідносини у цих адміністративних справах є подібними, зокрема, щодо застосування строку звернення до адміністративного суду у справах за позовами про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо нарахування та виплати, в даному випадку, щомісячного підвищення до пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо доцільності зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі №510/1286/16-а, з наведених вище підстав.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених процесуальних норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
А. Р. Курилець