Справа № 320/6530/19 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
05 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Григорук В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, -
Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 05.11.2018 року по 12.11.2018 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на підставі звернення громадянки ОСОБА_2 вх.№10/10-1910/5 від 19.10.2018 року, направлення від 30.10.2018 року №781.18/02 було проведено позапланову перевірку дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті "Будівництво будівель та споруд" за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами проведення якої складений акт від 12.11.2018 року №Т-1211/1.
Зі змісту вказаного акта вбачається, що під час проведення перевірки встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_1 на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , розпочато виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку, а саме: влаштовано бетонний фундамент під прибудову до житлового будинку (зі сторони власної частини житлового будинку) та фільтруючий колодязь.
Перевіркою встановлено, що вказані будівельні роботи виконано без отримання будівельного паспорту забудови земельної ділянки, без отримання права на виконання будівельних робіт; земельна ділянка на час проведення перевірки не оформлена належним чином, чим порушено вимоги статті 27, ч. 1 ст. 34, ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз. 5 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про архітектурну діяльність".
Судом першої інстанції встановлено, що акт перевірки від 12.11.2018 року №Т-1211/1 підписаний відповідачем без зауважень та вручений останньому 12.11.2018 року, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на вказаному акті.
З огляду на виявлені порушення вимог містобудівного законодавства, на підставі акту від 12.11.2018 року №Т-1211/1 Департаментом ДАБІ у Київській області були видані ОСОБА_1 приписи: №С-1211/1 від 12.11.2018 року, яким ОСОБА_1 зобов'язано у термін до 11.01.2019 року усунути виявлені в акті від 12.11.2018 року №Т-1211/1 порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; №С-1211/2 від 12.11.2018 року, яким ОСОБА_1 зобов'язано зупинити виконання будівельних робіт з 12.11.2018 року до усунення порушень, зазначених у акті перевірки №Т-1211/1.
Судом першої інстанції встановлено, що приписи від 12.11.2018 року №С-1211/1 та №С-1211/2 вручені відповідачу 12.11.2018 року, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на них.
22.03.2019 року Департаментом ДАБІ у Київській області було видано направлення №166.19/02 для проведення позапланової перевірки щодо виконання ОСОБА_1 вимог приписів від 12.11.2018 року №С-1211/1 та №С-1211/2.
У період з 28.03.2019 року по 29.03.2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на підставі вказаного направлення було проведено позапланову перевірку виконання ОСОБА_1 вимог приписів від 12.11.2018 року №С-1211/1 та №С-1211/2, за результатами проведення якої складений акт від 29.03.2019 року №Т-2903/1.
Зі змісту вказаного акта вбачається, що під час проведення позапланової перевірки встановлено, що замовником будівництва гр. ОСОБА_1 вимоги припису від 12.11.2018 року №С-1211/1 не виконано, а саме: станом на 29.03.2019 року, згідно реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів ДАБІ України, відсутній документ, що дає право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту за адресою АДРЕСА_1 ; припис від 12.11.2018 року №С-1211/2 виконано - виконання підготовчих та будівельних робіт зупинено.
З огляду на виявлені порушення вимог містобудівного законодавства, на підставі акту від 29.03.2019 року №Т-2903/1 Департаментом ДАБІ у Київській області був виданий ОСОБА_1 припис від 29.03.2019 року №С-2903/1, яким відповідача зобов'язано усунути допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил в термін до 29.05.2019 року шляхом усунення порушень, зазначених в акті перевірки №Т-1211/1 та виконання вимог припису №С-1211/1 від 12.11.2018 року.
Судом першої інстанції також встановлено, що акт перевірки від 29.03.2019 року №Т-2903/1 та припис від 29.03.2019 року №С-2903/1, у зв'язку з відмовою відповідача від їх отримання засобами поштового зв'язку, направлені позивачем за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , та отримані останнім 06.04.2019 року .
05.09.2019 року Департаментом ДАБІ у Київській області було видано направлення №564.19/02 для проведення позапланової перевірки щодо виконання ОСОБА_1 вимог припису від 29.03.2019 року №С-2903/1.
У період з 06.09.2019 року по 06.09.2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на підставі вказаного направлення було проведено позапланову перевірку виконання ОСОБА_1 вимог припису від 29.03.2019 року №С-2903/1, за результатами проведення якої складений акт від 06.09.2019 №Т-0609/2.
Зі змісту вказаного акта вбачається, що перевіркою виконання вимог припису від 29.03.2019 №С-2903/1 встановлено, що вимоги припису від 29.03.2019 року №С-2903/1 не виконано, а саме: станом на 06.09.2019року , згідно реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів ДАБІ України, відсутній документ, що дає право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка не приведена до попереднього стану.
Судом першої інстанції встановлено, що акт перевірки від 06.09.2019 року №Т-0609/2 підписаний відповідачем без зауважень та вручений останньому 06.09.2019 року, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на вказаному акті.
Позивачем встановлено невиконання вимог приписів, винесених за результатами проведених перевірок, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 року №2780-ХІІ (далі - Закон №2780-XII) містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Аналіз наведених вище положень частини першої статті 38 Закону №3038-VI у взаємозв'язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв'язку з його невиконанням.
Положеннями частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-130 цс від 04.12.2013 року, у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником отримано право власності.
За приписами частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Пункт 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" визначає, що відповідно до вимог статті 376 Цивільного кодексу України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
Відповідно до положень статті 38 Закону №3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить відповідним органам державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.
При розгляді позовів про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
Судом першої інстанції встановлено, що приписи про усунення порушень були належним чином вручені відповідачу. Правом на їх оскарження відповідач не скористався. Станом на день розгляду справи вимоги приписів про усунення порушень відповідач не виконав.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для знесення об'єкта будівництва, а саме: бетонного фундаменту під прибудову до житлового будинку (зі сторони власної частини житлового будинку) та фільтруючий колодязь, за адресою: АДРЕСА_1 .
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено 08 жовтня 2020 року.