Справа № 640/22191/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шейко Т.І.
Суддя-доповідач:Шурко О.І.
07 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у складанні висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги та направлення документів на розгляд комісії МО України, оформлену листом від 25 вересня 2017 року вих. №1303/1809 протиправною та скасувати;
- зобов'язати Київський міський військовий комісаріат скласти висновок щодо одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 - 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, як інваліду 2 групи з 30 серпня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплаченої суми та направити висновок на розгляд комісії МО України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги позивачем вказано, що відповідач неповно дослідив обставини справи, не з'ясувавши факт того, що позивач не є військовослужбовцем строкової служби, оскільки останній з 16 червня 2014 року перебував на військовій службі за призовом на особливий період під час мобілізації. А відтак, позивачу протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби.
Відзиву ІНФОРМАЦІЯ_1 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2014 позивач, перебуваючи на військовій службі за призовом на особливий період під час мобілізації, у військовому званні “сержант” та безпосередньо приймаючи участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виконуючи бойове завдання в зоні АТО отримав наскрізне вогнепальне осколкове поранення правої гомілки з переломом обох кісток, вогнепальні поранення лівої стопи, лівої кисті, м'яких тканин обличчя, обох повік правого ока, травму правого ока, ЗЧМТ.
Згідно Свідоцтва про хворобу № 782 від 11 листопада 2014 року та Рішення Центральної військо - лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм ( протокол № 4849 від 24 листопада 2016 року) наявна в нього травма так, пов'язана із захистом Батьківщини.
З 13 травня 2015 року рішенням МСЕК позивачу встановлено 3 групу інвалідності внаслідок травми, що пов'язана із захистом Батьківщини (довідка 12ААА №023582).
Одноразова грошова допомога у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності виплачена позивачу встановленим порядком.
В подальшому, рішенням МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю 2 групи внаслідок травми, що пов'язана із захистом Батьківщини з 30 серпня 2017 року (довідка АВ№ 0643810).
Для отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з збільшенням групи інвалідності, позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату.
Київським міським військовим комісаріатом 25 вересня 2017 року у складанні висновку про наявність в позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, у відповідності до вимог Постанови КМУ №975 від 25 грудня 2013 року, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України відмовлено у зв'язку з тим, що 2 групу інвалідності позивачу встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення 3 групи інвалідності в 2015 році (на підставі частини другої пункту 4 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”).
Позивач не погоджуючись із висновками відповідача та вважаючи, що відповідачем порушене право на соціальний захист та отримання належної грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності II групи, звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що ІІ група інвалідності встановлена ОСОБА_1 з 30 серпня 2017 року, в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (Закон № 2011-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (Порядок № 975), Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про затвердження Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (Порядок № 393).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що він поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.
Згідно з пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
У п. 11 Порядку № 975 визначено, що вiйськовослужбовець, вiйськовозобов'язаний та резервiст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разi настання iнвалiдностi чи втрати працездатностi без встановлення йому iнвалiдностi, подає уповноваженому органу такi документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням iнвалiдностi чи часткової втрати працездатностi без встановлення iнвалiдностi; довiдку медико-соцiальної експертної комiсiї про встановлення групи iнвалiдностi або вiдсотка втрати працездатностi iз зазначенням причинного зв'язку iнвалiдностi чи втрати працездатностi.
До заяви додаються копiї: постанови вiдповiдної вiйськово-лiкарської комiсiї щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузiї, травми або калiцтва), захворювання; документа, що свiдчить про причини та обставини поранення (контузiї, травми або калiцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане iз вчиненням особою кримiнального чи адмiнiстративного правопорушення або не є наслiдком вчинення нею дiй у станi алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'янiння, або навмисного спричинення собi тiлесного ушкодження; сторiнок паспорта з даними про прiзвище, iм'я та по батьковi i мiсце реєстрацiї; документа, що засвiдчує реєстрацiю фiзичної особи у Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв, виданого органом доходiв i зборiв (для фiзичної особи, яка через свої релiгiйнi переконання вiдмовляється вiд прийняття реєстрацiйного номера облiкової картки платника податкiв, офiцiйно повiдомила про це вiдповiдний орган доходiв i зборiв та має вiдмiтку в паспортi громадянина України, - копiю сторiнки паспорта з такою НОМЕР_1 ).
Згідно з п.п. 12-13 Постанови № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Абзацом 9 пункту 1 Порядку № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Виходячи з викладеного вище, вбачається, що законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру вирішення питання щодо призначення особі одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
При цьому, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до компетенції військового комісаріату (далі - ВК) належить прийняття від заявника документів, формування відповідного пакету документів, складання висновку та направлення їх до Міноборони для прийняття рішення з приводу призначення вказаної допомоги.
Разом з тим, безпосередньо ВК не наділений повноваженнями щодо прийняття рішення з даного питання. До його компетенції входить складання висновку, який має рекомендаційних характер.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не було виконано покладеного на нього обов'язку щодо формування та направлення до Міноборони документів позивача для вирішення питання щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, з відповідним висновком, а натомість - відмовлено позивачу у призначенні такої допомоги, що виходить за межі наданих йому повноважень.
З огляду на це, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність дій відповідача щодо відмови у складанні висновку про наявність в позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, у відповідності до вимог Постанови КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України, що свідчить неправомірну відмову в задоволенні даного адміністративного позову.
Доводи відповідача про те, що позивач не має права на призначення спірної допомоги, а тому, на думку Комісаріату, відсутні підстави для направлення його документів до Міноборони, не ґрунтуються на нормах законодавства та вказують на перебирання КМВК повноважень Міноборони.
Щодо решти посилань відповідача про відсутність правових підстав для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги на умовах, визначених Порядком № 975, то таким обставинам має надаватися оцінка при перевірці рішення уповноваженого суб'єкта владних повноважень, прийнятого за результатами розгляду питання по суті, на предмет відповідності його критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.
Інші аргументи Київського міського військового комісаріату щодо періоду призначення позивачу інвалідності вперше та в наступному, спливу терміну після звільнення його зі служби, можуть бути викладені ним у відповідному висновку, але не позбавляють його обов'язку скласти такий висновок та направити його разом з поданими позивачем документами до Міноборони для прийняття кінцевого рішення.
Імперативними положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, зазначений обов'язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність своїх дій та рішення в межах даного спору.
Відтак, враховуючи нормативне регулювання спірних правовідносин та обставини справи, судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду та задоволення позовних вимог шляхом визнання відмови Київського міського військового комісаріату у складанні висновку щодо ОСОБА_1 протиправною, зобов'язання відповідача скласти відповідний висновок та направити такий на розгляд комісії Міністерства оборони України.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Надаючи оцінку доводам учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року - скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.
Визнати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у складанні висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та направлення документів на розгляд комісії МО України, оформлену листом від 25 вересня 2017 року вих. №1303/1809 протиправною та скасувати.
Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) скласти висновок щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та статей 16 - 163 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, як інваліду 2 групи з 30 серпня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплаченої суми та направити висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.