Справа № 826/9407/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Кузьменко В.А.
01 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду заяву Офіса великих платників податків ДФС про повернення судового збору у справі за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 травня 2017 року №0003041406, -
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 травня 2017 року №0003041406, оскільки вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а висновки акта перевірки про завищення суми податкового кредиту по відносинам із ТОВ «КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ» безпідставними, у зв'язку із наступним: зміст господарських операцій з купівлі-продажу меблів, комп'ютерної техніки та піддонів за договорами купівлі-продажу від 12 березня 2014 року №12/03-ОС та від 21 березня 2014 року №21/03/14 повністю відповідає первинним документам; всі акти прийому-передачі майна, складені в рамках договорів купівлі-продажу від 12 березня 2014 року №12/03-ОС та від 21 березня 2014 року №21/03/14, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та містять обов'язкові реквізити; м. Сімферополь є лише місцем складання первинного документа, а не місцем здійснення господарської операції; ТОВ «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ» укладено договори оренди складських та офісних приміщень, проведено реєстрацію 18 філій та прийнято на роботу 18 директорів таких філій, при цьому орендовані приміщення філій знаходились за місцезнаходженням майна, реалізованого ТОВ «КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ» для позивача; при здійсненні відвантаження алкогольних напоїв ТОВ «КРИМСЬКА ВОДОЧНА КОМПАНІЯ» в рамках договору від 21 березня 2014 року №21/03/14 представником контролюючого органу на акцизному складі перевірено відповідність змісту господарської операції первинним документам, у тому числі відповідність товарно-транспортних накладних вимогам податкового законодавства, що підтверджується наявністю штампа «Виїзд дозволено»; висновок Офісу про дефектність документів на перевезення та їх невідповідність вимогам податкового законодавства щодо визначення первинних документів у зв'язку із отриманням інформації про вилучення посвідчення водія ОСОБА_1 без отримання судового рішення про позбавлення права на управління транспортними засобами є безпідставними; окремі недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних не можуть бути підставою для визнання господарської операції нереальною.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 12 травня 2017 року №0003041406.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Підставою для залишення апеляційної скарги без руху послугувало те, що апелянтом не було надано документу про сплату судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір». Вказану ухвалу суду отримано відповідачем 02 травня 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
13 травня 2019 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання, в якому Офіс великих платників податків ДФС посилаючись на обмежене бюджетне фінансування просить суд продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року апелянту продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 30 днів.
26 червня 2019 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання, в якому апелянт посилаючись на обмежене бюджетне фінансування просить суд відстрочити сплату судового збору. Проте судом було відмовлено у задоволенні клопотання .
На підставі чого ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року апеляційну скаргу було повернуто апелянту.
У вересня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС вдруге звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ознайомившись із апеляційною скаргою апелянта та доданими документами, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
Так, частина 1 статті 295 КАС України передбачає, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Звернувшись до суду з апеляційною скаргою у вересня 2019 року, апелянтом в порушення вимог ст. 295 КАС України був пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2019 року.
В апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що Офіс великих платників був позбавлений можливості здійснити сплату судового збору з рахунків, у зв'язку із виконавчими провадженнями відносно Офісу великих платників податків.
Оцінюючи поважність доводів апелянта щодо причин пропуску строку звернення на апеляційне оскарження, колегія суддів виходила з наступного.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою.
У зв'язку із зазначеним вище, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙДІНГ» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 травня 2017 року №0003041406, - відмовлено.
07 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду Офісом великих платників податків ДФС подано заяву про повернення судового збору, понесеного за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2019 року, у розмірі 33 091, 43 грн.
Дослідивши обґрунтування заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що її слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Згідно ч.3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 33 091, 43 грн. (платіжне доручення № 2105 від 20.08.2019 року).
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про доцільність постановляння додаткового судового рішення щодо задоволення заяви Офісу великих платників податків ДФС про повернення судового збору у розмірі 33 091, 43 грн. та стягнення означених коштів з Державного бюджету України на користь Офісу великих платників податків ДФС.
Керуючись ст.ст. 132, 139, 241, 242, 243, 252, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Заяву Офіса великих платників податків ДФС про повернення судового збору - задоволити.
Повернути судовий збір шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь Офісу великих платників податків ДФС (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ 39440996) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 33 091(тридцяти трьох тисяч дев'яносто однієї) гривні 43 копійок.
Додаткове рішення суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
М.І. Кобаль