П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1277/20
Головуючий в І інстанції:Пекний А.С.
Дата та місце ухвалення рішення: 15.07.2020 р.
м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача -Шеметенко Л.П.
судді -Стас Л.В.
судді -Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та скасування постанови про арешт коштів боржника,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Станченко А.О. по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 24.02.2020 року по виконавчому провадженню № 61363690 та скасування постанови про арешт коштів боржника від 24.02.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на виконанні Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні знаходиться виконавче провадження АСВП № 61363690 з примусового виконання вимоги № 597-25, виданої 07.11.2019 року ГУ ДПС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 37 612,79 грн. При примусовому виконанні рішення державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, яка направлена до банківських установ. Позивач вважає вказану постанову незаконною, з огляду на те, що нею накладено арешт на кошти на його рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», які надходять на картковий рахунок як допомога по безробіттю. На думку позивача, прийняття державним виконавцем вказаної постанови грубо порушує його права, адже допомога по безробіттю не є доходом і здійснювати стягнення з такої допомоги заборонено статтями 72, 73 Закону України «Про виконавче провадження».
Також позивач посилався на невідповідність оскаржуваної постанови вимогам до форми і змісту постанов державного виконавця, які установлені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не вирішення питання про зняття арешту з коштів на рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «Приватбанк».
Зобов'язано Корабельний районний відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «Приватбанк», які надходять як допомога по безробіттю.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Корабельний районний відділ державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, що мають значення для правильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскаржувана постанова про накладення арешту була винесена на підставі ст.ст. 18, 56 Закону України "Про виконавче провадження" та при накладенні арешту на рахунки боржника державним виконавцем не було допущено порушень норм чинного законодавства.
Апелянт також вважає, що в силу положень ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із чинним законодавством України. Однак, в даному випадку АТ КБ "Приватбанк" не надано підтверджень, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення згідно чинного законодавства України. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що відсутні передбачені ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для зняття арешту з коштів боржника в межах виконавчого провадження № 61363690.
Крім того, апелянт звернув увагу апеляційного суду на те, що виконавець самостійно не може знати чи поширюється на певний рахунок спеціальний режим, така функція покладається на фінансову установу.
На думку апелянта, виконуючи рішення суду, виконавець може накласти арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову державного виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у провадженні Корабельного РВДВС перебуває виконавче провадження ВП №61363690 з примусового виконання прийнятої Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-597-25-У від 07.11.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску в сумі 37 612,79 грн.
З матеріалів справи встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження було винесено старшим державним виконавцем Корабельного РВДВС Станченко А.О. 24.02.2020 року.
У той самий день, 24.02.2020 року старшим державним виконавцем Корабельного РВДВС було прийнято постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 37 612,79грн.
25.03.2020 року позивач звернувся до начальника Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, в якій просив розглянути питання щодо арешту його рахунку, відкритого в АТ КБ "ПриватБанк" та повідомив, що на цей рахунок надходять кошти з Херсонського міського центру зайнятості, як виплати по безробіттю. До заяви позивачем додано довідку про рахунок.
За наслідками розгляду даної заяви позивача Корабельним районним відділом державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було надано відповідь від 13.04.2020 року № 34689, в якій повідомлено позивача про те, що постанова державного виконавця про арешт коштів боржника прийнята на підставі ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" та є окремо визначеним заходом примусового виконання рішень. Відповідач зазначив, що норми Закону України "Про виконавче провадження" не містять заборони накладення арешту на кошти, що знаходяться на поточному рахунку боржника, на який зараховується виплата від Херсонського обласного центру зайнятості". Також зазначено, що боржником не було доведено наявності особливого статусу рахунку, накладення арешту та/або звернення стягнення на який заборонено законом.
Вважаючи незаконними дії державного виконавця по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 24.02.2020 року у виконавчому провадженні № 61363690 та постанову державного виконавця від 24.02.2020 року про арешт коштів боржника, ОСОБА_1 оскаржив їх до суду першої інстанції.
Задовольняючи частково поданий адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова від 24.02.2020р. про арешт коштів боржника є правомірною, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства, як і дії відповідача щодо її прийняття, позаяк прийняття постанов становить зміст діяльності державного чи приватного виконавця і полягає у здійсненні чітко визначеної законодавством функції, а тому таку дію неможливо визнати незаконною.
В свою чергу, суд першої інстанції зазначив, що оскільки спірний рахунок позивача, відкритий у АТ КБ "ПриватБанк", використовується для виплати позивачу допомоги по безробіттю, на яку в силу статті 72 Закону України "Про виконавче провадження" не може бути звернуто стягнення, накладення арешту на такі кошти обмежує його право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин, яке гарантовано статтею 46 Конституції України та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Із врахування обізнаності відповідача, після подачі позивачем відповідної заяви про те, що кошти, які знаходяться на спірному рахунку позивача, є коштами, звернення стягнення на які заборонено законом, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав передбаченого статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язку і не вирішив питання щодо зняття арешту з коштів на рахунку.
З огляду на встановлені обставини щодо наявності підстав для зняття арешту з коштів на рахунку, які надходять як допомога по безробіттю та порушення гарантованих статтею 46 Конституції України прав позивача на соціальний захист існуючим на цей час арештом на вказані кошти, суд першої інстанції дійшов висновку, що захист та відновлення цих прав має бути здійснено в інший спосіб, ніж просить позивач, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльності Корабельного РВДВС щодо не вирішення питання про зняття арешту з коштів на рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «Приватбанк» та покладення на відповідача обов'язку зняти арешт з коштів на вказаному рахунку, які надходять як допомога по безробіттю.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року N1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 7 частини другої статті 18 Закону №1404 виконавцю надано право під час здійснення виконавчого провадження накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
За приписами статті 10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень являються: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частинами першою та восьмою статті 48 Закону № 1404 передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Статтею 56 Закону № 1404 передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Частинами 3, 4 статті 56 Закону № 1404 визначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Згідно п. 8 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за N 1302/29432), на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Таким чином, нормами чинного законодавства надано державному виконавцю право накладати арешт на майно та кошти боржника для забезпечення виконання рішення.
З урахуванням зазначених вище положень законодавства, з огляду на надходження до Корабельного РВДВС вимоги Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-597-25-У від 07.11.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску в сумі 37 612,79 грн. та відкриття державним виконавцем виконавчого провадження по виконанню вказаної вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій державного виконавця по винесенню постанови про арешт коштів боржника - ОСОБА_1 .
Зі змісту оскаржуваної позивачем постанови від 24.02.2020 року вбачається, що державним виконавцем при її прийнятті не визначено конкретного рахунку боржника, на якому розміщено грошові кошти, які підлягають арешту та на які звернення стягнення заборонено. Вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 37 612,79 грн., що відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно правомірності винесеної державним виконавцем Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Станченко А.О. постанови про арешт коштів боржника від 24.02.2020 року по виконавчому провадженню № 61363690 та відсутності підстав для її скасування.
Однак, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до спірної постанови від 24.02.2020 року на рахунок позивача № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритий в АТ КБ "ПриватБанк" для зарахування, у тому числі соціальних виплат від Херсонського обласного центру зайнятості, Херсонського міського центру зайнятості, було накладено арешт.
В ході розгляду справи встановлено, що позивач зареєстрований як безробітний з 14.01.2020 р. у Херсонському міському центрі зайнятості і йому у період з січня по березень 2020 р. виплачувалась допомога по безробіттю у таких розмірах: січень - 216,45 грн., лютий - 609,99 грн., березень 2020 р. - 875,81 грн. Вказані виплати здійснювались на рахунок позивача № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритий в Акціонерному товаристві КБ «Приватбанк».
Вказані обставини підтверджено довідкою Херсонського міського центру зайнятості від 24.04.2020р. №2120/05/1284/20, а також довідками АТ КБ «Приватбанк» від 19.03.2020р. №RPNF3VFHMGKO1018, від 19.06.2020р. №2PPNG1UDJECV9UP3.
В свою чергу, відповідно до ст. 72 Закону України "Про виконавче провадження" на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.
В даному випадку стягнення боргу на виконання вимоги про сплату недоїмки, виданої Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, не підпадає під виключення, встановлені ст. 72 Закону № 1404, які дозволяють звертати стягнення на кошти, отримані як допомога по безробіттю.
З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами по справі, що позивач звертався до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою від 20.03.2020 р. (отримана відповідачем 25.03.2020 р. за вх. №11018), у якій повідомив про факт використання зазначеного вище рахунку для виплати допомоги по безробіттю та фактично просив про зняття арешту з коштів на цьому рахунку. Також встановлено, що до цієї заяви додавалась видана АТ КБ «Приватбанк» довідка, яка підтверджувала вказані відомості.
Слід зазначити, що статтею 59 Закону № 1404 визначено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
В свою чергу, згідно ч. 4 вказаної статті, підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
При цьому, слід звернути увагу на те, що згідно ст. 18 Закону № 1404 державний виконавець наділений правом, з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
У постанові від 10 вересня 2020 року у справі №340/3042/19 Верховний Суд вказав на те, що враховуючи обмеження в накладенні арешту, передбачені Законом N1404-VIII, та враховуючи наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на пенсійні виплати, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов'язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби. Без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений статтею 2 Закону N1404-VIII.
Вказаний правовий висновок щодо повноважень виконавчої служби виокремлювати такі банківські рахунки висвітлено також в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №916/1572/19, від 17 січня 2020 року у справі №340/1018/19.
Таким чином, державний виконавець зобов'язаний виокремлювати банківські рахунки, на яких розміщено кошти боржника, на які заборонено звернення стягнення або накладення арешту.
Враховуючи вказаний правовий висновок Верховного Суду колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що виконавець не може самостійно знати чи поширюється на певний рахунок спеціальний режим і що лише на фінансову установу покладено такий обов'язок.
В даному випадку, після отримання від позивача заяви, в якій останній повідомляв про використання рахунку, відкритого в АТ КБ "ПриватБанк", на який згідно оскаржуваної постанови державного виконавця від 24.02.2020 року було накладено арешт, для отримання виплат допомоги по безробіттю, на які заборонено звернення стягнення, відповідач повинен був вжити заходи для вирішення питання про зняття арешту з коштів на вказаному рахунку, в тому числі, шляхом отримання від банку, центру зайнятості державної служби зайнятості чи іншого органу, підприємства, організації, необхідної інформації для вирішення питання про зняття арешту з коштів боржника, якщо вважав, що надані позивачем документи та відомості є недостатніми для цього, однак, цього не здійснив, чим порушив право позивача на соціальний захист.
Враховуючи викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджено, що кошти, які знаходяться та надходять на рахунок позивача в АТ КБ «Приватбанк», є допомогою по безробіттю, на яку законом заборонено звертати стягнення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності Корабельного РВДВС щодо не вирішення питання про зняття арешту з коштів на рахунку НОМЕР_3 ), відкритого на ім'я ОСОБА_2 в АТ КБ «Приватбанк» та покладення на відповідача обов'язку зняти арешт з коштів на вказаному рахунку, які надходять як допомога по безробіттю.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність передбачених ст. 59 Закону № 1404 підстав для зняття арешту, зважаючи на викладені у даній постанові висновки суду апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 08.10.2020 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька