Справа № 420/3644/20
05 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СПМК-17” до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство “Південьдортех”, про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СПМК-17” до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №185118 від 03.02.2020р., №185106 від 03.02.2020р, №185122 від 03.02.2020р., №185114 від 03.02.2020р., №185117 від 03.02.2020р.
Ухвалою суду від 18.05.2020р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 07.07.2020р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство “Південьдортех”.
Ухвалою суду від 07.07.2020р. вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
27.08.2020р. до суду від Управління Укртрансбезпеки в Одеській області надійшло клопотання про роз'єднання позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “СПМК-17”.
Ухвалою суду від 02.09.2020р. задоволено клопотання Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про роз'єднання позовних вимог; роз'єднано позовні вимоги у справі №420/3644/20; виділено у самостійне провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “СПМК-17” до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство “Південьдортех”, про визнання протиправними та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №185118 від 03.02.2020 р. та присвоєно номер справи №420/3644/20.
Ухвалою суду від 02.10.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розгляд справи продовжено у письмовому провадженні.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовної заяви позивач у позовній заяві зазначив, що постанова №185118 від 03.02.2020р. була прийнята відповідачем на підставі акту проведення перевірки №198527 від 19.12.2019р., відповідно до якого, була проведена перевірка транспортного засобу MERCEDES-BENZ ACTROS 2641, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMITZ SKI 24, номерний знак НОМЕР_2 , що належать ТОВ «СПМК-17». Позивач, посилаючись на положення абз. 3, 13-16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та те, що адміністративно - господарські штрафи застосовуються виключно до автомобільних перевізників, зазначив, що Управління Укртрансбезпеки в Одеській області не встановило ту обставину, що перевізником є Приватне підприємство “Південьдортех”, а не позивач. Також, позивач вказав, що акти перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані постанови, містять відомості про виявлене порушення у вигляді перевищення вагових норм, однак відповідачем не надано жодного документа (чека або талона зважування, квитанції, тощо), на підставі якого було визначено вагу транспортних засобів та навантаження на осі, довідку про здійснення габаритно-вагового контролю та відсутній акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд. Разом з тим, як зазначив позивач, з наявних документів неможливо встановити на яких вагах проводилось зважування та чи були вони взагалі у робочому стані. Крім того, позивач вказав, що проведення зважування у русі, шляхом простого заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого вантажу, на переконання позивача, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу та причепа, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача та причепа при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.
29.07.2020р. до суду від Управління Укртрансбезпеки в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача, зазначивши, що 15.12.2019р. інспекторами Чорноморського Міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки здійснено габаритно-ваговий контроль вантажного транспортного засобу марки Мерседес державний Реєстр № НОМЕР_3 , що належить позивачу (водій ОСОБА_1 ) Проведеним вимірюванням виявлено перевищення вагових параметрів понад 20%. Водночас, відповідач наголосив, що за ТТН, що отримано інспекторами саме позивач був у статусі перевізника. Разом з тим, відповідач наголосив, що на розгляд справи позивач був належним чином завчасно викликаний, проте не з'явився, письмові заперечення не надходили, а позивач, на думку відповідача, вводить суд в оману шляхом фальсифікації господарських правовідносин у вигляді договору оренди транспортних засобів.
11.08.2020р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої вбачається, що договір оренди був підписаний уповноваженими особами, скріпленими печатками та не може вважатись фіктивним та, що позивач наголошує, що відповідальність має нести орендар.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
19.12.2019р. інспекторами Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки здійснено габаритно-ваговий контроль вантажного транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMITZ SKI 24, номерний знак НОМЕР_2 , під час проведення якої встановлено порушення п.22.5 ПДР України, перевезення вантажу із перевищенням допустимих навантажень; загальна маса транспортного засобу при дозволеному -40т., фактично 52,20т., у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз 16 ч.1 перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, про що складено акт перевірки №198527 від 19.12.2019р. (а.с.95) та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №040649 від 19.12.2019р. (а.с.96).
Постановою Управління Укртрансбезпеки в Одеській області від 03.02.2020р. №185118 постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СПМК-17” штраф у розмірі 34 000,00грн. (а.с.97).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III, відповідно до ст.6 якого державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567, п.3 якого передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Відповідно абз.16 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники.
Позивачем надано до суду копію договіру оренди транспортних засобів від 02.12.2019р. №02/20-О/4967 укладеного між ТОВ «СПМК -17» та ПП «Південьдортех», відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві у платне користування транспортні засоби, а саме вантажну машину MERCEDES-BENZ ACTROS 2641, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMITZ SKI 24, номерний знак НОМЕР_2 (а.с.16-18) та копію акту приймання - передачі транспортних засобів від 02.12.2019р. (а.с.19).
Позивач, посилаючись на вищевказаний договір зазначив, що оскаржену постанову складено відносно неналежного суб'єкта господарювання.
В свою чергу, будь-які докази реальності виконання вказаного договору, окрім договору та акту передачі (докази сплати орендної плати) надано не було. При цьому, згідно з товарно-транспортною накладною від 19.12.2020р. (а.с.98), яку було надано при проведенні перевірки, автомобільним перевізником зазначено саме «СПМК-17».
Суд враховує, що питання щодо нікчемності договору оренди транспортних засобів не є предметом розгляду цієї справи, однак, в силу положень ч.2 ст.2 КАС України, суд перевіряє, чи прийнято оскаржувану постанову обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Під час з'ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що ТОВ «СПМК -17» повідомлявся про розгляд справи про порушення про автомобільний транспорт (а.с.88), однак представник Товариства з обмеженою відповідальністю “СПМК-17” не з'явився, пояснення та/або додаткові докази, зокрема договір про оренду транспортного засобу, Управлінню Укртрансбезпеки в Одеській області, надано не було.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю “СПМК-17» в даному випадку, є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів.
Посилання позивача на те, що згідно акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та постанови про застосування адміністративно -господарських штрафів неможливо встановити на яких вагах проводилось зважування та чи були вони у робочому стані, спростовуються матеріалами справи, оскільки акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів містить місце проведення габаритно-вагового контролю.
При цьому, водій, під час проведення зважування транспортного засобу, не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.
Щодо посилання представника позивача на особливості вантажу та те, що існуюча методика зважування не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу у русі, суд зазначає наступне.
Пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.
Поряд з цим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неналежного проведення габаритно-вагового контролю, зокрема, за відсутності спеціально визначеної методики, адже відсутність такої методики не позбавляє спеціально уповноважені органи проводити такий контроль.
Враховуючи вищевикладене та оскільки за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача проведеного посадовими особами Управління Укртрансбезпеки встановлено перевищення габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, суд приходить до висновку, що постанова Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “СПМК-17” адміністративно-господарського штрафу №185118 від 03.02.2020 р., є обґрунтованою та скасуванню не підлягає.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СПМК-17” задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “СПМК-17”- відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.