Іменем України
25 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2431/20
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Чепурової К.В.
та
представників сторін:
від позивача - Суткова Р.А. (ордер від 23.06.2020 серія АР № 1018026,
свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю
від 26.06.2018 № 001678)
від відповідача - Антонцєва І.І. (Положення про юридичне управління
апарату обласної державної адміністрації, Положення про
відділ правових експертиз та контролю юридичного
управління апарату обласної державної адміністрації,
посадова інструкція головного спеціаліста відділу
правових експертиз та контролю юридичного управління
апарату облдержадміністрації (нова редакція),
довіреність від 03.10.2018 № 9)
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом
адвоката Суткової Рени Агабєковни в інтересах ОСОБА_1
до Луганської обласної державної адміністрації
про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
24 червня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Суткової Рени Агабєковни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Луганської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, ЛОДА), в якій представник позивача просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації від 12 травня 2020 року № 41-к «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині звільнення ОСОБА_1 , завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату Луганської обласної державної адміністрації, 25 травня 2020 року у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та шатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців;
- поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату Луганської обласної державної адміністрації з 26 травня 2020 року;
- стягнути з Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 26 травня 2020 року по день ухвалення судового рішення з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів;
- стягнути з Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50000,00 грн в рахунок компенсації завданої моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 360/1653/19, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганської обласної державної адміністрації задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації від 11 березня 2019 року № 24-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату Луганської обласної державної адміністрації з 14 березня 2019 року;
- стягнуто з Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 березня 2019 року по 18 жовтня 2019 року у розмірі 200790,91 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів;
- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату Луганської обласної державної адміністрації;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 26951,80 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
14 листопада 2019 року наказом керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації № 138-к на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 360/1653/19 ОСОБА_1 поновлено на посаді завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації з 14 березня 2019 року, з посадовим окладом у розмірі 13000,00 грн, із збереженням 6 рангу державного службовця.
Наказом керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації від 13 лютого 2020 року № 9-к позивачу присвоєно черговий п'ятий ранг державного службовця з 29 квітня 2019 року.
Проте, вже 28 грудня 2019 року, до набрання законної сили рішення суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 360/1653/20, відповідач отримав попередження про наступне звільнення з посади завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату Луганської обласної державної адміністрації на підставі частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», відповідно до статті 49 Кодексу законів про працю України, у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури Луганської обласної державної адміністрації (розпорядження голови облдержадміністрації - керівника обласної військово - цивільної адміністрації від 10 грудня 2018 року № 997), штатного розпису Луганської обласної державної адміністрації на 2018 рік (розпорядження голови облдержадміністрації від 28 грудня 2018 року № 1060). Також до попередження надано для ознайомлення та прийняття рішення щодо зайняття однієї з посад список вакантних посад станом на 28 грудня 2019 року у кількості 18 вакантних посад, серед яких 14 посад державної служби не вище головного спеціаліста та 4 посади працівників, які виконують функції з обслуговування.
При цьому, підстави попередження позивача про наступне звільнення від 28 грудня 2019 року, а саме скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури Луганської обласної державної адміністрації згідно розпорядження голови облдержадміністрації - керівника обласної військово - цивільної адміністрації від 10 грудня 2018 року № 997 та штатного розпису Луганської обласної державної адміністрації на 2018 рік згідно розпорядження голови облдержадміністрації від 28 грудня 2018 року № 1060, є аналогічними з тими, які вже були предметом розгляду у справі № 360/1653/19, та обставини щодо яких не підлягають доказуванню згідно вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Листами від 24 січня 2020 року № 21, від 10 лютого 2020 року № 38, від 18 лютого 2020 року № 47, від 16 квітня 2020 року № 92 та від 07 травня 2020 року № 13-к-01024-2-03-08 відповідачем на адресу позивача направлялись оновлені списки вакантних посад станом на 24 січня 2020 року, 10 лютого 2020 року, 18 лютого 2020 року, 16 квітня 2020 року та на 27 квітня 2020 року відповідно.
Листом від 24 лютого 2020 року позивач просив відповідача надіслати йому посадові інструкції обраних ним посад. Листом від 24 квітня 2020 року позивач повідомив відповідача про погодження на обіймання запропонованої посади радника патронатної служби голови обласної держадміністрації та відповідного переведення на цю посаду.
Наказом від 12 травня 2020 року № 41-к «Про звільнення ОСОБА_1 », керуючись частиною четвертою статті 44 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до статті 17, пункту 1 частини першої, частин третьої, четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу», статей 3, 24 Закону України «Про відпустки», розпорядження голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово - цивільної адміністрації від 10 грудня 2018 року № 997 «Про внесення змін до структури Луганської обласної державної адміністрації», штатного розпису Луганської обласної державної адміністрації на 2020 рік, затвердженого головою обласної державної адміністрації - керівником військово - цивільної адміністрації 04 лютого 2020 року (зі змінами), враховуючи відсутність можливості переведення на іншу рівнозначну посаду та ненадання згоди на переведення на іншу роботу, надано ОСОБА_1 , завідувачу сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації, частину невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за робочий період з 14 березня 2019 року по 13 березня 2020 року тривалістю 14 календарних днів, з 12 до 25 травня 2020 року включно, на підставі його заяви; звільнено ОСОБА_1 , завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації, 25 травня 2020 року у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців, з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
Копію наказу від 12 травня 2020 року № 41-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та трудову книжку у зв'язку зі звільненням позивачем отримано 25 травня 2020 року, про що свідчать відповідні відмітки в тексті наказу.
З посиланням на положення статей 40, 42, 49-2, 235, 237-1, 240-1 Кодексу законів про працю України, статей 23, 1173 Цивільного кодексу України, статей 2, 5, 48, 87 Закону України “Про державну службу”, пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, представник позивача вважає звільнення позивача незаконним і таким, що порушує права та свободи позивача, а тому просить визнати протиправним та скасувати оскаржуваний наказ, поновити позивача на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, який станом на 23 червня 2020 року становить 20544,40 грн, та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.
Луганська обласна державна адміністрація позов не визнала, про що 21 липня 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 29255/2020 подала відзив на позовну заяву від 21 липня 2020 року б/н (т. 1 арк. спр. 111-128).
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що наказом керівника апарату облдержадміністрації від 12 травня 2020 року № 41-к «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача сектору 25 травня 2020 року у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців. На час звільнення позивач перебував на посаді завідувача сектору поза штатом, оскільки за рішенням голови (розпорядження № 997) 21 грудня 2018 року сектор виключено із структури облдержадміністрації.
Раніше, наказом керівника апарату облдержадміністрації від 11 березня 2019 року № 24-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача на підставі розпорядження № 997 звільнено 13 березня 2019 року у зв'язку із скороченням штату державних службовців відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
У редакції станом на 11 березня 2019 року (редакція від 01 січня 2019 року) пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачалося, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 360/1653/19, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, наказ керівника апарату облдержадміністрації від 11 березня 2019 року № 24-к «Про звільнення ОСОБА_1 » визнано протиправним та скасовано, ОСОБА_1 поновлено на посаді завідувача сектору з 14 березня 2019 року.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 360/1653/19 ОСОБА_1 поновлено на посаді завідувача сектору (наказ керівника апарату облдержадміністрації від 14 листопада 2019 року № 138-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ») поза штатом, оскільки сектор розпорядженням голови № 997 виключено з штатного розпису облдержадміністрації і рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 360/1653/19, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, не містило зобов'язання облдержадміністрації щодо відновлення роботи сектору (передбачення його у штатному розписі).
З часу видання розпорядження № 997 і до цього часу позиція голови щодо структури облдержадміністрації в частині сектору не змінилася. Розпорядження № 997 не скасовувалося та не оскаржувалося, у тому числі позивачем.
На підставі розпорядження № 997 28 грудня 2019 року позивача попереджено про наступне звільнення з посади завідувача сектору.
Одночасно з текстом попередження ОСОБА_1 надано для ознайомлення список вакантних посад Луганської обласної державної адміністрації станом на 28 грудня 2019 року. З текстом попередження та списком вакантних посад станом на 28 грудня 2019 року позивач ознайомився 28 грудня 2019 року, про що свідчать власноручно проставлені ним на тексті попередження дата та підпис.
У подальшому ОСОБА_1 пропонувалися усі вакантні посади в облдержадміністрації у період з 28 грудня 2019 року (з дати попередження про звільнення) до 12 травня 2020 року (дати видання наказу про звільнення), що підтверджується листами керівника апарату облдержадміністрації, адресованими ОСОБА_1 , від 24 січня 2020 року № 21, від 10 лютого 2020 року № 38, від 18 лютого 2020 року № 47, від 16 квітня 2020 року № 92, від 27 квітня 2020 року № 101.
Листом від 18 лютого 2020 року № 47 «Пропозиції щодо зайняття посад» позивачу роз'яснено, чому йому не запропоновано посади першого заступника голови або заступника голови, помічника і радника патронатної служби голови, проінформовано про порядок призначання на посади заступника голови облдержадміністрації та працівників патронатної служби голови, надано оновлений список вакантних посад станом на 18 лютого 2020 року та наголошено, що, у разі відповідності вимогам до компетентності за заявою ОСОБА_1 , наданою керівнику апарату облдержадміністрації до 28 лютого 2020 року, буде здійснено заходи щодо переведення позивача на обрану посаду.
Листом від 24 лютого 2020 року (вх. облдержадміністрації від 24 лютого 2020 року № 13-КО0353-2) ОСОБА_1 повідомив, що обрав чотири посади з числа вакантних в облдержадміністрації, на переведення на які він міг би погодитися, а саме: помічник патронатної служби голови, радник патронатної служби голови, заступник начальника відділу інформаційно-комп'ютерного забезпечення апарату, завідувач господарства відділу господарського забезпечення апарату.
Листом від 24 квітня 2020 року (вх. облдержадміністрації від 24 квітня 2020 року № 13-КО1024-2) ОСОБА_1 надав згоду на зайняття посади радника патронатної служби голови.
Проте з часу попередження про звільнення (28 грудня 2019 року) до дня видання наказу № 41-к ОСОБА_1 не звертався до керівника апарату облдержадміністрації з заявою щодо його призначення на посади, на які він погоджувався згідно із листами від 24 лютого 2020 року (вх. облдержадміністрації від 24 лютого 2020 року № 13-КО0353-2) та від 24 квітня 2020 року (вх. облдержадміністрації від 24 квітня 2020 року № 13-КОЮ24-2).
Самі листи від 24 лютого 2020 року, від 24 квітня 2020 не можуть бути підставою для призначення (переведення) його на посади, оскільки не містять висловлюваного позивачем прохання про призначення (переведення) на конкретну посаду з числа запропонованих йому вакантних посад, а лише вказівку на те, що ОСОБА_1 не проти (не заперечує) можливого у майбутньому призначення на вакантні посади.
Листом від 25 лютого 2020 року № 13-К00353-20308 ОСОБА_1 на його звернення від 24 лютого 2020 року надано в електронному вигляді посадові інструкції до посад, які він обрав.
Листом від 27 квітня 2020 року № 101 ОСОБА_1 запропоновано оновлений список вакантних посад в облдержадміністрації станом на 27 квітня 2020 року для ознайомлення та прийняття рішення щодо зайняття однієї із цих посад. Цим листом позивача проінформовано про те, що у разі відповідності вимогам до компетентності та за його особистою заявою, адресованою керівнику апарату облдержадміністрації до 27 квітня 2020 року включно, буде здійснено заходи щодо переведення на обрану посаду. Цим же листом позивачу повідомлялося, що у разі ненадання заяви про переведення на одну із запропонованих посад згідно з додатком до листа, позивача буде звільнено 27 квітня 2020 року у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису облдержадміністрації.
Листом від 07 травня 2020 року № 13-К-01024-2-03-08 ОСОБА_1 запропоновано повторно розглянути отриманий ним 27 квітня 2020 року список вакантних посад та визначитися з посадою для подальшого переведення. ОСОБА_1 не подав жодної заяви про призначення на будь-яку конкретну посаду із запропонованих йому вакантних посад.
За відсутності заяви позивача призначення його на конкретну посаду за законом унеможливлюється.
Призначення ОСОБА_1 на посаду радника патронатної служби голови (на цю посаду позивач погоджувався листом від 24 квітня 2020 року (вх. облдержадміністрації від 24 квітня 2020 року № 13-КО1024-2) станом на 24 квітня 2020 року було неможливим, оскільки окремим дорученням голови від 23 квітня 2020 року (вих. облдержадміністрації від 23 квітня 2020 року № 01.01-35/03841) передбачалося призначення на цю посаду ОСОБА_2 - відомого громадського діяча Луганщини, голову Асоціації громадських організацій осіб з інвалідністю Луганської області.
Розпорядженням голови від 28 січня 2020 року № 38-к «Про призначення позаштатного радника голови обласної державної адміністрації» ОСОБА_3 призначено позаштатним радником голови обласної державної адміністрації (за згодою). Заява ОСОБА_4 про призначення його на посаду радника патронатної служби голови подана керівнику апарату облдержадміністрації 24 квітня 2020 року о 08 год. 50 хв., про що свідчить зміст резолюції керівника апарату облдержадміністрації на тексті заяви. Позивач відповідної заяви не подав.
Лист позивача від 24 квітня 2020 року «Стосовно пропозиції щодо зайняття вакантних посад згідно списку вакантних посад станом на 16 квітня 2020 року», у якому він висловлює згоду на зайняття посади радника патронатної служби голови облдержадміністрації, подано ОСОБА_1 24 квітня 2020 року через відділ звернень громадян апарату облдержадміністрації (про що свідчить вхідний штамп на тексті звернення) і отримано керівником апарату облдержадміністрації 24 квітня 2020 року о 16 год. 27 хв., що підтверджується змістом резолюції керівника апарату на тексті звернення.
Враховуючи відсутність заяви ОСОБА_1 про призначення його на будь-яку із запропонованих вакантних посад, наказом № 41-к позивача в межах повноважень керівника апарату облдержадміністрації, на підставі та відповідно до закону звільнено з посади.
Листом від 24 лютого 2020 року № 8/01.01-08-845 «Про погодження звільнення» облдержадміністрація зверталася до Секретаріату Кабінету Міністрів України з проханням погодити звільнення керівника структурного підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації ОСОБА_1 . Секретаріат Кабінету Міністрів України листом повідомив облдержадміністрацію про те, що відповідну посадову особу Секретаріату Кабінету Міністрів України, яка погоджує призначення та звільнення керівника уповноваженого структурного підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції, не визначено, у зв'язку із чим лист облдержадміністрації від 24 лютого 2020 року № 8/01.01-08-845 «Про погодження звільнення» залишено без розгляду.
Погодження звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору здійснено раніше - листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2019 року № 3365/0/2-19. Звернення облдержадміністрації до Секретаріату Кабінету Міністрів України з листом від 24 лютого 2020 року № 8/01.01-08-845 «Про погодження звільнення» є проявом надмірної обачності з боку відповідача, оскільки таке погодження щодо позивача законодавством не передбачено. Зокрема, з 21 грудня 2018 року, коли відповідно до розпорядження № 997 сектор виключено із структури облдержадміністрації, повноваження щодо запобігання та виявлення корупції здійснює відділ взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи, з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації, який очолює ОСОБА_5 .
На думку відповідача, факт поновлення позивача на посаді згідно із наказом керівника апарату облдержадміністрації від 14 березня 2019 року № 138-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » не є тотожним поновленню його у статусі уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації. Оскільки ОСОБА_1 на час попередження про звільнення (28 грудня 2019 року) та видання наказу № 41-к (12 травня 2020 року) не був уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції Луганської обласної державної адміністрації його звільнення не потребувало погодження з Секретаріатом Кабінету Міністрів України.
Твердження позивача про те, що звільнення ОСОБА_1 з посади мало здійснюватися головою, відповідач вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 17 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» у редакції, чинній на дату звільнення ОСОБА_1 (12 травня 2020 року), повноваження керівника державної служби в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права) здійснює керівник апарату.
Законом України від 09 листопада 2017 року № 2190-VІІІ до Закону України «Про державну службу» внесені зміни, якими частину третю статті 3 доповнено пунктом 9, відповідно до якого дія Закону України «Про державну службу» не поширюється на голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників.
Тобто, з 11 листопада 2017 року (дата набрання чинності Законом України від 09 листопада 2017 року № 2190-VІІІ) голова втратив статус державного службовця і, відповідно, не може здійснювати повноваження керівника державної служби в облдержадміністрації.
Також позивач вважає, що твердження позивача про неврахування відповідачем переважного права ОСОБА_1 на залишення на роботі не відповідають вимогам чинного законодавства, адже як вбачається зі змісту частини першої статті 42 Кодексу законів про працю України переважне право на залишення на роботі надається при скороченні чисельності чи штату працівників. ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців (наказ № 41-к). Тому у даному випадку положення статті 42 Кодексу законів про працю України взагалі не можуть бути застосовані, оскільки скорочення чисельності та штату працівників, як необхідна умова для виникнення переважного права на залишення на роботі, не відбулося, - скорочена посада завідувача сектору внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Вказівка позивача на неправильність дати звільнення ОСОБА_1 25 травня 2020 року (замість 26 травня 2020 року) на думку відповідача також не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 87 Закону України «Про державну службу» наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем після закінчення відпустки. Разом із тим частиною першою статті 3 Закону України «Про відпустки» передбачено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Наказ № 41-к передбачав надання відпустки з наступним звільненням (пункти 1, 2), тому не можна вважати, що наказ виданий у період відпустки ОСОБА_1 . У зв'язку із цим ОСОБА_1 правомірно звільнено 25 травня 2020 року в останній день відпустки.
Окрім іншого відповідач також зазначає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, не підтверджені жодними доказами, що суперечить чинному законодавству.
Позовна заява не містить вказівки на те, у чому саме полягали душевні страждання позивача, у чому саме вбачається причинно-наслідковий зв'язок між виданням наказу № 41-к та безпосередніми душевними стражданнями ОСОБА_1 , і якими доказами це підтверджується.
Враховуючи вищевикладене, з посиланням на норми Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки», Закону України «Про державну службу», Закону України «Про державні місцеві адміністрації», а також на судову практику Верховного Суду, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 30 червня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, по справі призначено підготовче засідання (т. 1 арк. спр. 103-105).
Ухвалою суду від 31 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 24 вересня 2020 року о 10 год. 00 хв. (т. 1 арк. спр. 236-237).
За клопотанням представника позивача у судовому засіданні, яке відбулось 24 вересня 2020 року, оголошено перерву до 25 вересня 2020 року до 13 год. 15 хв. (т. 2 арк. спр. 1-2).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) проходив державну службу в Луганській обласній державній адміністрації на посаді завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації, про що свідчить розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації від 29 квітня 2016 року № 362-к «Про призначення ОСОБА_1 » (т. 1 арк. спр. 29).
Так, розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації від 29 квітня 2016 року № 362-к «Про призначення ОСОБА_1 » позивача призначено на посаду завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації з 29 квітня 2016 року, з 01 травня 2016 року наказом від 15 червня 2016 року № 481-к «Про присвоєння рангів державним службовцям» присвоєно шостий ранг державного службовця, а 13 березня 2019 року на підставі наказу від 11 березня 2019 року № 24-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено з посади у зв'язку зі скороченням штату державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (т. 1 арк. спр. 29, 30, 31).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 360/1653/19, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганської обласної державної адміністрації задоволено частково (т. 1 арк. спр. 15-21, 22-28):
- визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації від 11 березня 2019 року № 24-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату Луганської обласної державної адміністрації з 14 березня 2019 року;
- стягнуто з Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 березня 2019 року по 18 жовтня 2019 року у розмірі 200790,91 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів;
- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату Луганської обласної державної адміністрації;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 26951,80 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Наказом керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації від 14 листопада 2019 року № 138-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 360/1653/19 поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації з 14 березня 2019 року з посадовим окладом в розмірі 13000,00 грн, із збереженням 6 рангу державного службовця (т. 1 арк. спр. 32).
Наказом керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації від 13 лютого 2020 року № 9-к ОСОБА_1 присвоєно черговий п'ятий ранг державного службовця з 29 квітня 2019 року (т. 1 арк. спр. 33).
29 грудня 2019 року позивача попереджено про наступне звільнення з посади завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату Луганської обласної державної адміністрації на підставі частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури Луганської обласної державної адміністрації (розпорядження голови облдержадміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 10 грудня 2018 року № 997), штатного розпису Луганської обласної державної адміністрації на 2018 рік (розпорядження голови облдержадміністрації від 28 грудня 2018 року № 1060) (т. 1 арк. спр. 34, 158).
До попередження додано для ознайомлення та прийняття рішення щодо зайняття однієї з посад список вакантних посад станом на 28 грудня 2019 року у кількості 18 вакантних посад, серед яких 14 посад державної служби та 4 посади працівників, які виконують функції з обслуговування (т. 1 арк. спр. 35, 159).
Листом керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації від 24 січня 2020 року № 21 позивачу надано оновлений список вакантних посад апарату Луганської обласної державної адміністрації станом на 24 січня 2020 року (т. 1 арк. спр. 36, 36 зв., 160, 160 зв.).
Листом від 10 лютого 2020 року № 38 керівник апарату Луганської обласної державної адміністрації повідомила ОСОБА_1 , що 04 лютого 2020 року затверджено штатний розпис Луганської обласної державної адміністрації на 2020 рік, який набув чинності з 01 січня 2020 року, та надано список вакантних посад апарату Луганської обласної державної адміністрації станом на 10 лютого 2020 року (т. 1 арк. спр. 37, 37 зв., 161, 161 зв.).
Листом від 18 лютого 2020 року № 47 керівник апарату Луганської обласної державної адміністрації повідомила ОСОБА_1 , що розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 10 грудня 2018 року № 997 внесені зміни до структури Луганської облдержадміністрації, а саме: зі структури облдержадміністрації виключено сектор з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації. Відділ взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи, апарату облдержадміністрації перейменовано у відділ взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи, з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації. Також позивачу надано оновлений список вакантних посад станом на 18 лютого 2020 року для ознайомлення та прийняття рішення щодо зайняття однієї із цих посад. Зазначено, що за заявою позивача, наданою керівнику апарату облдержадміністрації до 28 лютого 2020 року, буде здійснено заходи щодо переведення позивача на обрану посаду (т. 1 арк. спр. 38-39, 39 зв. - 40, 162-163, 164).
У відповідь на лист від 18 лютого 2020 року № 47 ОСОБА_1 листом від 24 лютого 2020 року повідомив керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації про обрання посад, на які він міг би погодитися на переведення, а саме: помічник патронатної служби голови обласної державної адміністрації, радник патронатної служби голови обласної держадміністрації, заступник начальника відділу інформаційно - технічного забезпечення апарату, завідувач господарства відділу господарського забезпечення апарату. З метою остаточного вирішення та погодження на переведення на одну з цих посад просив відповідача надіслати поштою за адресою проживання або на електронну пошту посадові інструкції обраних вакантних посад (т. 1 арк. спр. 41).
Листом від 16 квітня 2020 року № 92 керівник апарату Луганської обласної державної адміністрації надала позивачу оновлений список вакантних посад апарату облдержадміністрації станом на 16 квітня 2020 року (т. 1 арк. спр. 42, 43, 167, 168).
У відповідь на вказаний лист, позивач листом від 24 квітня 2020 року повідомив керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації, що надає згоду на обіймання запропонованої йому посади радника патронатної служби голови обласної держадміністрації та відповідного переведення на цю посаду (т. 1 арк. спр. 44).
Окремим дорученням від 23 квітня 2020 року № 01.01-35/03841, керуючись пунктом 3-1 частини першої, пунктом 11 частини другої статті 17, статтею 92 Закону України «Про державну службу» голова Луганської обласної державної адміністрації доручив призначити на посаду радника патронатної служби голови облдержадміністрації ОСОБА_3 (т. 1 арк. спр. 187).
24 квітня 2020 року на ім'я керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації надійшла заява від ОСОБА_4 , в якій останній просив призначити його на посаду радника патронатної служби голови облдержадміністрації з 27 квітня 2020 року на час виконання повноважень голови облдержадміністрації ОСОБА_6 (т. 1 арк. спр. 188).
Наказом керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації від 27 квітня 2020 року № 38-к «Про призначення ОСОБА_4 » ОСОБА_4 призначено на посаду радника патронатної служби голови облдержадміністрації на строк повноважень голови облдержадміністрації ОСОБА_6 з посадовим окладом згідно штатного розпису з 27 квітня 2020 року на підставі його заяви (т. 1 арк. спр. 189).
Листом від 27 квітня 2020 року № 101 керівник апарату Луганської обласної державної адміністрації надала позивачу оновлений список вакантних посад в обласній державній адміністрації станом на 27 квітня 2020 року для ознайомлення та прийняття рішення щодо зайняття однієї із цих посад. Також в листі зазначено, що у разі не надання заяви про переведення на одну із запропонованих посад згідно з додатком до цього листа, позивача буде звільнено 27 квітня 2020 року у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Луганської обласної державної адміністрації (т. 1 арк. спр. 45, 46, 170, 171).
Листом від 07 травня 2020 року № 13-к/01024-2-03-08 керівник апарату Луганської обласної державної адміністрації повідомила позивача, що у зв'язку з кадровими змінами та змінами у штатному розписі Луганської обласної державної адміністрації на 2020 рік, позивачу неодноразово пропонувалися вакантні посади для ознайомлення та прийняття рішення щодо їх зайняття, та запропонувала розглянути наданий перелік вакантних посад станом на 27 квітня 2020 року та визначитись з посадою для подальшого переведення (т. 1 арк. спр. 47, 182).
Заявою від 08 травня 2020 року позивач просив керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації надати щорічну оплачувану відпустку тривалістю 14 днів з 12 травня 2020 року (т. 1 арк. спр. 183).
Наказом керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації від 12 травня 2020 року № 41-к «Про звільнення ОСОБА_1 » (т. 1 арк. спр. 48, 49), керуючись частиною четвертою статті 44 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до статті 17, пункту 1 частини першої, частин третьої, четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу», статей 3, 24 Закону України «Про відпустки», розпорядження голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 10 грудня 2018 року № 997 «Про внесення змін до структури Луганської обласної державної адміністрації», штатного розпису Луганської обласної державної адміністрації на 2020 рік, затвердженого головою обласної державної адміністрації - керівником військово-цивільної адміністрації 04 лютого 2020 року (зі змінами), враховуючи відсутність можливості переведення на іншу рівнозначну посаду та ненадання згоди на переведення на іншу роботу:
надано ОСОБА_1 , завідувачу сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації, частину невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за робочий період з 14 березня 2019 року по 13 березня 2020 року тривалістю 14 календарних днів, з 12 до 25 травня 2020 року включно, на підставі його заяви;
звільнено ОСОБА_1 , завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації, 25 травня 2020 року у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців, з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат;
відділу фінансового забезпечення апарату облдержадміністрації наказано виплатити грошову компенсацію за 8 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за стаж державної служби.
Копію наказу від 12 травня 2020 року № 41-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та трудову книжку у зв'язку зі звільненням позивачем отримано 25 травня 2020 року, про що свідчать відповідні відмітки в тексті наказу (т. 1 арк. спр. 48, 48 зв., 49).
Листом від 14 лютого 2019 року № 3365/0/2-19 «Про погодження звільнення ОСОБА_1 » Уповноважена посадова особа Секретаріату Кабінету Міністрів України погодила Луганській обласній державній адміністрації звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату Луганської обласної державної адміністрації (т. 1 арк. спр. 91, 177).
Листом без дати та номеру Секретаріат Кабінету Міністрів України повідомив Луганську обласну державну адміністрацію, що лист від 24 лютого 2020 року № 8/01.01-08-845 щодо погодження звільнення із займаної посади завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату Луганської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з тим, що на теперішній час посадову особу Секретаріату Кабінету Міністрів України, яка погоджує призначення та звільнення керівника уповноваженого підрозділу органу виконавчої влади, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04 вересня 2013 року № 706 Міністром Кабінету Міністрів не визначено (т. 1 арк. спр. 92-93, 94, 174-175, 176).
В рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 360/1653/19, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, судом встановлено, що розпорядженням голови облдержадміністрації від 21 серпня 2017 року № 574 було затверджено структуру облдержадміністрації, згідно з якою у складі апарату облдержадміністрації був сектор з питань запобігання та виявлення корупції (підпункт 15 пункту 3), посаду завідувача якого займав позивач, а також відділу взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи (підпункт 9 пункту 3) - як окремі структурні підрозділи апарату Луганської обласної державної адміністрації. Розпорядженням голови облдержадміністрації від 10 грудня 2018 року № 997 внесені зміни до структури облдержадміністрації, згідно з якими сектор з питань запобігання та виявлення корупції (підпункт 15 пункту 3) виключено зі структури, створено новий структурний підрозділ апарату облдержадміністрації - відділ взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи, з питань запобігання та виявлення корупції, до складу якого також входить сектор з питань окупованих територій (підпункт 9 пункту 3). В складі апарату облдержадміністрації також створено структурний підрозділ - сектор внутрішнього аудиту (доповнено новим підпункт. 1 5 пункту 3). Зазначені зміни запроваджені з 21 грудня 2018 року, про що прямо зазначено в самому розпорядженні.
Як слідує з матеріалів справи, розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 10 грудня 2018 року № 997 «Про внесення змін до структури Луганської обласної державної адміністрації», внесено зміни, запровадивши з 21 грудня 2018 року, до структури Луганської обласної державної адміністрації, затвердженої розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 21 серпня 2017 року № 574 (зі змінами), а саме у пункті 3: виключено підпункт 15, викладено підпункт 9 у новій редакції: «9. відділ взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи, з питань запобігання та виявлення корупції: сектор з питань окупованих територій» (т. 1 арк. спр. 151-152).
Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 20 лютого 2018 року № 148 «Про затвердження штатного розпису Луганської обласної державної адміністрації на 2018 рік» затверджено штатний розпис Луганської обласної державної адміністрації на 2018 рік та запроваджено його з 01 січня 2018 року. Штатний розпис передбачав в апараті облдержадміністрації позицію «Сектор з питань запобігання та виявлення корупції» та пунктом 70 посаду «Завідувач сектору» (т. 1 арк. спр. 64, 65-67).
Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 28 грудня 2018 року № 1060 «Про внесення змін до штатного розпису Луганської обласної державної адміністрації на 2018 рік» внесені зміни до штатного розпису Луганської обласної державної адміністрації на 2018 рік, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 20 лютого 2018 року № 148 (зі змінами), та запроваджено їх з 28 грудня 2018 року. Згідно з пунктами 3, 4 вказаних змін у позиції «Відділ взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи» назву позиції викладено у такій редакції «Відділ взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи, з питань запобігання та виявлення корупції», у позиції «Сектор з питань запобігання та виявлення корупції» назву позиції викладено у такій редакції «Сектор внутрішнього аудиту», пункт 70 «Завідувач сектору з питань запобігання та виявлення корупції» виключено (т. 1 арк. спр. 72, 73).
Починаючи з 28 грудня 2018 року, у штатних розписах Луганської обласної державної адміністрації на 2019-2020 роки в структурі апарату облдержадміністрації відсутня посада завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції (т. 1 арк. спр. 74-89, 190-210).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа № 1-7/99) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Закон України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон № 586-XIV) згідно з преамбулою відповідно до Конституції України визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.
Згідно з частинами першою, другою статті 1 Закону № 586-XIV виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (частина третя статті 1 Закону № 586-XIV).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 586-XIV місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій.
Частинами першою, другою статті 5 Закону № 586-XIV регламентовано, що склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 586-XIV на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами (частина друга статті 6 Закону № 586-XIV).
Частиною першою статті 44 Закону № 586-XIV передбачено, що для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, систематичної перевірки виконання актів законодавства та розпоряджень місцевої державної адміністрації, подання методичної та іншої практичної допомоги місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування головою місцевої державної адміністрації утворюється апарат місцевої державної адміністрації в межах виділених бюджетних коштів.
Згідно з частиною п'ятою статті 44 Закону № 586-XIV голова місцевої державної адміністрації затверджує положення та визначає структуру апарату.
Таким чином, до дискреційних повноважень голови місцевої державної адміністрації належать прийняття рішень щодо затвердження структури апарата місцевих державних адміністрацій, загальної чисельності та штату апарату місцевих державних адміністрацій, а також внесення змін до цих рішень.
Суд зазначає, що за загальним правилом власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган сам вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників, якщо інше не встановлено обов'язковим для нього нормативно-правовим актом. Питання про доцільність скорочення посад, чисельності працівників, структури підприємства, установи, організації судом не обговорюється, оскільки це було б втручанням у діяльність такого підприємства, установи, організації (зазначену праву позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 580/2623/19 (№ рішення в ЄДРСР 89961616).
Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина друга статті 1 Закону № 889-VIII).
Частиною першою статті 2 Закону № 889-VIII передбачено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов'язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі (пункт 3);
посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону (пункт 4);
суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади (пункт 7).
Пункт 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виокремлює припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 586-XIV апарат місцевих державних адміністрацій очолює керівник, який призначається на посаду головою місцевої державної адміністрації в порядку, передбаченому законодавством про державну службу.
Керівник апарату місцевої державної адміністрації організовує його роботу, забезпечує підготовку матеріалів на розгляд голови місцевої державної адміністрації, організовує доведення розпоряджень голови місцевої державної адміністрації до виконавців, здійснює визначені Законом України «Про державну службу» повноваження керівника державної служби в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права), відповідає за стан діловодства, обліку і звітності, виконує інші обов'язки, покладені на нього головою місцевої державної адміністрації. З цих питань керівник апарату місцевої державної адміністрації видає накази (частина четверта статті 44 Закону № 586-XIV).
Відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 17 Закону № 889-VIII повноваження керівника державної служби здійснюють у місцевих державних адміністраціях:
керівник апарату - в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права);
керівник структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права - у такому підрозділі.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 17 Закону № 889-VIII керівник державної служби призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на посади державної служби категорій «Б» і «В», звільняє з таких посад відповідно до цього Закону.
Отже, у межах спірних правовідносин не голова Луганської обласної державної адміністрації, а саме керівник апарату Луганської обласної державної адміністрації є суб'єктом призначення, якому законом надані повноваження на звільнення позивача у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Оскільки позивач звільнений з державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, до спірних правовідносин положення статей 40, 42 та 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовуються.
Частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, яка діє з 13 лютого 2020 року) передбачено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Отже, з 13 лютого 2020 року при скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
В ході судового розгляду судом встановлено, що з 28 грудня 2019 року по 07 травня 2020 року включно керівником апарату Луганської обласної державної адміністрації неодноразово пропонувались позивачу вакантні посади в апараті місцевої державної адміністрації - посади патронатної служби, посади державної служби та посади працівників, які виконують функції з обслуговування та робітників, та роз'яснювалось, що у разі ненадання заяви про переведення на одну із запропонованих посад позивача буде звільнено у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Луганської обласної державної адміністрації.
При цьому суд заважує, що у межах спірних правовідносин позивач як державний службовець мав надати свою згоду на переведення на вакантну посаду державної служби або на призначення на вакантну посаду патронатної служби шляхом подання керівнику державної служби заяви про переведення/призначення на посаду. Лише письмова заява працівника підтверджує його згоду на переведення та призначення на вакантну посаду.
Судом встановлено, що у період з 28 грудня 2019 року по 07 травня 2020 року включно позивач не звертався до керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації з письмовою заявою про переведення/призначення на вакантні посади в Луганській обласній державній адміністрації.
Листи позивача від 24 лютого 2020 року та від 24 квітня 2020 року, адресовані керівнику апарату Луганської обласної державної адміністрації, в яких позивач повідомляє про обрання посад, на які він міг би погодитися на переведення (помічник патронатної служби голови обласної державної адміністрації, радник патронатної служби голови обласної держадміністрації, заступник начальника відділу інформаційно - технічного забезпечення апарату, завідувач господарства відділу господарського забезпечення апарату), та надає згоду на обіймання запропонованої йому посади радника патронатної служби голови обласної держадміністрації та відповідного переведення на цю посаду, у межах спірних трудових правовідносин не можна вважати письмовою заявою працівника про переведення/призначення на вакантні посади в Луганській обласній державній адміністрації.
Оскільки у період з 28 грудня 2019 року по 07 травня 2020 року включно позивач не звертався до керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації з письмовою заявою про переведення/призначення на вакантні посади в Луганській обласній державній адміністрації, позивач підлягав звільненню на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Частиною першою статті 3 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» передбачено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
Оскільки позивач підлягав звільненню і при цьому заявою від 08 травня 2020 року просив керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації надати йому щорічну оплачувану відпустку тривалістю 14 днів з 12 травня 2020 року, суд дійшов висновку про правомірне застосування відповідачем до спірних правовідносин приписів частини першої статті 3 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки», відповідно до якої відповідач зобов'язаний надати позивачу невикористану відпустку з наступним звільненням, визначивши датою звільнення останній день відпустки.
Положення частини п'ятої статті 87 Закону № 889-VIII, якою регламентовано, що наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки, до спірних правовідносин є незастосовними внаслідок того, що наказ про звільнення позивача виданий керівником апарату не у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки.
Щодо тверджень представника позивача про порушення порядку звільнення позивача як уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції внаслідок непогодження звільнення позивача з посадовою особою Секретаріату Кабінету Міністрів України суд зазначає таке.
Статтею 13-1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII), яка діє з 18 жовтня 2019 року, врегульовані питання щодо уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції.
Згідно з абзацами першим, другим, сьомим частини першої статті 13-1 Закону № 1700-VII з метою організації та здійснення заходів із запобігання та виявлення корупції, передбачених цим Законом, утворюються (визначаються) уповноважені підрозділи (уповноважені особи) з питань запобігання та виявлення корупції. Уповноважені підрозділи (уповноважені особи) з питань запобігання та виявлення корупції утворюються (визначаються) в обласних, Київській та Севастопольській міських, районних, районних у місті Києві державних адміністраціях.
Абзацом першим частини четвертої статті 13-1 Закону № 1700-VII закріплено, що керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, може бути звільнений за ініціативою керівника, за умови надання згоди Національним агентством.
Національне агентство затверджує Типове положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) та порядок надання згоди на звільнення керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи). Національне агентство встановлює обов'язкові вимоги до мінімальної штатної чисельності уповноваженого підрозділу в державних органах (частина п'ята статті 13-1 Закону № 1700-VII).
Отже, за Законом № 1700-VII в обласних державних адміністраціях утворюються або Уповноважені підрозділи з питань запобігання та виявлення корупції, або визначаються уповноважені особи з питань запобігання та виявлення корупції. При цьому, Законом № 1700-VII вимагається надання згоди Національним агентством з питань запобігання корупції на звільнення за ініціативою керівника лише керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України.
На виконання приписів частини п'ятої статті 13-1 Закону № 1700-VII:
наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 17 березня 2020 року № 102/20, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 квітня 2020 року за № 361/34644, затверджено Типове положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції;
наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 17 березня 2020 року № 100/20, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 квітня 2020 року за № 371/34654, затверджено Порядок надання згоди Національним агентством з питань запобігання корупції на звільнення керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України.
Поряд з цим, пунктом 10 Типового положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 вересня 2013 року № 706, яке втратило чинність 09 липня 2020 року, було передбачено, що уповноважений підрозділ органу виконавчої влади очолює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади керівником органу виконавчої влади за погодженням з посадовою особою Секретаріату Кабінету Міністрів України, визначеною Міністром Кабінету Міністрів України, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (частина третя статті 7 КАС України).
Оскільки приписи Типового положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 вересня 2013 року № 706, суперечать приписам статті 13-1 Закону № 1700-VII, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме положення Закону № 1700-VII, як правового акта, що має вищу юридичну силу.
Також суд зазначає, що наказом керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації від 14 січня 2019 року № 1 «Про затвердження положень про відділ взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи, з питань запобігання та виявлення корупції апарату державної адміністрації, його структурний підрозділ та посадових інструкцій його працівників», враховуючи розпорядження голови облдержадміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 10 грудня 2018 року № 997 «Про внесення змін до структури Луганської обласної державної адміністрації», від 28 грудня 2018 року № 1060 «Про внесення змін до штатного розпису Луганської обласної державної адміністрації на 2018 рік», затверджено положення про відділ взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи, з питань запобігання та виявлення корупції апарату державної адміністрації, його структурний підрозділ та посадові обов'язки його працівників (т. 1 арк. спр. 61, 215).
Відповідно до пунктів 4, 7 Положення про відділ взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи, з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації, затвердженого наказом керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації від 14 січня 2019 року № 1, основними завданнями відділу серед іншого є запобігання та виявлення корупції, відділ очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату у встановленому чинним законодавством порядку (т. 1 арк. спр. 216-220).
Підпунктом 1 пункту 2 Посадової інструкції начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи, з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації, затвердженої наказом керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації від 14 січня 2019 року № 1, визначено, що начальник відділу серед іншого забезпечує запобігання та виявлення корупції в діяльності структурних підрозділів облдержадміністрації та її апарату (т. 1 арк. спр. 221-224).
Судом встановлено, що начальником відділу взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи, з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації є ОСОБА_5 , про що свідчить розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації від 21 березня 2014 року № 157-к «Про призначення ОСОБА_5 » та повідомлення про зміну істотних умов державної служби від 14 грудня 2018 року (т. 1 арк. спр. 225, 226).
Відповідно до інформації щодо уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції державних органів, їх керівників та телефонних номерів, розміщеної на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://nazk.gov.ua/uk/departament-organizatsiyi-roboty-iz-zapobigannya-ta-vyyavlennya-koruptsiyi/obgovorennya/), уповноваженим підрозділом з питань запобігання та виявлення корупції у Луганській обласній державній адміністрації (Луганській обласній військово-цивільній адміністрації) є Відділ взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи, з питань запобігання та виявлення корупції, керівником якого є ОСОБА_5 (т. 1 арк. спр. 212-214).
Отже, позивач як на час попередження про звільнення, так і на час звільнення з посади у розумінні Закону № 1700-VII не був уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції апарату Луганської обласної державної адміністрації та відповідно до вимог вказаного закону його звільнення не повинно було погоджуватись відповідачем із посадовою особою Секретаріату Кабінету Міністрів України, визначеною Міністром Кабінету Міністрів України.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації від 12 травня 2020 року № 41-к «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині звільнення ОСОБА_1 , завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату Луганської обласної державної адміністрації, 25 травня 2020 року у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та шатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців є безпідставними та необґрунтованими і у їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).
Оскільки за наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу керівника апарату Луганської обласної державної адміністрації від 12 травня 2020 року № 41-к «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині звільнення позивача, правові підстави для прийняття рішення про поновлення позивача на посаді та виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні, а отже, позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату Луганської обласної державної адміністрації з 26 травня 2020 року та стягнення з Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є безпідставними та необґрунтованими і у їх задоволенні також слід відмовити.
Позовні вимоги про стягнення з Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 50000,00 грн в рахунок компенсації завданої моральної шкоди слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно із пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Пунктом 5 цієї постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Оскільки у задоволенні позовних вимог судом відмовлено, а вимога про стягнення з відповідача коштів в рахунок компенсації завданої моральної шкоди є похідною, відповідно задоволенню також не підлягає.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскарженого рішення, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адвоката Суткової Рени Агабєковни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Луганської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 00022450, місцезнаходження: 93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 59) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 05 жовтня 2020 року.
Суддя Т.І. Чернявська