Іменем України
22 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/357/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,
представника позивача - Кізіми В.В.,
представника відповідача - Матусевича Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач, ГУ МВСУ у Луганській області), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України у Луганській області від 05.10.2015 № 2540;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України у Луганській області від 07.10.2015 № 349 о/с “По особовому складу” в частині звільнення ОСОБА_1 , інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського районного відділу за п. 64 “є” (за порушення дисципліни);
- поновити ОСОБА_1 на службі в органах міліції на посаді інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського районного відділу з 08.10.2015;
- зобов'язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Луганській області видати наказ про звільнення ОСОБА_1 , інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського районного відділу, у відповідності до вимог пункту 9 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” та пункту 64 “з” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом до органів Національної поліції України.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 28.07.2003 та перебував на посаді інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій.
Позивачу стало відомо від співробітників відділу Попаснянського МВ ГУМВС України в Луганській області, що його було звільнено з органів внутрішніх справ з 07.10.2015 у зв'язку з нібито порушенням дисципліни. В свою чергу, позивач не отримував від відповідача а ні копії наказу про звільнення, а ні трудової книжки. Окрім цього, як було повідомлено, відносно позивача було проведено службове розслідування, з висновком та підставами якого він також не був ознайомлений.
З витягу з наказу № 349 о/с від 07.10.2015 вбачається, що в ньому є посилання на інший наказ ГУМВС від 05.10.2015 № 2540, як на підставу для звільнення, тобто ймовірно застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Вказаний наказ позивач не отримував, тому до сьогодні не обізнаний про підстави застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Ознайомившись з наказом відповідача про звільнення та систематизуючи усі наявні обставини та юридичні факти, позивач дійшов висновку про протиправність дій представників відповідача щодо застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки ніяких порушень дисципліни позивач не допускав, і не мав наміру.
Ухвалою суду від 18.02.2020, після усунення недоліків, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.03.2020 (а.с.53-54).
05.03.2020 відкладено підготовче засідання до 19.03.2020 (а.с.59).
Ухвалою суду від 19.03.2020 відкладено підготовче засідання до 14.04.2020 (а.с.106-107).
Ухвалою суду від 14.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 07.05.2020 (а.с.117).
07.05.2020 відкладено підготовче засідання до 28.05.2020 (а.с.123).
28.05.2020 відкладено підготовче засідання до 09.06.2020 (а.с.130).
Ухвалою суду від 09.06.2020 відкладено підготовче засідання до 06.07.2020 (а.с.136-137).
Ухвалою суду від 06.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2020 (а.с.145).
20.08.2020 оголошено перерву до 08.09.2020 (а.с.163-164).
Ухвалою суду від 08.09.2020 відкладено судове засідання до 22.09.2020 (а.с.171-172).
05.03.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 62-70), в якому зазначено, що на підставі службової телеграми від 16.09.2015 за повідомленням НЦБ Інтерполу Росії, наказом Попаснянського РВ ГУМВСУ у Луганській області від 16.09.2015 року № 195 відповідно до п.п. 2.1., 2.2.1 та 3.1. Інструкції, за фактом встановлення фактичного місцезнаходження громадянина України - ОСОБА_1 , інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського РВ ГУМВСУ було призначено службове розслідування.
Відповідно до висновку від 23.09.2015, складеного за результатами службового розслідування за фактом відсутності на службі інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського РВ ГУМВСУ капітана міліції ОСОБА_1 , за грубе порушення службової дисципліни, вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, що виразилося у невиході на службу без поважних причин, під час проведення АТО, прийнято рішення порушити клопотання перед ГУМВСУ у Луганській області про звільнення інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського РВ ГУМВСУ капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України за п. 64 “є” (за порушення дисципліни), Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Наказом ГУМВСУ у Луганській області від 05.10.2015 № 2540, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС за порушення дисципліни.
Наказом ГУМВСУ у Луганській області від 07.10.2015 № 349 о/с, позивача було звільнено за п. 64 «є» (за порушення дисципліни).
Листом Попаснянського РВ ГУМВСУ у Луганській області від 06.10.2015 № 49/11897 позивач належним чином був повідомлений про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС та останньому було запропоновано прибути до Попаснянського РВ з метою ознайомлення з наказом від 05.10.2015 № 2540 та отримати дублікат трудової книжки. Зазначена пропозиція відповідача позивачем була проігнорована та останній звернувся до відповідача з метою отримання дублікату трудової книжки лише 20.12.2019.
Відповідач вважає, що діяв виключно на підставі Закону та у спосіб, передбачений нормативно правовими актами. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також відповідач вважає, що позивачем безпідставно пропущено місячний строк звернення до суду, у зв'язку з чим просив залишити позов без розгляду.
Під час розгляду справи представники сторін надавали пояснення, аналогічні викладеним в заявах у справі.
Представник позивача також пояснив, що позивача не було належним чином повідомлено про службове розслідування відносно нього, не відібрано пояснень стосовно обставин дисциплінарного правопорушення, у вчинення якого висновком службового розслідування було визнано винним позивача. Також йому не було своєчасно надіслано копію дисциплінарного наказу, наказу про звільнення та дублікату трудової книжки, які позивач отримав лише після неодноразового звернення до відповідача. Після отримання копії наказу про звільнення та дублікату трудової книжки протягом місяця позивач звернувся до суду з вимогою про поновлення його на службі, бо бажає продовжити працювати в лавах поліції. Отже, визначений законодавством місячний строк звернення до суду з вимогами про поновлення на службі ним не порушено.
Позивач також пояснив, що 28 серпня 2014 року його було викрадено невідомими озброєними людьми та вивезено з підконтрольної Україні території Попаснянського району Луганської області до міста Стаханова, де він понад 70 днів протягом вересня-листопада 2014 року перебував у полоні на непідконтрольній Україні території. Після звільнення з полону він разом з родиною виїхав до Російської Федерації, де проживав де-який час, про що повідомляв безпосереднього керівника. Коли саме повернувся додому він не пам'ятає, однак, виходити на службу він побоювався через погрози розправою із ним та родиною невстановлених осіб, які були висловлені під час перебування його в полоні. У зв'язку з чим протягом тривалого часу позивач відчував себе зломленим. Коли моральний стан його нормалізувався, він звернувся до відповідача і тоді лише дізнався про підстави свого звільнення.
Представник відповідача пояснив суду, що відповідач не оспорює факту викрадення позивача та його колеги в серпні 2014 року, за цим фактом порушено кримінальне провадження, яке перебуває на стадії досудового розслідування. Однак, після звільнення з полону (зі слів позивача приблизно листопаді 2015 року) він як працівник міліції був зобов'язаний приступити до виконання службових обов'язків. Жодних відомостей про те, що позивач після повернення з полону повідомляв керівництву про місце його перебування, наявність в нього поважних причин, що перешкоджають виходу на службу, відповідач не має, а позивач відповідних доказів не надав. В межах кримінального провадження Папаснянським РВ ГУМВС України у Луганській області вживалися оперативні заходи щодо встановлення фактичного місця перебування позивача. Так, рапортами співробітників міліції, що опитували сусідів позивача, підтверджено факт відсутності його та родини за адресою їх місця проживання: АДРЕСА_1 , з вересня 2014 року по вересень 2015 року. Після отримання у вересні 2015 року відомостей Укрбюро Інтерполу через НЦБ Інтерполу Росії про те, що позивач ОСОБА_1 проживає з родиною у м. Бєлгород РФ та згідно з його заявою від 28.01.2015 протиправних дій у відношенні нього не здійснюється, він просить розшук у відношенні нього припинити, було призначено службове розслідування за цим фактом. Відповідно до висновку цього службового розслідування на підставі його особистої заяви встановлено факт відсутності поважних причин для невиходу позивача на службу та виявлено ознаки дисциплінарного правопорушення в його діях, прийнято рішення порушити клопотання про його звільнення. У висновку зазначено, що за матеріалами кримінального провадження та під час проведення службового розслідування місце знаходження позивача не встановлено. Тому пояснення в позивача не відбиралися. Наказом ГУМВС України в Луганській області від 05.10.2015 № 2540 позивача визнано винним в грубому порушенні службової дисципліни за пунктом 7 Дисциплінарного статуту ОВС, що полягало в тривалому невиході на службу без поважних причин, під час проведення АТО, та накладене дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з ОВС за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. 06.10.2015 позивачу за адресою його проживання: АДРЕСА_1 простою кореспонденцією було надіслано листа №49/11897, в якому йому повідомлено про прийняте рішення, запропоновано з'явитися до Папаснянського РВ ГУМВС України для ознайомлення з дисциплінарним наказом. Наказом ГУМВС України в Луганській області від 07.10.2015 №349 о/с позивача звільнено з ОВС у запас ЗС України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни). Відповідач вважає такі рішення законними та обґрунтованими, оскільки позивач тривалий час перебуваючи на території як Росії так і України, з січня по вересень 2015 року об'єктивно мав можливість повідомити керівництво про своє місце перебування та причини відсутності на службі, однак не зробив це, доказів на підтвердження наявності таких обставин суду не надав. Крім того, за відомостями Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України у період з 25.03.2015 по 31.12.2018 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово перетинав кордон України з Росією, фактично в періоди часу з 08.07.2015 по 09.07.2015, з 15.07.2015 по 16.07.2015, з 15.09.2015 по 07.04.2016, з 08.04.2016 по 08.04.2016, з 09.04.2016 - перебував та перебуває на території України. До відповідача стосовно отримання дублікату трудової книжки позивач звернувся лише в 2019 році. Зазначені обставини свідчать про те, що позивач був обізнаний і про ліквідацію органів міліції і про створення органів поліції, що є загальновідомою інформацією. Переведення з органів міліції для продовження служби в органах поліції на даний час фактично неможливо здійснити, оскільки втратив чинність пункт 9 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” як підстава для такого переведення. Отже, позов є необґрунтованим, підстави для його задоволення відсутні.
Свідок ОСОБА_2 надала такі показання суду. У вересні 2014 року вона в м. Первомайську на непідконтрольній українській владі території відвідувала свою квартиру, коли була затримана невідомими озброєними особами, які вивезли її до комендатури в м. Стаханов. В приміщенні для затриманих осіб вона дійсно зустріла позивача, який просив її повідомити його батькам, що проживають з нею по сусідству в селі Катеринівка Попаснянського району Луганської області. Також зазначила, що позивач приблизно з 2015 року постійно проживає разом з батьками, допомагає з господарством, вона його часто зустрічає на вулиці.
Суд розглядає справу в порядку загального позовного провадження відповідно до вимог статті 205 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 28.07.2003 проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 12.09.2008 перебував на посаді інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського районного відділу УМВС України у Луганській області (а.с.5, 6, 14).
Згідно з довідкою ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 13.11.2019 № А-816 ОСОБА_1 на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, від 01.08.2015 № 213 в період з 24.07.2014 по 31.08.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області (а.с.7).
Листом Попаснянського РВ ГУМВСУ у Луганській області від 08.09.2014 № 49/8589 повідомлено дружину ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про те, що за її заявою від 31.08.2014 у СВ Попаснянського РВ ГУМВС України у Луганській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12014130530000588 від 31.08.2014. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч.2 ст.146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини). Відомості про кримінальне правопорушення відповідно до вимог ч.1 та ч.4 ст.214 КПК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014130530000588 від 31.08.2014 (а.с.93).
Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 31.08.2014 о 13.30 невстановлені особи з вогнепальною зброєю, одягнені у камуфльований одяг на ставку «Бам», розташованому неподалік м. Попасна Луганської області, викрали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , незаконно заволоділи автомобілем «Рено логан» д.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .
Згідно з інформацією у кримінальному провадженні №12014130530000588 ГУНП в Луганській області від 27.02.2020 №6592/111/56-2020 ОСОБА_3 , дружину позивача, 03.09.2014 визнано потерпілою стороною в кримінальному провадженні та допитано про відомі їй обставини зникнення чоловіка ОСОБА_1 та її рідного брата ОСОБА_4 . Про місце знаходження останніх інформації не надала. 29.04.2015 в якості свідка допитано батька ОСОБА_1 ОСОБА_5 з приводу зникнення його сина та брата його невістки, також з приводу виявлення ним свого автомобіля «RENAULT LOGAN LS» державний номерний знак НОМЕР_2 , який він виявив сам неподалік с. Катеринівка Попаснянського району, в якому він мешкає. Даний автомобіль він відкрив своїм ключем, все майно та документи на автомобіль були на місці, автомобіль перебував в справному стані. Про місце знаходження останніх інформації не надав. 18.09.2015 до СВ Попаснянського РВ ГУМВС України у Луганській області надійшла інформація з Управління карного розшуку ГУМВС України в Луганській області, надіслана з Укрбюро Інтерполу щодо встановлення місцезнаходження безвісно зниклих осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_4 разом з заявами останніх про припинення їх розшуку, так які на момент їх знайдення мешкають зі своїми родинами у АДРЕСА_2 . 08.06.2016 ОСОБА_1 визнано потерпілим у даному кримінальному провадженню, але від надання свідчень з приводу його зникнення і місцеперебування останній відмовився і до теперішнього часу не бажає їх надавати. 23.12.2019 за клопотанням ОСОБА_1 останнього ознайомлено з матеріалами кримінального провадження. На даний час по даному кримінальному провадженню триває досудове розслідування (а.с.92).
З метою встановлення місцеперебування капітана міліції ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , та транспортного засобу були розіслані орієнтування до МРВ, ЛВ, ВДАЇ ГУМВС України у Луганській області (а.с. 51,52).
Рапортом від 25.02.2015 начальник штабу Попаснянського районного відділу ГУМВСУ підполковник міліції ОСОБА_6 доповів начальникові Попаснянського РВ ГУМВСУ про те, що під час відвідування за місцем фактичного проживання капітана міліції ОСОБА_1 встановлено, що останній та його дружина ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_7 , 2008 р.н. за адресою проживання: АДРЕСА_1 відсутні з минулого року. Під час бесід з медичним персоналом медичних закладів встановлено, що капітан міліції ОСОБА_1 за медичною допомогою у медичні заклади міста не звертався. Під час бесіди з сусідами будь-якої інформації щодо місця знаходження капітана міліції ОСОБА_1 та членів його родини під час відвідування 25.02.2015 не отримано (а.с.71).
Рапортом від 31.03.2015 начальник штабу Попаснянського районного відділу ГУМВСУ підполковник міліції ОСОБА_6 доповів начальникові Попаснянського РВ ГУМВСУ про те, що під час відвідування за місцем фактичного проживання капітана міліції ОСОБА_1 встановлено, що останній та його дружина ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_7 , 2008 р.н. за адресою проживання АДРЕСА_1 не з'являлися з вересня 2014 року. Під час бесіди з сусідами будь-якої інформації щодо місця знаходження капітана міліції ОСОБА_1 та членів його родини під час відвідування 31.03.2015 не отримано (а.с.72).
09.04.2015 лейтенантом міліції ОСОБА_8 під час відвідування за місцем фактичного проживання капітана міліції ОСОБА_1 , було прийнято від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 письмові пояснення, в яких зазначено, що ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_7 мешкали за адресою АДРЕСА_1 до листопада 2014 року (а.с.74-76).
11.08.2015 Попаснянський РВ ГУМВСУ у Луганській області направив ОСОБА_1 листа за № 19/8296 в якому зазначено, що за фактом відсутності позивача на службі у період з 26.09.2014 по теперішній час проводиться службове розслідування (а.с.78).
Рапортом від 14.09.2015 заступник начальника Попаснянського РВ ГУМВСУ підполковник міліції ОСОБА_6 доповів т.в.о. начальника Попаснянського РВ ГУМВСУ про те, що незважаючи на вжиті заходи, отримати будь-яку інформацію щодо причин відсутності капітана міліції ОСОБА_1 на службі або виказання останнім бажання звільнитися із ОВС та припинити виходити на службу, отримати не вдалося (а.с.77).
16.09.2015 до Попаснянського РВ ГУМВСУ з Управління карного розшуку ГУМВС України в Луганській області надійшли матеріали, надіслані з Укрбюро Інтерпол: службова телеграма за повідомленням НЦБ Інтерполу Росії, про те, що правоохоронними органами вказаної країни встановлено фактичне місцезнаходження громадян України, а саме - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та копія заяви від 28.01.2015 останнього, в якій ОСОБА_1 просить розшук у відношенні нього припинити у зв'язку з находженням його разом із родиною у м. Бєлгород РФ, протиправних дій у відношенні нього не здійснюється, претензій не має (а.с.80-83).
На підставі зазначених матеріалів, наказом Попаснянського РВ ГУМВСУ у Луганській області від 16.09.2015 № 195 згідно з вимогами наказу МВС України від 12.03.2013 №230 у зв'язку з встановленням фактичного місцезнаходження громадянина України - ОСОБА_1 , інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського РВ ГУМВСУ було призначено службове розслідування (а.с.84).
23.09.2015 за результатами службового розслідування за фактом відсутності на службі інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського РВ ГУМВСУ капітана міліції ОСОБА_1 , було складено та затверджено висновок (а.с.85-87).
Відповідно до висновку, складеного заступником начальника Попасняського РВ ГУМВСУ у Луганській області ОСОБА_11 , який був погоджений з начальником штабу Попасняського РВ ГУ МВСУ у Луганській області ОСОБА_6 та затверджений начальником Попасняського РВ ГУМВСУ у Луганській області ОСОБА_12 , за грубе порушення службової дисципліни, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, що полягало у невиході на службу без поважних причин під час проведення АТО, прийнято рішення порушити клопотання перед ГУМВСУ у Луганській області про звільнення інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського РВ ГУМВСУ капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України за п. 64 “є” (за порушення дисципліни), Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Отже, відповідно до висновку цього службового розслідування на підставі особистої заяви позивача повноважними особами було встановлено факт відсутності поважних причин для невиходу позивача на службу та виявлено ознаки дисциплінарного правопорушення в його діях, прийнято рішення порушити клопотання про його звільнення.
Питання доцільності подальшого перебування на службі позивача, який з 26.09.2014 (по закінченню відпустки) був відсутній на службі, 23.09.2015 року розглядалося кадровою комісією Попаснянського РВ ГУ МВСУ у Луганській області, прийнято рішення про надіслання матеріалів службового розслідування до ГУ МВСУ у Луганській області для вирішення питання щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ України за п. 64 “є” (за порушення дисципліни) (а.с.87).
Наказом ГУМВС України у Луганській області «Про покарання інспектора - чергового чергової частини штабу Попаснянського РВ ГУМВСУ капітана міліції ОСОБА_1 » від 05.10.2015 № 2540 позивача визнано винним в грубому порушенні службової дисципліни за пунктом 7 Дисциплінарного статуту ОВС, що полягало в тривалому невиході на службу без поважних причин, під час проведення АТО, та накладене дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з ОВС за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
В наказі зазначено, що станом на 15.09.2015 за матеріалами кримінального провадження та протягом проведення службового розслідування місце знаходження позивача встановлено не було. Отже, слушними є аргументи відповідача, що під час проведення службового розслідування пояснення у позивача не були відібрані через відсутність відомостей про його місце знаходження в Україні та наявності в матеріалах справи його особистої заяви від 28.01.2015, в якій зазначено, що позивач ОСОБА_1 проживає з родиною у м. Бєлгород РФ, протиправних дій у відношенні нього не здійснюється, тому він просить розшук у відношенні нього припинити.
06.10.2015 позивачу за адресою його проживання: АДРЕСА_1 простою кореспонденцією було надіслано листа №49/11897, в якому йому повідомлено про прийняте рішення, запропоновано з'явитися до Папаснянського РВ ГУМВС України для ознайомлення з дисциплінарним наказом (а.с.88-89).
Наказом ГУМВСУ у Луганській області від 07.10.2015 № 349 о/с «По особовому складу» позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.91).
За відомостями Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України у період з 25.03.2015 по 31.12.2018 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово перетинав кордон України з Росією, фактично в періоди часу з 08.07.2015 по 09.07.2015, з 15.07.2015 по 16.07.2015, з 15.09.2015 по 07.04.2016, з 08.04.2016 по 08.04.2016, з 09.04.2016 - перебував та перебуває на території України (а.с.114).
18.09.2019 позивач звернувся із заявою до ГУНП в Луганській області, в якій просив надати копії всіх матеріалів та висновку службового розслідування по факту його незаконного звільнення, копії наказу про звільнення, трудову книжку, військовий квиток та довідку послужного списку про його проходження служби в органах внутрішніх справ, особисту справу (а.с.8).
Листом від 11.10.2019 за № 5659/14/19/05-2019 (а.с.12) ГУНП в Луганській області повідомило позивача, що на теперіщній час адміністративна будівля ГУМВС України у Луганській області, разом з усією наявною в ній службовою документацією, в тому числі особовими справами, трудовими книжками та військово-обліковими документами працівників, знаходиться на тимчасово непідконтрольній державній владі території в зоні проведення Операції Об'єднаних сил в Луганській області, до встановлення конституційного ладу на території Луганської області, отримати будь-яким чином військовий квиток, трудову книжку та копію послужного списку у ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області немає можливості. З приводу трудової книжки було повідомлено, що на заміну оригіналу, був виготовлений дублікат трудової книжки, для отримання якої необхідно особисто прибути до ліквідаційної комісії. Стосовно надання копій матеріалів та висновку службового розслідування повідомлено позивачу право особистого ознайомлення, у зв'язку з чим необхідно звернутися до ліквідаційної комісії.
Повторно 22.10.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУНП в Луганській області про надання запитуваних ним документів (а.с.9).
Листом від 28.10.2019 за № 5960/111/19/05-2019 ГУНП в Луганській області надало позивачу аналогічну інформацію, викладену в листі від 11.10.2019 за № 5659/14/19/05-2019 (а.с.11).
04.11.2019 ОСОБА_1 звернувся із аналогічною заявою до ГУНП в Луганській області про надання запитуваних ним документів (а.с.10).
З довідки ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 20.11.2019 № 6/2-269ЛК вбачається, що трудова книжка та військовий квиток ОСОБА_1 знаходиться в його особовій справі в адміністративній будівлі ГУМВС України у Луганській області, яка станом на жовтень 2019 року захоплена незаконними озброєними формуваннями «ЛНР» (а.с.16).
Листом від 21.11.2019 ВДЗ/290 ГУНП в Луганській області надало позивачу аналогічну інформацію, викладену в листі від 11.10.2019 за № 5659/14/19/05-2019 та в листі від 28.10.2019 за № 5960/111/19/05-2019 (а.с.13).
З інформації від 27.02.2020 № 6529, наданої Попаснянським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, зокрема, вбачається, що 23.12.2019 за клопотанням ОСОБА_1 останнього ознайомлено з матеріалами кримінального провадження. На даний час по даному кримінальному провадженню триває досудове розслідування (а.с.92).
Згідно з розпискою про отримання дублікату трудової книжки, позивач її отримав 20.12.2019 (а.с.48.).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Спірні правовідношення врегульовані Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII (Закон «Про міліцію»), постановою Кабінета Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (положення №114), наказом МВС України від 12.03.2013 №230 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073 (Інструкція), Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року, № 3460-IV (надалі Статут), Законом України «Про Національну поліцію» 2 липня 2015 року № 580-VIII (Закон № 580-VIII).
Згідно із ст. 1 Закону «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до вимог стаття 18 Закону «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами статті 25 Закону «Про міліцію» працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Відповідно до статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно з пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Згідно з преамбулою Статуту, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до ст. 1 Статуту службова дисципліна це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу.
Відповідно до ст. 2 Статуту дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ст. 5 Статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст. 7 Статуту Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Згідно ст. 12 Статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження;3) догана;4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
У свою чергу, стаття 14 Статуту передбачає, що з метою з'ясування усіх обставин дисциплінарного проступку начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань регулюється Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (надалі по тексту Інструкція).
Відповідно до п.п. 2.2.1 Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.
Згідно з вимогами п.п. 2.2.20 Інструкції службове розслідування також проводиться у разі отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.
В пункті 2.5 Інструкції зазначено, що підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.
Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (п. 2.6 Інструкції).
Відповідно до п.п. 5.1. Інструкції, службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Згідно п.п. 5.3. Інструкції завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).
Відповідно до п.п. 5.4. Інструкції, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Частиною 5 ст.18 Статуту передбачено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 № 9, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Згідно з вимогами пункту 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Згідно з вимогами частин 1-2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, на підставі матеріалів справи, пояснень самого позивача, показань свідка, судом встановлено, що службове розслідування призначене та проведене стосовно позивача за наявності визначених чинним законодавством підстав з дотриманням вимог чинного законодавства щодо порядку його проведення. Висновки зазначеного службового розслідування про наявність в діях позивача дисциплінарного правопорушення у вигляді грубого порушення службової дисципліни за пунктом 7 Дисциплінарного статуту ОВС, що полягало в тривалому невиході на службу без поважних причин, під час проведення АТО знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, отже є обгрунтованими і законними.
Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з ОВС до позивача застосоване правоміно, повноважною особою, обгрунтовано, з дотриманням вимог чинного законодавства.
В ході судового розгляду позивач не довів тих обставин, що в нього були наявні поважні причини невиходу на службу після звільнення з полону в листопаді 2014 року (зі слів позивача) по день його звільнення зі служби - 07.10.2015, не надав суду відповідних доказів, отже не підтвердив обгрунтованості своїх позовних вимог.
За встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що несвоєчасне вручення позивачу копії наказу про звільнення, дублікату трудової книжки та дисциплінарного наказу відповідачем не тягне за собою таких наслідків як скасування самих оскаржених наказів, а лише підтверджує час виникнення в позивача права на їх оскарження.
Так згідно з вимогами частин 2, 3, 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України:
-для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
- для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
-для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тому суд зазначає, що згідно з розпискою про отримання дублікату трудової книжки, позивач її отримав 20.12.2019 (а.с.48.), а до суду звернувся 20.01.2020, отже з дотриманням місячного строку, що передбачений ч.5 ст.122 КАС України.
Однак, оскільки судом встановлено правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з ОВС за порушення дисципліни, підстави для задоволення позовних вимог відсутні, тому суд відмовляє в задоволенні даного адміністративного позову в повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання протиправним та скасування наказів від 05.10.2015 № 2540 "Про покарання інспектора-чергового чергової частини штабу Попаснянського РВ ГУМВСУ капітана міліції ОСОБА_1 ", від 07.10.2015 № 349 о/с "По особовому складу", поновлення на службі в органах міліції з 08.10.2015 та зобов'язання видати наказ про його звільнення у зв'язку з переходом до органів Національої поліції України - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05 жовтня 2020 року.
Суддя В.С. Шембелян