06 жовтня 2020 року Справа № 280/5090/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень,
29.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 26.06.2020 №0050909-5605-0832, №0050908-5605-0832.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік. Вказує, що об'єкт нерухомості за який нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними, та такими, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 01.09.2020. Проти задоволення позовних вимог заперечив, так як нежитлові будівлі, які обліковуються за позивачем, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а відтак відповідачем правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення -рішення.
Ухвалою суду від 03.08.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У зв'язку з тим, що суддя Запорізького окружного адміністративного суду Конишева О.В. перебувала у відпустці, розгляд справи проводиться першого робочого дня.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем.
До видів діяльності позивача за КВЕД-2010 належать: виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів (28.15); механічне оброблення металевих виробів (основний) (25.62); оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.31); діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (46.18); ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів (33.11); ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (33.12).
Рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25.06.2018 року №4/1 встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на території м. Мелітополя на 2019 рік. Рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області визначено ставку податку на 2019 рік у розмірі 0,6 % від мінімальної заробітної плати за 1 м.кв.
Згідно центральної бази даних ДПС України (ІТС Податковий блок) та відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 станом до 02.12.2019 року перебував нежитловий комплекс загальною площею 1880,60 м.кв. (частка володіння 1/2), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та з 02.12.2019 року зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на нежитловий комплекс загальною площею 1615,10 м.кв., який розташований за адресою : АДРЕСА_2 .
На підставі наведених даних у автоматичному режимі засобами ІС «Податковий блок» було сформовано податкові повідомлення-рішення:
№ 0050909-5605-0832 (форма «Ф») від 26.06.2020 року з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 21 581,30 грн.;
№ 0050908-5605-0832 (форма «Ф») від 26.06.2020 року з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 3 369,91 грн.
Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За положеннями підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Суд зазначає, що в чинному законодавстві України не існує чіткого визначення поняття «промислове підприємство».
В той же час, відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.
Судом встановлено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів (28.15); механічне оброблення металевих виробів (основний) (25.62); оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.31); діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (46.18); ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів (33.11); ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (33.12).
Відповідно до Технічного паспорту частина комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, 65/3 за своїм призначенням є ковальсько-термічним цехом.
Доводи представника відповідача про те, що належний позивачу нежитловий комплекс за своїми параметрами не відноситься за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 до виробничих корпусів, цехів, складських приміщень, промислових підприємств суд не приймає до уваги, оскільки з матеріалів справи судом встановлено, що позивачу на праві власності належить комплекс споруд, який за своїм призначенням є ковальсько-термічним цехом. Як зазначає позивач, він здійснює діяльність у власних нежитлових приміщеннях. Отже, суд робить висновок, що належні позивачу нежитлові приміщення дійсно відноситься до промислових будівель.
Суд зазначає, що норма підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону за умови використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, якою сформовано правовий висновок, відповідно до якого визначено, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Таким чином, аргументи відповідача щодо застосування та тлумачення підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд вважає безпідставними.
Отже, оскільки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об'єктом оподаткування у розумінні з п.п. «є» 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, а належна позивачу частина комплексу будівель та споруд, у свою чергу, за своїми характеристиками та цільовим використанням відповідає категорії будівель промисловості, суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за 2019 рік за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості».
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2020 №0050909-5605-0832, №0050908-5605-0832.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС Запорізькій області від 26.06.2020 №0050909-5605-0832.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС Запорізькій області від 26.06.2020 №0050908-5605-0832.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 06.10.2020.
Суддя О.В. Конишева