Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 жовтня 2020 р. Справа№200/8150/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 вересня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії при проведенні перерахунку пенсії з 1 січня 2016 року щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 80% на 70 % суми грошового забезпечення; зобов'язання при перерахунку пенсії за вислугу років з 01 січня 2016 року на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” застосувати основний розмір пенсії 80 відсотків від грошового забезпечення та виплатити різницю недоотриманої пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з квітня 2014 року є пенсіонером за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідачем було проведено перерахунок пенсії з урахуванням збільшеного розміру посадового окладу, але всупереч вимогам законодавства, зменшено основний розмір пенсії з 80% до 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки згідно пункту 2 Розділу 2 (Прикінцевих та перехідних положень) Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» встановлено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” згідно яких максимальний розмір пенсії за вислугу років, не повинен перевищувати 70% сум грошового забезпечення за будь-якою із підстав зазначеною в статті 63 Закону №2262. Відповідно до Постанови КМУ «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 та постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» № 988 позивачу здійснено перерахунок пенсії, при цьому зміни в законодавстві не призвели до зниження розміру його пенсії, а навпаки - розмір пенсії збільшився, що унеможливлює порушення прав позивача. Крім того відповідач надав заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року залишено без задоволення заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_1 , виданим 07 лютого 2009 року Красноармійським МВ ГУМВС України в Донецькій області. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за вислугу років з 16 квітня 2014 року, відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (надалі - Закон № 2262-ХІІ) із розрахунку 80% грошового забезпечення при вислузі років 34, що підтверджується повідомленням про призначення пенсії від 13 травня 2014 року та не є спірним між сторонами.
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення Поліцейських Національної поліції», позивачу з 1 січня 2016 року, на підставі довідки нового зразка, отриманої від Головного управління МВС України в Донецькій області, здійснено перерахунок пенсії та встановлено розмір пенсії - 70% відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується протоколом від 24 жовтня 2019 року.
На звернення позивача, відповідач листом від 30 жовтня 2019 року повідомив, що підстав для перерахунку пенсії з урахуванням 80% відповідних сум грошового забезпечення немає, оскільки Законом України №1166 «Про запобігання фінансової катастрофи і створення передумов для економічного зростання в Україні», внесено зміни до статті 13 Закону №2262, за якими максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, передбаченого ст. 43 Закону №2262 (а.с. 11-12).
Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірним питанням у справі є правомірність зменшення пенсійним органом відсотків грошового забезпечення для розрахунку пенсійних виплат з 80% до 70%.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно частини 3 статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 4 квітня 2006 року № 3591-IV частину 2 статті 13 № 2262-XII викладено в наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1- 100 процентів, до категорії 2- 95 процентів".
В подальшому, до статті 13 Закону № 2262-XII Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80 % від відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VІІ від 27 березня 2014 року також внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-XII та змінено максимальний розмір пенсії до 70% від сум грошового забезпечення.
При цьому, 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постанова КМУ №704 набрала чинності з 1 березня 2018 року.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, відповідно до пункту 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови КМУ №704.
13 лютого 2008 року постановою Кабінету Міністрів України №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Порядок №45), відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Так, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, однак, розмір перерахованої пенсії визначив на рівні 70 % грошового забезпечення, незважаючи на те, що його розмір при призначенні обчислювався на рівні 80 % грошового забезпечення.
Суд зазначає, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, за якою позивачу обчислювалась пенсія в розмірі 80 % грошового утримання, оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За загальним правилом закон зворотної сили не має, а тому норми частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ поширюється на відносини, які виникли після набуття чинності.
Тобто, дія Закону № 3668-VI не поширюється на позивача, тому що йому призначено пенсію до набрання чинності цим Законом. Крім того, зменшення розміру пенсії з 80% до 70% грошового утримання є порушенням гарантій, передбачених статтею 22 Конституції України, якою закріплено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Аналогічну позицію щодо застосування норм права висловив Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 686/12623/17 (провадження № К/9901/849/17), а також у рішенні від 04 лютого 2019 року № Пз/9901/58/18 (зразкова справа № 240/5401/18).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду.
Таким чином, відповідачем не доведено підстави визначення розміру пенсії виходячи із 70% від грошового забезпечення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VІІ від 27 березня 2014 року зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №583/2264/17.
Крім того, слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 № 8-рп/99у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Суд зазначає, що посилання відповідача у відзиві на постанову Верховного Суду України від 18 червня 2014 року по справі № 21-38а 14 є помилковим. Оскільки, у зазначеній постанові йде мова про збільшення пенсії на 10% для військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, а інша норма, яка б встановлювала таку доплату, в чинному законодавстві України відсутня, то правових підстав для нарахування наведеної 10-процентної доплати для зазначених військовослужбовців немає.
Тобто, правовідносини які розглядалися у вказаній справі у Верховного Суду України та ті, що розглядаються у даній справі не є тотожними.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного вище, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірності здійснення перерахунку пенсії позивачеві виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення, у зв'язку з чим, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно квитанції від 28 серпня 2020 року позивачкою за подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Таким чином, судовий збір у зазначеному вище розмірі підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року основного розміру пенсії з розрахунку 70 відсотків грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) з 1 січня 2016 року виходячи з розрахунку 80% грошового забезпечення, із урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв