07 жовтня 2020 року Справа № 160/8612/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10 лютого 2020 року № 278/03.7-22 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: реєстрації: АДРЕСА_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком з 07.06.2019 року ОСОБА_1 від 07.06.2019 року із зарахуванням до страхового стажу періоди роботи з 01.12.1988 року по 10.12.1996 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відповідач не дослідив належним чином записів у трудовій книжці позивача та внесені до неї записи у сукупності, у зв'язку з чим, дійшов помилкового висновку про не підтвердження періоду роботи позивача у період з 01.12.1988 року по 10.12.1996 року й відповідно не виконав вимоги рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 року у справі №160/9411/19, що набрало законної сили.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2020р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову - протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
21.08.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, так як згідно записів трудової книжки неможливо зарахувати період роботи у кооперативі «Весняний» з 01.12.1988 року по 10.12.1996 року оскільки в даті прийому на роботу - виправлення, відомості про звільнення завірено печаткою УРСР. Одночасно відповідачем надіслано запит від 07.02.2020 року №275/03.7-22 на Державне підприємство «Дніпропетровський електровозобудівний завод» щодо підтвердження стажу роботи в кооперативі «Весняний» в зазначений період, відповідь на який, станом на дату відзиву не надходила.
15.09.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив позицію, викладену у позовній заяві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
07.06.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої були додані: копія довідки про РНОКПП, копія паспорту, копія диплому про навчання, трудова книжка, копія свідоцтва про шлюб, довідка про заробітну плату від 21.03.2019 року №62, яку видано кооперативом «Весняний».
Рішенням органу пенсійного фонду №639 від 03.09.2019 року відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу у зв'язку з неможливістю зарахувати стаж роботи:
- з 01.12.1988 року по 10.12.1996 року, оскільки п.8 трудової книжки має виправлення в даті прийому на роботу, відомості про звільнення 10.12.1996 року мають посилання на КЗОТ України та завірені печаткою УРСР;
- з 20.02.1997 року по 09.04.2000 року, оскільки п.п.10,11 трудової книжки завірені печаткою підприємства, яка не читається, в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) відомості за цей період відсутні.
Зазначене рішення позивачем оскаржено в судовому порядку, внаслідок чого рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 року у справі №160/9411/19, яке набрало законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково та вирішено:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 20.01.1997 по 09.04.2000;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду;
- в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Повторно розглянувши заяву позивача, рішенням від 10.02.2020 року №278/03.7-22 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, так як згідно записів трудової книжки загальний страховий стаж позивача становить 17 років 11 місяців 24 дні, неможливо зарахувати період роботи у кооперативі «Весняний» з 01.12.1988 року по 10.12.1996 року оскільки в даті прийому на роботу - виправлення, відомості про звільнення завірено печаткою УРСР. Одночасно відповідачем надіслано запит від 07.02.2020 року №275/03.7-22 на Державне підприємство «Дніпропетровський електровозобудівний завод» щодо підтвердження стажу роботи в кооперативі «Весняний» в зазначений період.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують право на належний рівень пенсійного забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Відповідно до частин 1-3 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років у період з 01.01.2019 по 31.12.2019.
До досягнення вказаного віку право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1691 року народження і старші після досягнення ними 59 років, які народились з 01.04.1960 по 30.09.1960.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону №1058).
Також, приписами підпункту 3.3 пункту 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) встановлено, що орган який призначає пенсію надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності бланки документів; допомогу особам, зазначених у п. 1.1 і 1.2 розділу І вказаного порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів орган який призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 передбачено що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд вважає, що не дотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення.
Та обставина, що на записах про звільнення є недоліки у печатках підприємств, не робить записи неправдивим та не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних період роботи.
Відповідач не позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058.
Суд звертає увагу, що згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, відповідач в межах своїх повноважень, зобов'язаний розглянути та, за необхідності, перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, зокрема, записів у трудовій книжці, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком.
З огляду на зазначене, досліджуючи не включення органом пенсійного фонду до трудового стажу ОСОБА_1 , періоду роботи з 01.12.1988 по 10.12.1996 року, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 року у справі №160/9411/19 встановлено, що до матеріалів справи відповідач не надав доказів на підтвердження того, що ним надсилались запити до підприємств, де працював позивач у спірний період роботи, з метою перевірки правильності внесених записів у трудову книжку позивача.
З огляду на вказане, у вказаному рішенні суд зазначив, що оскільки дійсно запис №8 в трудовій книжці про прийом на роботу містить виправлення в даті, а відповідачем не вжито заходів щодо перевірки відповідності поданих документів, то суд, з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії від 07.06.2019 з урахуванням висновків суду.
Проте, у спірному рішенні від 10.02.2020 року №278/03.7-22 про відмову у призначенні пенсії лише зазначено, що пенсійним фондом надіслано запит від 07.02.2020 року №275/03.7-22 на Державне підприємство «Дніпропетровський електровозобудівний завод» щодо підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в період з 01.12.1988 по 10.12.1996 року.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не отримавши відповіді на зазначений запит прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне повторно зазначити, що згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за N 22-1.
Відсутність документів на підтвердження пільгового трудового стажу позивача , не може нівелювати відомості трудової книжки, оформлені належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового та пільгового стажу.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 06.03.2018 року у справі №127/9055/17.
На підставі вищезазначеного, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10 лютого 2020 року № 278/03.7-22 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У багатьох рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").
В пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).
Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:
- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", п. 59);
- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", п. 29).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.
Відтак, беручи до уваги, що оскаржуване рішення зачіпає права, гарантовані статтею 1 Протоколу Першого до Конвенції, з метою забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивача на соціальних захист суд доходить висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 07.06.2019 року із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.12.1988 року по 10.12.1996 року.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про незаконність дій відповідача, а відтак, позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., що підтверджується копією квитанції від 27.07.2020 року №0.0.1782880384.1
Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10 лютого 2020 року № 278/03.7-22 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 07.06.2019 року із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.12.1988 року по 10.12.1996 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв