Ухвала від 06.10.2020 по справі 925/1115/19

УХВАЛА

06 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/1115/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

прокуратури - Красножон О.М.,

позивача 1 - не з'явився,

позивача 2 - не з'явився,

відповідача 1 - не з'явився,

відповідача 2 - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Недзеленко Інни Миколаївни

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коробенко Г. П., Агрикова О. В., Кравчук Г. А.

від 11.06.2020

за позовом Виконувача обов'язків керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, Департаменту освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації

до Фізичної особи-підприємця Недзеленко Інни Миколаївни; Комунального закладу "Смілянська спеціалізована мистецька школа-інтернат Черкаської обласної ради"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 77 135,05 грн,

Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.10.2020 № 29.3-02/2481 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 925/1115/19 у зв'язку з відпусткою судді Вронської Г.О.

Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.10.2020 для розгляду справи № 925/1115/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кролевець О.А., Студенець В.І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Виконувач обов'язків керівника Смілянської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради та Департаменту освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації з позовом до Фізичної особи-підприємця Недзеленко Інни Миколаївни та Комунального закладу "Смілянська спеціалізована мистецька школа-інтернат Черкаської обласної ради", у якому просив:

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 21.02.2018 до договору № 17 від 22.01.2018;

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 02.05.2018 до договору № 17 від 22.01.2018;

- визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 21.01.2019 до договору № 17 від 22.01.2018;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Недзеленко Інни Миколаївни на користь Комунального закладу "Смілянська спеціалізована мистецька школа-інтернат Черкаської обласної ради" надміру сплачені бюджетні кошти в сумі 77 135,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що додаткові угоди № 2 від 21.02.2018 та № 2 від 02.05.2018, № 8 від 21.01.2019, якими внесено зміни до основного договору №17 від 22.01.2018, укладені між Комунальним закладом "Смілянська спеціалізована мистецька школа-інтернат Черкаської обласної ради" та Фізичною особою-підприємцем Недзеленко Інною Миколаївною з порушенням вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі. Відповідно кошти сплачені на підставі зазначених додаткових угод підлягають стягненню з Фізичної особи-підприємця Недзеленко Інни Миколаївни на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.11.2019 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- додаткові угоди № 2 від 21.02.2018, № 2 від 02.05.2018, № 8 від 21.01.2019, якими внесено зміни до договору про закупівлю товарів за державні кошти №17 від 22.01.2018, були укладені за відсутності належних доказів, які б підтверджували факт коливання цін на визначені у договорі товари станом на дату їх укладення, тобто з порушенням вимог частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі";

- грошові кошти, які становлять різницю між фактично сплаченими за поставлену продукцію та тими, що повинні були бути сплачені замовником за відсутності недійсних додаткових угод є безпідставно отриманими.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 21.11.2019 у справі № 925/1115/19 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Недзеленко Інни Миколаївни на користь Комунального закладу "Смілянська спеціалізована мистецька школа-інтернат Черкаської обласної ради" надміру сплачених бюджетних коштів в сумі 33 869,94 грн, та в цій частині прийнято нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 21.11.2019 у справі № 925/1115/19 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- додаткова угода № 2 від 21.02.2018 до договору № 17 від 22.01.2018 про закупівлю свинини свіжої чи охолодженої без кістки, філе курячого свіжого чи охолодженого та четверті курячої свіжої чи охолодженої за державні кошти, укладена між Комунальним закладом "Смілянська спеціалізована мистецька школа-інтернат Черкаської обласної ради" та Фізичною особою-підприємцем Недзеленко Інною Миколаївною, за відсутності коливання ціни на товар у бік збільшення, тобто з порушенням вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі";

- підставою для збільшення ціни та укладення додаткової угоди № 2 від 02.05.2018 до договору став наданий Фізичною особою-підприємцем Недзеленко Інною Миколаївною експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 03.04.2018 № 0-264, згідно із яким середній рівень роздрібної ринкової вартості продуктів харчування, відповідно до заявки замовника, станом на 03.04.2018 у Черкаській області становить: м'ясо свинини - 130,00-145,00 грн/кг, філе куряче - 92,75-96,49 грн/кг та лист Державної служби статистики України від 10.04.2018 № 05-17/1140 з інформацією щодо середніх цін на запитувані товари по Черкаській області за лютий 2018 року. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вищевказаний висновок не є підставою для підвищення ціни, оскільки: по-перше, у договорі сторони чітко визначили підстави, за яких можливе підвищення ціни на товар, проте, серед цих підстав, як зазначалося вище, відсутнє посилання на висновки торгово-промислових палат; по-друге: діапазон цін на товари експерти формують на підставі заявки замовника, про що зазначено безпосередньо у експертному висновку. При цьому, замовник експертизи зазначив конкретну дату, відповідно станом на яку і дійсний визначений висновком діапазон цін. Таким чином, висновок Черкаської торгово-промислової палати свідчить про середній рівень ринкової вартості продуктів харчування станом на 03.04.2018, не може підтверджувати вартість продукції станом на 02.05.2018 та не являється належним підтвердженням факту наявності коливання ціни;

- враховуючи, що додатковою угодою № 2 від 21.02.2018 та додатковою угодою № 2 від 02.05.2018 необґрунтовано збільшено ціну на продукцію, то ціна, яка збільшена в результаті укладення додаткової угоди № 8 від 21.01.2019 значно перевищує 10% від вартості за одиницю товару, визначеної договором від 22.01.2018 № 17. Крім того, внаслідок укладення додаткової угоди № 8 від 21.01.2019 також було суттєво зменшено обсяги продукції, що планувалося закупити та збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації. За таких обставин, додаткова угода № 8 від 21.01.2019 також укладена з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та умов договору від 22.01.2018 № 17;

- набуте стороною майно (грошові кошти) за правочином, який в подальшому було визнано судом недійсним, є безпідставно отриманим та підлягає поверненню іншій стороні на підставі пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України;

- перевіривши здійснений прокурором розрахунок безпідставно набутих Фізичною особою-підприємцем Недзеленко Інною Миколаївною грошових коштів, судом апеляційної інстанції встановлено, що такий розрахунок є арифметично не вірним, а сума надмірно сплачених грошових коштів на підставі додаткових угод №2 від 21.02.2018, №2 від 02.05.2018 та № 8 від 21.01.2019, за перерахунком суду становить 43265,11 грн;

- вимога про стягнення в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України надмірно сплачених бюджетних коштів у розмірі 43265,11 грн відповідно до додаткових угод №2 від 21.02.2018, №2 від 02.05.2018 та № 8 від 21.01.2019 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 21.11.2019 повністю, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 в частині задоволених позовних вимог, та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначив неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України.

Офіс Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Недзеленко Інни Миколаївни, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Від Черкаської обласної прокуратури на електронну пошту Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу. Колегія суддів не приймає та не розглядає вказані заперечення на касаційну скаргу, оскільки вони оформлені з порушенням вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та пункту 5.17 Інструкції з діловодства Верховного Суду, а саме, заперечення не скріплені електронним цифровим підписом.

Черкаська обласна рада, Департамент освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації та Комунальний заклад "Смілянська спеціалізована мистецька школа-інтернат Черкаської обласної ради" відзив на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

4. Розгляд клопотань

05.06.2020 від Фізичної особи-підприємця Недзеленко Інни Миколаївни на електронну пошту Верховного Суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Клопотання мотивоване тим, що Фізична особа-підприємець Недзеленко Інна Миколаївна не може з'явитися у судове засідання, оскільки перебуває на лікарняному.

Розглянувши зазначену заяву, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, та не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України).

Процесуальний закон не містить приписів щодо обов'язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про такий розгляд і в ухвалі Касаційного господарського суду від 10.09.2020 про відкриття касаційного провадження.

При цьому, доводи скаржника були ґрунтовно викладені в касаційній скарзі, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги й за відсутності представників учасників справи.

Крім того, Фізична особа-підприємець Недзеленко Інна Миколаївна не надала будь-яких доказів на підтвердження обставин викладених в заяві про відкладення розгляду касаційної скарги.

5. Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), постанова від 25.04.2018 у справі № 925/3/7 (пункт 38), постанова від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), постанова Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15).

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.

Так, у справі № 922/3412/17, що переглядалась Великою Палатою Верховного Суду, предметом спору були вимоги щодо стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що власник об'єктів нерухомого майна як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Натомість у справі № 925/1115/19, що переглядається, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів заявлені на підставі пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України (повернення виконаного за недійсним правочином), тобто з інших підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів, суд апеляційної інстанції керувався положеннями пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, правовідносини у справі, на яку посилається скаржник № 922/3412/17 та у справі, що переглядається не є подібними ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог та встановленими судами фактичними обставинами.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 відсутній висновок щодо застосування пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, аналіз висновків, зроблених в постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 925/1115/19, в якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Фізична особа-підприємець Недзеленко Інна Миколаївна не зазначила та не обґрунтувала у поданій касаційній скарзі.

Щодо решти доводів, викладених Фізичною особою-підприємцем Недзеленко Інною Миколаївною у касаційній скарзі, Верховний Суд звертає увагу, що умовою для застосування положень пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилися.

При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Фізична особа-підприємець Недзеленко Інна Миколаївна не зазначила та не обґрунтувала у поданій касаційній скарзі, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Недзеленко Інни Миколаївни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 925/1115/19.

7. Судові витрати

У зв'язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Недзеленко Інни Миколаївни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 925/1115/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. А. Кролевець

В. І. Студенець