29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"29" вересня 2020 р. Справа № 924/467/20
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Мівас”, с. Глинники, Славутський район, Хмельницька область
до Ганнопільської сільської ради, с. Ганнопіль, Славутський район, Хмельницька область
про укладення договору
за участю представників сторін:
від позивача - Крутенчук М.В. директор
від відповідача - не з'явився
встановив:
Позивач у позові просить суд прийняти рішення, згідно з яким проект договору позивача вважатиметься укладеним.
В той же час в заяві вх. № 05-22/4044/20 від 15.05.20 позивач просить вважати позовними вимогами зобов'язання відповідача укласти договір про відшкодування компенсаційних виплат перевізнику, збитків, який здійснює пільгові перевезення окремих категорій громадян автомобільним транспортом на міжобласних автобусних маршрутах загального користування Славута-Рівне (рейси 203/204, 205/206), Славута-Рівне (рейси 81/82, 89/90), Рівне-Славута (рейси 97/98, 99/100) разом з додатками 1-5 (в редакції договору поданого до суду разом з позовною заявою).
В судовому засіданні представник позивача наполягав на розгляді позову з позовною вимогою вказаною у позовній заяві, а саме - прийняти рішення, згідно з яким проект договору позивача вважатиметься укладеним.
Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що він займається підприємницькою діяльністю у сфері надання публічних послуг автомобільного транспорту на маршрутах загального користування. Надання зазначених послуг (що включають пільгові перевезення), згідно законодавства, в обов'язковому порядку, має відбуватися на умовах договору між позивачем та відповідачем.
В процесі переддоговірних переговорів сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору, в зв'язку з чим останній так і не укладено. 19.12.19 позивач направив відповідачу лист № 42 в якому просив надати йому, для укладення, офіційний проект договору про компенсацію збитків за пільгові перевезення окремих категорій громадян на міжміських, міжобласних автобусних маршрутах загального користування. Зокрема, позивач здійснює перевезення автотранспортом загального користування пільгових категорій громадян на міжміських, міжобласних маршрутах загального користування: Славута-Рівне (рейси 203/204, 205/206), Славута-Рівне (рейси 81/82, 89/90), Рівне-Славута (рейси 97/98, 99/100).
На вказаний лист позивач отримав відповідь щодо можливого укладення договору на відшкодування пільгових перевезень після проведення сесії сільської ради та затвердження положення, яким буде визначатись порядок компенсації.
Листом від 21.01.20 відповідач надав проект договору, в якому посилається на реалізацію положень Закону „Про місцеве самоврядування в Україні”, інші закони, а також Положення про порядок відшкодування пільг послуг зв'язку та компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян, затверджене рішенням Ганнопільської сільської ради від 21.02.20. Згідно даного Положення головним розпорядником бюджетних коштів є Ганнопільська сільська рада. Кошти, що передбачені у сільському бюджеті на відшкодування пільгового проїзду окремих категорій громадян мають цільове призначення і використовуються на відшкодування пільг на приміських автобусних маршрутах загального користування (крім таксі) та у міжміських автобусних маршрутах загального користування, що формуються у межах Славутського району та поширюються на територію Ганнопільської, Берездійвської, Улашанівської та Крупецької сільських ОТГ.
Проектом спірного договору передбачається компенсація пільгового проїзду за обслуговування позивачем міжміських автобусних маршрутах загального користування міжобласного сполучення, які формуються у Славутському районі з автостанції міста Славута. Однак, відповідач в своїй редакції договору пропонує компенсацію позивачу пільгового перевезення тільки за частину поїздки і тільки на підставі відомостей автостанції за продані пільгові квитки. Позивач же, наполягає на відшкодуванні пільгових перевезень за повну поїздку пільговика та на підставі не лише даних автостанції, а і згідно відомостей перевізника. При цьому, позивач керується Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою КМУ від 18.02.97 № 176, де вказано, що місцями зупинки автобусів (отримання пасажирами пільгового квитка) на приміських та міжміських маршрутах є автостанції (данні автостанції щодо пільгових квитків), а в разі їх відсутності - місця розташування автопавільйонів (дані перевізника по пільговим квиткам). Тобто, позивач наголосив, що пільговик може розпочати рух автомобілем перевізника не лише з автостанції.
Позивач зазначає, що його обов'язку як перевізника щодо забезпечення безкоштовного проїзду пільговиків кореспондує обов'язок відповідача відносно відповідної компенсації. Проект же договору відповідача ставить перевізника в невигідне становище (збиткове) - за свій рахунок забезпечувати виконання обов'язків держави з перевезення пільгових категорій громадян. Право позивача на компенсацію пільгових перевезень не може обмежуватись частиною поїздки пільговика, оскільки відповідні державні органи і органи місцевого самоврядування зобов'язані, в силу наданих повноважень, забезпечити виплату компенсацій в повному об'ємі.
Крім того, проект договору відповідача дозволяє йому затримувати компенсацію перевезення пільгових пасажирів на необмежений час, або не виплачувати її взагалі. Також, позивач не погоджується з очікуваною сумою компенсацій в 48 810 грн. (в рік), оскільки за плановими розрахунками враховуючи попередні періоди, дана сума має бути в декілька разів більша.
Врахувавши зазначене, позивач 18.03.20 направив відповідачу свою редакцію договору. У відповідь на це, відповідач направив свою нову редакцію договору, яка, проте немає суттєвих відмінностей від попередньої.
Дані обставини (відсутність погодження вищевказаних умов договору) стали підставою звернення з позовом.
Законодавчим обґрунтуванням позову є посилання позивача на норми ст. ст. 11, 29, 37 Закону „Про автомобільний транспорт”, ст. ст. 19, 20 Закону „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, ст. ст. 22, 86, 91 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 638, 649 ЦК України, ст. ст. 179, 180, 187 ГК України.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Відповідач свого представника до суду не направив, у надісланому відзиві просить розглядати справу за його відсутності. У письмовому відзиві відповідач зазначає таке. Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати, що в ринкових умовах договори повинні укладатися, як правило, на основі вільного волевиявлення сторін. Перелік випадків, коли укладення договорів здійснюється за рішенням суду, обмежений. До них відносяться: укладення договору за державним замовленням; існування публічного зобов'язання суб'єкта господарювання; укладення попереднього договору, і одна з його сторін ухиляється від укладення основного договору; передбачення даної обставини за угодою сторін.
Норми діючого законодавства, які охоплюють спірні правовідносини, не мають прямої імперативної вказівки на обов'язковість договору, спонукання укладення якого є предметом спору. Будь-яких попередніх договорів з вказаного приводу сторони не укладали. Тому, такий договір може бути укладено на основі принципу вільного волевиявлення сторін (а не в силу рішення суду).
Зазначено, що жодна із сторін, в цілому, не ухиляється від укладення договору. Існує лише розбіжність в окремих його умовах відносно розрахункових такс та порядку розрахунку. Позовна вимога, в тому вигляді, як вона заявлена у позові не може бути задоволена, оскільки суперечить ст. 187 ГК.
Матеріалами справи встановлено.
Згідно наданого витягу з ЄДРЮОФОПГФ ТОВ „Мівас” (код 36314516) є юридичною особою, видом діяльності якої є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення. В графі „Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення” відомості відсутні.
В листі позивача від 19.12.19 № 42, адресованого відповідачу ТОВ „Мівас” просить надіслати йому проект договору на проведення компенсаційних виплат перевізнику за пільгове перевезення окремих категорій громадян за міжміські міжобласні перевезення автотранспортом загального користування.
На даний лист надано відповідь від 21.01.20 № 02-25-96/2020 де вказано, що враховуючи норми чинного законодавства на Ганнопільську сільську раду покладається організація перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування. З метою впорядкування механізму відшкодування втрат перевізниками від пільгового перевезення окремих категорій громадян, відповідно до домовленостей Ганнопільської, Берездівської, Улашанівської, Крупецької сільських рад та у разі схвалення проекту Положення про порядок відшкодування пільг з послуг зв'язку та компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян, який розглядатиметься на черговому засіданні сесії Ганнопільської сільської ради, Ганнопільською сільською радою укладатимуться з приватними перевізниками угоди про відшкодування втрат за пільгове перевезення громадян на приміських автобусних маршрутах загального користування, організатором перевезень по яких є Ганнопільська сільська рада на міжміських автобусних маршрутах загального користування, що формуються у Славутському районі та входять до Ганнопільської, Берездівської, Улашанівської, Крупецької ОТГ. Відшкодування вказаних втрат проводитиметься на основі відомостей продажу пільгових квитків та розрахунком вартості послуг з автостанції міста Славута виключно в межах виділених бюджетних асигнувань. Після схвалення Положення про порядок відшкодування пільг з послуг зв'язку та компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян позивачу буде направлено проект договору про порядок здійснення компенсаційних виплат перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
20.02.20 Ганнопільською сільською радою прийнято рішення № 2-48/2020, яким затверджено Положення про порядок компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Положення додано (аркуші справи 40-41).
Листом від 02.03.20 № 02-25-252/2020, адресованим позивачу Ганнопільська сільська рада надіслала ТОВ „Мівас” договір про порядок здійснення компенсаційних виплат перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміських автобусних маршрутах загального користування (крім таксі) та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що оформляються в Славутському районі та входять до Ганнопільської, Берездівської, Улашанівської та Крупецької ОТГ.
Проект договору, який запропоновано відповідачем (підпис лише в колонці Ганнопільська сільська рада) зазначено: відшкодування коштів за пільгове перевезення проводиться на основі відомостей продажу пільгових квитків та розрахунку вартості послуг з автостанції міста Славута виключно в межах виділених бюджетних асигнувань (п. 1.5.); відшкодування коштів за пільгове перевезення здійснюється в межах коштів, виділених з сільського бюджету ( в тому числі за рахунок субвенцій з бюджету Улашанівської, Крупецької, Берездівської сільських рад) на зазначені цілі у відповідному бюджетному році по мірі їх надходження (п. 1.6.); очікувана вартість даного договору становить 48 810 грн. (п. 1.7.); повноваження розпорядника коштів встановлені розділом 2.2.
18.03.20 за № 51 позивач направив голові Ганнопільської сільської ОТГ лист з своїм проектом договору, копія якого (проекту) разом з додатками №, № 1-5 додано у справу. Зокрема, п. 2.1.1. вказаного проекту передбачає право перевізника на отримання компенсації від пільгових перевезень автомобільним транспортом, яке підлягає захисту, незважаючи на те, скільки видатків на ці потреби передбачено Законом України „Про Державний бюджет України на 2020 рік”. Пункт 2.2.1 передбачає, що розпорядник забезпечує соціальні гарантії пільговим категоріям громадян на безоплатний або пільговий проїзд шляхом компенсаційних виплат перевізнику з врахуванням обсягів пільгових перевезень пасажирів на основі звітних даних перевізника за талонною системою ї єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. В силу п. 2.2.4. розпорядник коштів опрацьовує звітність перевізника за пільгові перевезення окремих категорій громадян в тому числі з січня поточного року та компенсує пільгові перевезення відповідно до порядку розрахунків за цим договором. Очікувана вартість договору 48 810 грн. (п. 3.1.). Подальший перерахунок вартості договору буде здійснюватись відповідно до фактичних обсягів пільгових перевезень (з урахуванням звітності перевізника - пункти 3.4, 3.5.).
На даний лист надано відповідь (лист № 02-25-405/2020 від 07.04.20) де вказано, що Ганнопільська сільська рада, розглянувши проект договору позивача, вважає його таким, що не відповідає чинному законодавству. При цьому, надає свій проект договору, що забезпечить пільговий проїзд окремих категорій громадян в межах видатків, передбачених в бюджетах ОТГ Славутського району. У разі відмови в укладенні договору відшкодування втрат ТОВ „Мівас” по вказаному напрямку здійснюватися не буде.
Згідно наданого проекту договору (№5), а саме п. 2.2.2. розпорядник коштів здійснює компенсаційні виплати перевізнику за пільгове перевезення окремих категорій громадян на міжміських автомобільних маршрутах до населених пунктів Хмельницької області в межах коштів виділених з місцевого бюджету на зазначені цілі у 2020 році. Розмір компенсації визначається на підставі проїзних документів, що продані касою автостанції м. Славута. Очікувана вартість договору 48 810 грн. (п. 1.3.).
Також подано: форму № 3 пільга; копію ліцензії зі строком дії до 19.10.14 - необмежений № 421905, виданої Держінспекцією України з безпеки на наземному транспорті ТОВ „Мівас”; дозвіл Державної служби України з безпеки на транспорті серії ВМ № 000276 на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування, виданий ТОВ „Мівас” з терміном дії до 23.04.2024; дозвіл Державної служби України з безпеки на транспорті серії ВМ № 000034 на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування, виданий ТОВ „Мівас” до 27.11.23; дозвіл Державної служби України з безпеки на транспорті серії МВ № 000508 на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування, виданий ТОВ „Мівас” до 23.01.22.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі заяви по суті справи та докази, давши їм оцінку в сукупності, при аналізі діючого законодавства, яке регулює спірні відносини, суд врахував таке.
Позовними вимогами у даній справі є - прийняття рішення, згідно з яким проект договору позивача вважатиметься укладеним.
Порядок укладення господарських договорів за рішенням суду встановлений ст. 187 ГК України, за якою спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Вказана норма пердбачає те, що господарський суд розглядає спори про укладення договору у разі:
а) укладення договору за державним замовленням;
б) якщо укладення договору є обов'язковим на підставі закону;
в) якщо укладення договору передбачено угодою сторін;
г) наявний обов'язок укладення договору на підставі попереднього договору;
д) в інших випадках.
Підстави, передбачені пунктами «в» та «г» відсутні в даному спорі, оскільки доказів наявності угоди сторін про укладення спірного договору чи відповідного попереднього договору у справі немає.
Також, договір, укладення якого є предметом розгляду справи, не відноситься до договорів за державним замовленням. Так, згідно ст. 183 ГКУ договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.
Тобто, для визначення договору, як такого, що укладається за державним замовленням суду слід встановити наявність в однієї із сторін договору (замовника) спеціальної суб'єктності - уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти). Позивач не надав жодних доказів та не навів будь-яких обставин щодо того, що відповідач є державним замовником на укладення договору, що є предметом розгляду даної справи.
Щодо обов'язковості укладення договору на підставі закону.
Як вбачається з наявних у справі дозволів Державної служби України з безпеки на транспорті №, № 000276, 000034, 000508, які діють станом на час вирішення справи (терміни дії з: 28.11.18 по 27.11.23, з 24.04.19 по 23.04.24, з 24.01.17 по 23.01.22), що видані ТОВ «Мівас», позивач є перевізником (надано дозвіл щодо перевезення) пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування, а саме: рейси 203/204, 205/206, Славута - Рівне (дозвіл № 000276), рейси 81/82, 89/90, Славута - Рівне (дозвіл № 000034), рейси 97/98, 99/100, Рівне - Славута (дозвіл № 000508).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» (преамбула до Закону). Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються статтею 31 даного Закону.
Згідно частин першої та другої вказаної норми:
Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.
Враховуючи вказані положення, а також те, що згідно наявних у справі дозволів №, № 000276, 000034, 000508 позивач є перевізником пасажирів на міжобласному автобусному маршруті (всі дозволи видані на - перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування), його відносини з Ганнопільською сількою радою (відповідачем - органом місцевого самоврядування) регулюються частиною другою вищевказаної статті 31 Закону, а саме, на підставі дозволу (а не договору, який характерний для перевізників на міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути) маршрутах), що власне і підтверджується наявними у справі дозволами.
При цьому, частина друга ст. 31 Закону (що передбачає дозвіл), на відмінну від частини першої цієї статті (що передбачає наявність договору) прямо не передбачає відшкодування перевезення пільгових категорій громадян, а передбачає лише загальну вказівку про умови організації перевезень. Тобто, даний Закон не встановлює прямого обов'язку на укладення договору щодо відшкодування перевезень пільгових категорій громадян для перевізників міжобласного автобусного сполучення.
У позовній заяві позивач також не вказав правового обгрунтування (конкретні норми закону) щодо встановлення зобов'язання (обов'язкової умови) сільської ради на укладення заявленого у позові договору (саме з таким видом перевізника, яким є позивач).
При цьому, суд погоджується з твердженням позивача про те, що обов'язок щодо перевезення пільгових категорій громадян покладено саме на перевізників. Так, ст. 37 Закону «Про автомобільні перевезення» зазначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Однак, слід відмітити, що встановивши даний обов'язок перевізникам, законодавець, в той же час, передбачив порядок відшкодування пільгових перевезень (який зазначений вище), який, в залежності від категорії перевізника, визначається на розсуд сторін відповідних правовідносин. Тобто, умови відшкодування, або визначаються в договорі при внутрішньообласних перевезеннях, або, в умовах міжобласних перевезень, в інший спосіб, в тому числі відшкодування може визначатися договором, який, однак не є бов'язковим.
Вищевказані законодавчі положення свідчать про те, що особа, яка бажає здійснювати міжобласні автобусні пасажирські перевезення, має або дати згоду на регулювання відповідних відносин на підставі дозволу (що не передбачає обов'язкового укладення договору на відшкодування пільгових перевезень), або відмовитись від такого регулювання, що буде мати наслідком відмови від видачі дозволу. Зокрема, у наданих в справу дозволах вказано, що перевізник виконує вимоги Закону «Про автомобільний транспорт», в тому числі вимоги щодо пільгового перевезення.
Таким чином, позивач, бажаючи отримати компенсацію за пільгові перевезення, враховуючи вищевказані висновки, має дати згоду на відповідні умови органу місцевого самоврядування до компетенції якого входить затвердження положення про порядок компенсації за пільговий проїзд. В іншому ж випадку, сільська рада, як сторона майбутнього договору може відмовитись від його укладення в порядку недосягнення згоди з істотних умов.
Умови відшкодування перевезення пільговиків, як вбачається із матеріалів справи затверджені рішенням сільської ради від 20.02.20 № 2-48/2020 у вигляді Положення про порядок компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян, який і передбачає відшкодування відповідних витрат на основі відомостей продажу пільгових квитків та розрахунком вартості послуг з автостанції міста Славута виключно в межах виділених бюджетних асигнувань. Потрібно врахувати, що згідно ст. 73 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
При цьому, незгода позивача з даними умовами (Положення) може бути врегульована шляхом оскарження даного рішення сільської ради до суду (за окремим позовом), а не шляхом зобов'язання відповідача укласти договір, умови якого будуть суперечити прийнятому ним рішення.
Посилання позивача на ст. ст. 86, 91 БКУ також є необґрунтованим, оскільки дані норми лише визначають конкретні види видатків місцевих бюджетів, які розподіляються розпорядниками коштів, та критерії їх розмежування між різними бюджетами, однак, не встановлюють порядку їх освоєння.
Таким чином, позивач не надав, а суд не здобув обґрунтувань того, в зв'язку з чим обставини укладення запропонованого позивачем проекту договору мають бути предметом розгляду суду на підставі ст. 187 ЦКУ, в тому числі інших обставин, не пов'язаних з укладенням договору за державним замовленням, укладенням договору на підставі закону, попередньої домовленості чи попереднього договору.
За таких обставин, у позові потрібно відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального Кодексу України, суд
ухвалив:
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено 08.10.20.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддрук 3 прим:
1 - до справи
2 - позивачу (30030, Хмельницька область, Славутський район, с. Глинники, вул. Гагаріна, 20)
3 - відповідачу (30030, Хмельницька область, Славутський район, с. Ганнопіль, вул. Миру, 18)
Всім рек. з пов.